Ухвала суду № 27261476, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К-22829/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі №2а-39667/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стилбуд»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 позов ТОВ «Стилбуд»задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними дії посадових осіб ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо визнання узгодженим податкового зобов'язання, яке виникло на підстав повідомлень-рішень №0000092301/0 від 13.05.2009, №0000102301/0 від 13.05.2009, №0000092301/1 від 30.07.2009, №0000102301/1 від 30.07.2009 винесених ДПІ у Московському районі м.Харкова на підставі акта перевірки ТОВ «Стилбуд»№2187/23-33674253 від 28.04.2009 та визнано недійсною першу податкову вимогу від 18.08.2009 №1/922. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000092301/0 від 13.05.2009, №0000102301/0 від 13.05.2009, №0000092301/1 від 30.07.2009, №0000102301/1 від 30.07.2009 винесені ДПІ у Московському районі м.Харкова винесені на підставі перевірки ТОВ «Стилбуд»№2187/23-33674253 від 28.04.2009.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 в частині визнання незаконними дії посадових осіб ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо визнання узгодженим податкового зобов'язання, яке виникло на підстав повідомлень-рішень №0000092301/0 від 13.05.2009, №0000102301/0 від 13.05.2009, №0000092301/1 від 30.07.2009, №0000102301/1 від 30.07.2009 винесених ДПІ у Московському районі м.Харкова на підставі акта перевірки ТОВ «Стилбуд»№2187/23-33674253 від 28.04.2009 скасовано з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові. В іншій рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт № 2187/ 23- 33674253 від 28.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №000092301/0 від 13.05.2009, яким донараховано податок на прибуток у сумі 5835 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 2918 грн.; №0000102301/0 від 13.05.2009, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 94988 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 47499 грн.

За результатами адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення №0000092301/1 від 30.07.2009, №0000102301/1 від 30.07.2009.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ВАТ «САН ИнБев Україна» 02.01.2008 укладено договір підряду за № 4600008541. Предмет вказаного договору становив облаштування промислової підлоги у цеху баночної лінії на території Харківського відділення ВАТ «САН ИнБев Україна». Вартість робіт за цим договором складала 178489,66 грн. з урахуванням податку на додану вартість. В рамках цього договору між позивачем і ТОВ «БК Будзв'язок»укладений договір субпідряду з № 08/01-08 від 08.01.2008 на виконання останнім частини робіт, за яким ТОВ «БК Будзв'язок»зобов'язався виконати роботи по облаштуванню промислової підлоги у цеху баночної лінії на території Харківського відділення ВАТ «САН ИнБев Україна»за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 131. ТОВ «БК Будзв'язок»виконані роботи на суму 28006,39 грн., тобто позивачем придбані у ТОВ «БК Будзв'язок»послуги по устрою підлоги, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, основним видом діяльності якого є будівництво, у зв'язку з чим віднесення їх вартості до складу валових витрат здійснено на законних підставах.

Правомірним визнано і формування позивачем у березні - квітні 2008 року податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 90330 грн. на підставі податкових накладних виданих продавцями ПП «Різнороб 2006», ТОВ «Строитель ЛТД», ПП «Авангардбудіндустрія», ТОВ «Феротекс», які на час здійснення спірних господарських операцій були юридичними особами та зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього за умови здійснення самої господарської операції.

Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «БК Будзв'язок», обґрунтовували свої доводи тим, що відповідачем не доведено, що видані ТОВ «БК Будзв'язок»первинні документи підписані не його директором Ігошиним Р.В., оскільки його пояснення, покладені в основу доводів відповідача стосувались інших контрагентів, крім того застосування таких наслідків можливе за умови встановлення судом факту нездійснення самих господарських операцій.

Разом з тим, фактичне надання ТОВ «БК Будзв'язок»послуг за договором №08/01-08 від 08.01.2008 відповідачем не спростовано, здійснення ТОВ «БК Будзв'язок»підприємницької діяльності та наявність державної реєстрації документально підтверджено.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих продавцем, який є платником податку на додану вартість, з обов'язком останнього задекларувати свої зобов'язання з податку на додану вартість за такими господарськими операціями.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями є правильними.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що визначені позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання не набули статусу узгоджених в силу положень пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у зв'язку з чим надсилання першої податкової вимоги є передчасним.

Не визначення позивачем посадових осіб податкового органу, якими вчинено дії по визнанню узгодженими податкових зобов'язань, визначених на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та не залучення їх відповідачами у справі, правильно розцінено судом апеляційної інстанції як підставу для відмови в позові та скасовано рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд а апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук