Постанова № 27261093, 29.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2012 року № 2а-11395/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач), за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасовано, адміністративну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року адміністративну справу № 2а-11395/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 вересня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню. На підтвердження такої правової позиції представником позивача зазначено, що всупереч пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України відповідач не встановив та не вказав в Акті той факт, що за даними декларації з податку на прибуток Позивача за півріччя 2010 року об'єкт оподаткування (ряд. 08 декларації) в розмірі 0 гривень було задекларовано помилково -в складі валових витрат за півріччя 2010 року було враховано тільки 20% суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік в той час як обмеження щодо включення до валових витрат 2010 року тільки 20% суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік повинно бути застосованим при складанні декларацій з податку прибуток за 9 місяців 2010 року та за 2010 рік.

В рядку 04.9 декларації з податку на прибуток Позивача за півріччя 2010 року (від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього року) вказана сума 19 522 777 гривень. Відповідач на сторінці 22 Акту підтверджує, до за 2009 рік від'ємне значення об'єкту оподаткування з урахуванням зменшення у валових витрат за наслідками перевірки становить «- 86 590 625 гривень».

При цьому, як підставу для задоволення позовних вимог, представник позивача посилається на правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних № 92 від 02 червня 2009 року та № 93 від 19 червня 2009 року, оскільки має належним чином оформлені первинні документи.

У судовому засіданні 08 жовтня 2012 року представник відповідача позовну заяву не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача співпадають з висновками акту від 21 січня 2011 року № 13/23-50/35223245 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.

Враховуючи згоди представників сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, неявку представника Прокуратури Святошинського району міста Києва, суд розглянув адміністративну справу № 2а-11395/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом під час попереднього розгляду справи, що на підставі направлень від 27 вересня 2010 року № 1214/23-50П, від 04 листопада 2010 року № 1364/23-50, від 10 січня 2011 року № 10/23-50П згідно із частиною 1-5, статі 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХП «Про державну податкову службу в Україні», п.82.4 ст.82 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акту від 21 січня 2011 року № 13/23-50/35223245, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом, серед іншого, встановлено порушення пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України «Про оподаткування підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінам та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 755 815, 00 грн., у тому числі: за I квартал 2009 року на 79594,25 грн.; II квартал 2009 року на 2659719,75 грн.; за III квартал 2009 року на 10750,0 грн.; за IV квартал 2009 року на 5751,0 грн.; порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»в результаті занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 992606,5 грн.

Відповідно, на підставі висновків акту від 21 січня 2011 року № 13/23-50/35223245 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 5.1. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Законом України «Про оподаткування підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР винесено податкове повідомлення -рішення № 0000482350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 444 768, 75 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 2 755 815, 00 грн., за штрафними санкціями -688 953, 75 грн.); за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»винесено податкове повідомлення -рішення № 0000492350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 758, 13 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 992 606, 50 грн., за штрафними санкціями -248151, 63 грн.).

На думку позивача спірні податкові повідомлення -рішення підлягають скасування, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних № 92 від 02 червня 2009 року та № 93 від 19 червня 2009 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000482350/0 від 17 лютого 2011 року та № 0000492350/0 від 17 лютого 2011 року, як рішень суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовних вимог в частині скасування повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0000482350/0 від 17 лютого 2012 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 444 768, 75 грн. суд зазначає наступне.

Під час попереднього розгляду цієї адміністративної справи, Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що відповідачем в ході вищевказаної перевірки виявлено завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2008 рік на 10313879 грн.

У зв'язку з тим, що в податковому обліку дані операції у попередньому перевіряємому періоді були відображені у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за III квартал 2008 року (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»після проведення перевірки для відображення її результатів було здійснено коригування валових витрат за II квартал 2009 року, а саме: зменшено суму валових витрат за II квартал 2009 року на 10313879 грн. згідно акту перевірки.

При цьому, позивачем збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації «Альтіс-Холдинг»було отримано оригінали актів виконаних робіт.

Слід зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду (за II квартал 2009 року) у якому, згідно пояснення керівника позивача, було здійснено коригування валових витрат за результатами попередньої перевірки.

Податковим органом в ході перевірки встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»у II кварталі 2009 року збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації «Альтіс-Холдинг»було отримано оригінали актів виконаних робіт, які на час проведення попередньої виїзної планової перевірки підприємства були відсутні.

В бухгалтерському обліку операції з оприбуткування актів виконаних робіт від Корпорації «Альтіс-Холдинг» були відображені бухгалтерським записом Дт23 Кт37.7, в особовій картці і оборотно-сальдовій відомості рахунку 23, 37,7 на підставі копій довідок про вартість виконаних робіт форма КБ-3.

В той же час, на підтвердження незаконності фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп»відповідачем було надано суду докази порушення кримінальної справи за фактом фіктивного створення підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп», а також документи на засвідчення встановлених в ході досудового слідства обставин, які свідчать про фіктивність господарської діяльності останнього.

За таких обставин, в межах адміністративної справи № 2а-2993/11/2670 судом першої інстанції, який підтримав суд апеляційної інстанції, зроблено висновок, що враховуючи недоведеність реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(шляхом ненадання належних підтверджуючих доказів), висновок відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам спірних правовідносин.

Стосовно позовних вимог в частині скасування повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва податкове № 0000492350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 758, 13 грн. суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»у червні 2009 року було включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми за податковими накладними, отримані від Товариства з оюмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»№ 92 від 2 червня 2009 року на суму ПДВ 508333,33 грн., та № 93 від 19 червня 2009 року на суму ПДВ 484273,17 грн. за роботи по благоустрою території по договору № 186-03/01 від 5 травня 2009 року.

Як встановлено судом, у вищенаведених податкових накладних вказано місцезнаходження покупця: м. Київ, вул. Качалова, 5В, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100232109.

В той же час, станом на час видачі вищевказаних податкових накладних (2 та 19 червня 2009 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100131837, видане ДПІ у Святошинському районі м. Києва 1 серпня 2008 року, в якому вказано місцезнаходження підприємства: м. Київ, Пр-т академіка Палладіна, буд. 44. Нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00232109, дані якого вказані у податкових накладних, було видано ДПІ у Святошинському районі м. Києва Товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»лише 26 червня 2009 року (тобто пізніше в часі).

У ході проведення перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»у грудні 2009 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму 4600,88 грн., сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»за податковими накладними № 9676 від 10 грудня 2009 року (сума ПДВ 2336,88 грн.) та № 9676 від 22 грудня 2009 року (сума ПДВ 2264,00 грн.), яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло Позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі. Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»Якимцем А.В.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем - підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є обґрунтованим та правомірним.

Суд касаційної інстанції в ухвалі від 26 липня 2012 року розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано належної оцінки доводам позивача, що іншою перевіркою було зменшено суму валових витрат на 10313879 грн., але в наступному звітному періоді позивачем було отримано оригінали документів у зв'язку з чим повторно включив до валових витрат суму 10313879 грн.; не досліджено реальність отримання послуг від ТОВ «Консерела Україна»; не досліджено доводи позивача стосовно того, що одночасно з неправильно, оформленими податковими накладними у Позивача були наявні правильно оформлені податкові накладні.

Таким чином, вищезазначеною ухвалою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, а справу направлено до суду першої інстанції для перевірки як завищення так і заниження валових витрат позивачем.

На вимогу суду касаційної інстанції, Окружним адміністративним судом міста Києва досліджено матеріали справи та встановлено наступне.

Враховуючи приписи ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року в частині не проведення судами попередніх інстанцій перевірки доводів позивача щодо формування валових витрат, правильності оформлення податкових накладних та реальності отримання послуг від ТОВ "Консерела Україна" Окружним адміністративним судом міста Києва напавлено запит позивачу із проханням надати суду належним чином завірені копії: документів на підтвердження правомірності формування валових витрат за 2 квартал 2009 року; документів на підтвердження реальності отримання послуг від ТОВ "Консерела Україна"; податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в червні 2009 року.

21 вересня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) у відповідь на судовий запит від 22 серпня 2012 року надішли додаткові докази від позивача.

Слід зазначити, що відмовляючи у задоволенні позову Окружний адміністративний суду міста Києва в межах адміністративної справи № 2а-2993/11/2670 виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б спростовували висновки відповідача про порушення податкового законодавства (чинного на час виникнення спірних правовідносин) товариством, так як і не надано доказів на підтвердження того, що господарські операції з контрагентами, в тому числі із Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна»останнього були реальними (тобто дійсно мали місце), а отримані в їх результаті товари та послуги використовувалися позивачем в його подальшій господарській діяльності, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат платника податків.

У ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»відносило до складу валових витрат суми витрат, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна»за надані послуги згідно договору б/н від 21 серпня 2008 року. Для підтвердження вказаних витрат на придбання послуг до перевірки було надано акти виконаних робіт, у яких зазначено: найменування робіт, послуг - консультації та координації процесів проектування та будівництва, технічний нагляд проекту.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд звертає увагу, що акти виконаних робіт, що надані суду, містять конкретний перелік та детальну інформацію щодо характеру наданих консультацій, суті координаційних процесів проектування та технічного нагляду.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах данного питання, визначеного Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 липня 2012 року слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»та його контрагентами, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн у судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на прибуток та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

На письмовий запит Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року на підтвердження документів на підтвердження правомірності формування валових витрат за 2 квартал 2009 року, податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в червні 2009 року надано суду: розрахунок валових витрат податкового обліку за I півріччя 2009 року; копії декларацій на прибуток підприємств за 2008-2011 роки; аналіз рахунку 6424 за I півріччя 2009 року, картка рахунку 942 за I півріччя 2009 року та копії банківських виписок; аналіз рахунку 6424 за 1 півріччя 2009 року, копії податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за I півріччя 2009року та розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за І півріччя 2009 року; аналіз рахунку 6417 за 1 півріччя 2009 року копії податкових комунального податку за І квартал 2009 року та за II квартал 2009 року; довідка про курси НБУ за 2009 рік; копію генеральної кредитної угоди з ВАТ «Державним експортно-імпортним банком»та договори до неї, копії повідомлень про нарахування процентів, аналіз рахунків 951, 6842 за I півріччя 2009 року; копія угоди позики № 180908-USD-OBI від 18 вересня 2008 року з Ренітало Інвестментс Лімітед; копія угоди позики № 220408- USD-OBI від 22 квітня 2008 року та № 220408-EUR-OBI від 22 квітня 2008 року компанією Обербетон Холдінгз Лімітед.

На думку відповідача, враховуючи приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334/94 - ВР, якими встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем завищено валові витрати.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту -Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Як вже зазначалось, на підтвердження реальності отримання послуг від ТОВ "Консерела Україна" позивачем надано суду копії звітів виконаних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна»за серпень, вересень, жовтень 2008 року та за січень, лютий, березень 2009 року, що на думку суду, за відсутності податкових та видаткових накладених, виписок з банківських рахунків, доказів на надання та виконання зазначених у звітах послуг та планів, не є доказом реальності господарських операцій в даному випадку.

Наведене дає підстави суду вважати, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна», відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а валові витрати є такими, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що позивачем надано суду податкових накладених, складених та підписаних належними особами, на думку суду, такі дії позивача відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, а тому можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2009 року № 09/48 та такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у справі К-45472/09 (ухвала від 25 жовтня 2010 року); у справі К-24085/07 (ухвала від 15 липня 2010 року).

