Ухвала суду № 27261167, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/73200/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Русінової Т.Ю.

представника відповідача Ястремського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011

у справі № 2а-10042/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 07.09.2010 № 0000550801/0, від 28.09.2010 № 0000550801/1, від 25.11.2010 № 0000550801/2.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Наголошує на тому, що однією з обов'язкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження зустрічними перевірками сплати сум податку до бюджету у ланцюгу постачання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 16446802,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті № 492/08-01/00186536, про порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за червень 2010 року за операціями з придбання товару (металобрухту) у постачальників, які виступають транзитерами із залученням вигодоформуючих підприємств, якими податкові зобов'язання не задекларовано та місцезнаходження яких не встановлено.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з не підтвердженням факту сплати податку на додану вартість до бюджету у ланцюгу постачання.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, фактичне придбання позивачем товару не оспорюється.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування проміжними постачальниками у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не наводить судам наявність в діях позивача ознак неправомірних дій та доказів цьому не надає.

Враховуючи, що інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, доводи, викладені у касаційній скарзі не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за червень 2010 року.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло