Рішення № 27262330, 23.08.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2918/2012 Головуючий по 1-й інстанції Гудков С.В.

Суддя-доповідач: Кузнєцова О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Хіль Л.М., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря : Герасименко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 та Генеральної прокуратури України

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 липня 2012 року

у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та утримання під вартою ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги за яким збільшив заявою від 07.06.2012 року, де прохав стягнути за рахунок бюджету держави 6 млн. 531 тис. 840 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування вимог вказував, що незаконні дії правоохоронних органів Полтавської області щодо його особи призвели до безпідставного порушення кримінальної справи за ст. ст. 86-1, 165 ч. 2, 168 ч. 3, 172 ч. 1, 222 ч. 1 КК України, а також до незаконних проведень обшуків, затримань, вилучення, накладення арешту на майно.

Також, внаслідок дій правоохоронних органів позивачу завдано моральної шкоди, а саме його незаконно утримували під вартою, у пресі розповсюджувалася інформація, що ганьбила та принижувала його ім'я та авторитет.

Після закриття Генеральною прокуратурою України кримінальної справи відносно позивача, останній звернувся з заявою до правоохоронних органів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на що отримав відмову, у зв'язку з чим і звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України з рахунку в Державному Казначействі України № 35257018003271 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 20055032 на користь ОСОБА_2 120 000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку, при цьому зазначаючи, що рішення суду є помилковим в частині визначення розміру моральної шкоди.

Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Прохає рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.07.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу Генеральна прокуратура України також оскаржила рішення суду першої інстанції, вказавши, що судом під час вирішення питання про розмір відшкодування шкоди в силу ст. 1176 ЦК України, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до стягнення з держави значної суми коштів.

Прохає рішення місцевого суду змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь позивача.

Вказує, що згідно Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік»з 01.07.2012 року мінімальна заробітна плата складає 1102 грн., у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди сума в розмірі 74 936 грн. , що визначено ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Державна казначейська служба України в своїй апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому прохає рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Зазначають, що судове рішення не відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, оскільки судом не враховано, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди та суд не мотивував своє рішення в частині визначення розміру моральної шкоди.

Вважають, що розмір моральної шкоди, визначеної судом є завищеним і суперечить вимогам ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Генеральної прокуратури України та Державної казначейської служби України підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно ст. 307 ч.1 п. 3 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 01.08.1996 року прокуратурою Полтавської області на підставі заяви громадянина ОСОБА_4 відносно позивача у справі ОСОБА_2, який на той час перебував на посаді голови Гребінківського районного суду Полтавської області, було порушено кримінальну справу, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 86-1, 165 ч. 2, 168 ч. 3, 172 ч. 1, 222 ч. 1 КК України ( в редакції 1960 року), у зв'язку з чим в період з 11.03.1997 року по 27.07.1998 року позивач перебував під вартою.

Також сторонами не оспорюються встановлені судом першої інстанції обставини заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, підписки про невиїзд та незаконного затримання за рішенням посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.

Судом першої інстанції, на підставі встановлених обставин, правильно застосовані норми матеріального права, які передбачають цивільно-правову відповідальність за заподіяння фізичній особі моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду, у тому числі норми статей 16, 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, статей 1,3,4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновок суду в частині розміру грошової компенсації відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 не в повному обсязі відповідає встановленим обставинам, та здійснений без урахування норм частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

На підставі ст. 13 ч. 3 вказаного Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року з відповідними змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховується стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Місцевий суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив з того, що у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивач ОСОБА_3 незаконно перебував під слідством з 01.08.1996 року по 15.05.2002 року, тобто 5 років 7 місяців та 15 днів та більше року перебував під вартою. Перебуваючи на посаді голови суду позивача було відсторонено від роботи, при цьому на роботі та вдома проводилися обшуки, накладено арешт на особисте майно.

Відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності розповсюджено через засоби масової інформації.

У зв'язку з незаконним притягнення до відповідальності позивач був позбавлений можливості займатися професійною діяльністю, заробляти на своє життя та життя своєї родини, тому був змушений влаштовуватися на роботу на будівництво.

Також судом врахований той факт, що неповнолітні діти позивача органами досудового слідства викликалися на допит та допитувалися, що також залишило свій відбиток на їх емоційному стані.

Всі ці обставини справи призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини, що призвело до завдання позивачу моральної шкоди, яку суд оцінив у розмірі 120 000 грн.

Таким чином, дійшовши висновку, що при визначенні розміру грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди суд має виходити з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати на день розгляду справи за кожен місяць перебування під слідством та судом, колегія суддів при визначенні базисного розміру відшкодування враховує обставини справи і надані докази щодо характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характер його немайнових втрат, дійсну тяжку вимушеність змін у життєвих стосунках, кількість часу та обсяг зусиль, необхідних йому для відновлення попереднього стану добропорядних членів суспільства.

На підставі викладеного, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості цивільно-правової санкції судового рішення, враховує розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, термін перебування позивача під слідством та судом, у тому числі під вартою та на підписці про невиїзд, обсяг наданих позивачем доказів щодо втрат немайнового характеру і тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, і приймаючи до уваги факт усунення психотравмуючих чинників внаслідок закриття кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру грошової компенсації відшкодування моральної шкоди, шляхом її зменшення до 90 000 грн.

При цьому, колегія суддів також бере до уваги той факт, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2003 року задоволено позовні вимоги позивача і зобов'язано управління державної судової адміністрації в Полтавській області зарахувати в стаж роботи позивача в судових органах час незаконного перебування під вартою у потрійному розмірі, а саме 3 роки 1 місяць та 21 день; у зв'язку зі збільшенням стажу роботи в судових органах приведено у відповідність всі нарахування, що передбачені до заробітку.

На підставі викладеного, колегією суддів та доводами скарги не встановлено даних, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині встановлення обставин заподіяння позивачу моральної шкоди та необхідності її компенсації, у зв'язку з чим не вбачається підстав для скасування рішення суду, враховуючи значимість даного порушення.

Доводи скарги в частині відсутності повноважень Державного казначейства України на виконання судового рішення, не узгоджуються з приписами діючого законодавства, що встановлює повноваження цього органу, які не встановлюють та не зобов'язують вказаний державний орган проводити примусове виконання судових рішень у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому відхиляються колегією суддів.

Також не узгоджуються з нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" доводи скарги щодо безпідставності висновку суду про визнання незаконним взяття під варту позивача, як складової обставини заподіяння моральної шкоди, у зв'язку з тим, що незаконне взяття під варту передбачено наведеним Законом як підстава для відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги Генеральної прокуратури України, в частині необхідності визначення розміру відшкодування моральної шкоди в межах одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, не відповідають нормам ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", згідно яким відшкодування моральної шкоди провадиться судом виходячи з вказаного розміру, але без встановленої певної межі відшкодування, так як зазначений обов'язок покладено нормами матеріального права на суди загальної юрисдикції.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 липня 2012 року в частині стягнення з Дежавного бюджету України з рахунку в Державному Казначействі України на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та утриманням під вартою необхідно змінити, зменшивши суму стягнення до 90 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 303 ч. 1, ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 3, 4, ст. 314 ч. 2, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів , -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.

Апеляційні скарги Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України -задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 липня 2012 року в частині стягнення з Дежавного бюджету України з рахунку в Державному Казначействі України № 35257018003271 в ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172, код ЕДРПОУ 20055032 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та утриманням під вартою -змінити, зменшивши суму стягнення зі 120 000 грн. до 90 000 грн.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 липня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль /підпис/ С.Ю. Мартєв

Копія

Згідно: Суддя апеляційного суду

Полтавської області ______ О.Ю. Кузнєцова