За таких обставин, враховуючи, що наявність у покупця/замовника належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих підписаних звітів про виконані роботи, є підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів, тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено реальність господарських операцій вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консерела Україна».

Аналогічна позиція стосується і відносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп», оскільки на підтвердження незаконності фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп»відповідачем було надано суду докази порушення кримінальної справи за фактом фіктивного створення підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп», а також документи на засвідчення встановлених в ході досудового слідства обставин, які свідчать про фіктивність господарської діяльності останнього.

При цьому, суд не погоджується із висновками викладеними за результатами розгляду адміністративної справи № 2а-2993/11/2670 судом першої інстанції, який підтримав суд апеляційної інстанції, що враховуючи недоведеність реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Груп»(шляхом ненадання належних підтверджуючих доказів), висновок відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам спірних правовідносин з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.2 Договору підряду № 12-07/01 від 15 грудня 2007 року, укладеного між Корпорацією «Альтіс-Холдинг»(Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» (Замовник) на підрядника покладається обов'язок по підготовці проектно-кошторисної документації.

В ході проведення перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»у 4 кварталі 2009 року до валових витрат було віднесено суму 23004,4 грн., сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп»код ЄДРПОУ 34981754, яке на підставі договору № 149/11 від 19 листопада 2009 року поставляло позивачу обладнання та матеріали для монтажу та пусконалагодження систематизованої кабельної мережі.

Договір, додатки до нього, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп»Якимцем А.В.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

При цьому, на думку суду, посилання податкового орагну підтвердження незаконності фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп»у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного створення підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Дж. Р. Групп», а також документи на засвідчення встановлених в ході досудового слідства обставин, які свідчать про фіктивність господарської діяльності останнього є необґрунтованими, оскільки порушення кримінальної справи не є остаточним рішення та не може братись судом до уваги.

Крім цього, 10 жовтня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем подано суду копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року, яким, на думку позивача, доказується правомірність врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року при розрахунку від'ємного значення об'єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року, що утворилося у ТОВ «Обербетон-Інвест» та підтверджено існування від'ємного значення об'єкту оподаткування у ТОВ «Обербетон-Інвест»у 2010 році в розмірі більше 80 мільйонів гривень, саме це від'ємне значення не було виявлене відповідачем під час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень рішень, та не була виявлена помилка Позивача, щодо заниження валових витрат у 2 кварталі 2010 року, та подальше самостійне виправлення цієї помилки у наступному податковому періоді.

За таких обставин, враховуючи вказівку Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 26 липня 2012 року про необхідність перевірки як завищення так і заниження позивачем валових витрат та приписи частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд бере до уваги вищезазначені обставини, що встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом в межах адміністративної справи № 2а-4139/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербон-Інвест»до ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року № 0026261501 та враховує їх при вирішення справи по суті.

Крім цього, на підтвердження вищезазначеної позиції позивачем надано суду копії наступних документів, а саме: копію Договору фінансового лізингу № 637-LD від 01 липня 2008 року, укладеного між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «Обербетон - Інвест»; реєстр податкового обліку витрат на проценти по договорам фінансового лізингу (ряд. 04.13. Декларації з податку на прибуток) за I півріччя 2009 року та копії актів лізингових платежів згідно реєстру; аналіз рахунків 661, 651, 653, 656 та копії відомостей нарахування заробітної плати; аналіз рахунку 945, оборотно-сальдові відомості по рахунках 502, 506 та картка рахунку 945 за I півріччя 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за січень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за лютий 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за березень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за квітень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за травень 2009 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 312 та копії банківських валютних виписок за червнь 2009 року.

Щодо вимоги суду касаційної інстанції про надання належної оцінки доводам позивача, що іншою перевіркою було зменшено суму валових витрат на 10313879 грн., але в наступному звітному періоді позивачем було отримано оригінали документів у зв'язку з чим повторно включив до валових витрат суму 10313879 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у податковому обліку дані операції у попередньому перевіряємому періоді були відображені у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за III квартал 2008 року (витрати на придбання товарів, робіт, послуг), ТОВ "Обербетон-Інвест" після проведення перевірки для відображення її результатів було здійснено коригування валових витрат за II квартал 2009 року, а саме: зменшено суму валових витрат за II квартал 2009 року на 10313879 грн. згідно акту перевірки,

При цьому, як звернено увагу судом касаційної інстанції та встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, в той же час позивачем було збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн. у зв'язку з поновленням документів, а саме: від Корпорації "Альтіс-Холдинг" було отримано оригінали актів виконаних робіт.

З приводу вищевикладеного суд зазначає, що порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Законом України «Про оподаткування підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту -Закон № 334/94-ВР)

Валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 5.2 Закону № 334/94-ВР визначено види витрат, які відносяться до валових.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону№ 334/94-ВР.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону№ 334/94-ВР).

В той же час, абзацом 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що передбачене спеціальне правило та порядок дій платника податку у разі відсутності у нього відповідних документів на підтвердження валових витрат.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, для відображення результатів попередньої перевірки позивачем правомірно

З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що податковим законодавством передбачено спеціальне право та порядок дій платника податку у разі відсутності у нього відповідних документів на підтвердження валових витрат, а саме: надано можливість включення валових витрат після отримання оригіналів документів та здійснення заходів, необхідні для поновлення таких документів.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно після отримання оригіналів документів від Корпорації "Альтіс-Холдинг" - тів виконаних робіт повторно включено до суми валових витрат кошти у розмірі 10313879, 00 грн., а саме:збільшено суму валових витрат за ІІ квартал 2009 року на 10313879 грн.

Судом також встановлено, що відповідно до Дозволу на виконання будівельних робіт № 66/6 від 19 лютого 2009 року, виданого ПП "ТКЦ «Аметист»на виконання будівельних робіт з реконструкції власного незавершеного будівництвом виробничого корпусу № 2 під завод залізобетонних виробів по вул. Баранова, 89 у м. Житомирі, авторський нагляд здійснює ТОВ «Альтіс-Дизайн»(ліцензія АВ № 358991); технічний нагляд здійснює інженер-будівельник ОСОБА_3 (наказ замовника від 4 лютого 2009 року № 18/09). Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 1 червня 2009 року, підписаного приймальною комісією, утвореною наказом Інспекції ДАБК у Житомирській області від 1 червня 2009 року № 39-ОД, встановлено, що в період будівництва з вересня 2008 року по червень 2009 року:

- будівництво здійснювалося генеральним підрядником - Корпорацією «Альтіс-Холдинг», який виконав комплекс будівельно-монтажних робіт;

- субпідрядними організаціями, які виконували: ТОВ «Трансбуд-Компані»підсилення існуючих металевих конструкцій, антикорозійний захист конструкцій, монтаж металоконструкцій, улаштування монолітних з/б фундаментів, комплекс робіт з улаштування огороджувальних конструкцій та заповнення отворів, улаштування монолітних з/б підлог, комплекс робіт по влаштуванню огорожі території;

- ТОВ «Альтіс-Спецбуд»- комплекс зенітних робіт з плануванням та благоустроєм території, комплекс робіт по внутрішніх та зовнішніх інженерних мережах та комунікаціях (каналізація, водопровід);

- ТОВ «Альтіс-Енерго» -комплекс робіт з електрозабезпечення та слабкострумових мереж;

- ПП «Інтер-Сервіс»- комплекс робіт з газозабезпечення;

- ТОВ «Житомиренергобуд»- улаштування зовнішнього електрозабезпечення;

- ТОВ «Альтіс-Дизайн» - генеральний проектувальник, який виконав проектну документацію у кількості 17 томів.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»у разі якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (генпідрядника), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.

Зі змісту наданих суду документів не вбачається участі у будівництві ТОВ «Консерела Україна», оскільки обов'язки по наданню послуг, зазначених у актах виконаних робіт підприємства, були покладені та виконані іншими суб'єктами господарювання, які перебували у договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест».

В той же час, стаття 5 Закону № 334/94-ВР обумовлює право платника податків на віднесення витрат за придбання послуг до валових необхідністю обов'язкового використання таких послуг у власній господарській діяльності.

При цьому, в частині позовних вимог щодо скасування повідомлення -рішення № 0000492350/0 від 17 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 758, 13 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 992 606, 50 грн., за штрафними санкціями -248151, 63 грн.) Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі по тексту -Закон № 168/97-ВР) платник податку -це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також спеціальні положення щодо оформлення податкових накладних, які встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, Наказу ДПА України від 1 березня 2000 року № 79 "Про затвердження Положення про Реєстр платників податку на додану вартість", суд дійшов висновку про те, що податкові накладні № 92 від 2 червня 2009 року на суму та № 93 від 19 червня 2009 року оформлені належним чином та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України було витребувано первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами, у відповідь на що позивачем надано суду наступні документи: копії актів виконаних робіт від контрагентів за період 2009 -2010 роки; копії реєстрів податкового обліку на придбання послуг за 2008-2009 рік; копію реєстру податкового обліку втрат на відрядження за 1 півріччя 2009 року (копії звітів про використання коштів наданих на відрядження); копії звітів контрагентів позивача, зокрема, Корпорації «Альтіс-Холдинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Спецбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Енерго», Приватне підприємство «Інтер-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиренергобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн» про вартість виконаних робіт із одночасним наданням виписок із банківських рахунків на підтвердження здійснення реальної оплати послуг.

Крім цього, з аналізу податкового законодавства зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів, отриманих послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до вищевказаних норм права податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, як вже було зазначено, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість"від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за період 2009 рік, складені ВАТ «ЕК Житомиробленерго», ПП «Інтернет-Серві», ТОВ «Техносервіс -XXI», ПАТ «Житомиргаз», ТОВ «Спецбудбетон», при цьому, суд першої інстанції, враховуючи вимоги Вищого адміністративного суду України та викладені в ухвалі від 26 липня 2012 року сумніви щодо неповної дослідженості питання реальності господарських операцій, зазначає, що в матеріалах справи також містяться копії актів виконаних робіт та їх вартості № 45, № 37, № 25/06/09, № 24/06/09, № 243/09, № 22/06/09, № 19/06/09, № 21/06/09, № 20/06/09, № 04/06/09, № 05/06/09, № 18/06/09, № 17/06/09, № 15/06/09, № 12/06/09, № 1006/09, № 09/06/09, № 07/06/09, № 14/06/09, № 13/06/09, № 25/2, № 25/1, № 25, № 24/2, № 24/1, № 24, № 24/06/09, № 22/06/09, № 22/1/06/09, № 7/1, № 21/1, № 8/1, № 2, № 10, №12, № 11, № 13, № 1/06/09, № 7, № 8, № 2/06/09, № 3/06/09, № 13, № 11/06/09, № 17, № 40, № 39, № 38, № 27, № 26, № 42, № 41, № 29, № 28, № 14, № 8/06/09, № 32, № 31, № 30, № 34, № 33, № 48, № 44, № 43, № 35, № 36 за травень 2009 року; № 1 за березень 2009 року; № 35 за лютий 2009 року; № 11, № 24/06/09 за квітень 2009 року.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем - підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»задовольнити .

2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС № 0000482350/0 від 17 лютого 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 444 768, 75 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 2 755 815, 00 грн., за штрафними санкціями -688 953, 75 грн.).

3. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС № 0000492350/0 від 17 лютого 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1 240 758, 13 грн. (в тому числі, за основним платежем на суму 992 606, 50 грн., за штрафними санкціями -248151, 63 грн.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда