Постанова № 27260824, 29.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2012 року № 2а-10574/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова служба у м. Києві, за участі прокурора Голосіївського району м. Києва

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Електромонтаж»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року, № 0000192310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000452310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000652310/0 від 29 серпня 2006 року; зобов’язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провести коригування особового рахунку ЗАТ «Електромонтаж" та видати акт звірки з податку на додану вартість та податку на прибуток, про що видати відповідний наказ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що безпідставність висновків відповідача щодо неправильності включення позивачем до складу податкового кредиту 1 330 847 грн., з огляду на знаходження у розшуку контрагентів позивача на момент здійснення між ними господарських операцій. На думку позивача такі посилання відповідача є необґрунтованими, адже перед укладанням угод з контрагентами позивач отримав від них реєстраційні документи, які підтверджують здійснення ним господарської діяльності , на момент підписання та виконання угод жоден з контрагентів не був ліквідований.

Відповідач –Державна податкова інспекція у голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права на формування податкового кредиту по операціям з контрагентами, які знаходились у розшуку та відносно яких порушено процедуру припинення юридичної особи.

Третя особа по справі без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова служба у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник прокуратури Голосіївського району м. Києва –просив суд у задоволення позовних вимог відмовити з мотивів викладених відповідачем.

Постановою господарського суду міста Києва від 05 лютого 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення рішень № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року, № 0000192310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000452310/2 від 29 серпня 2006 року, № 0000652310/0 від 29 серпня 2006 року; зобов’язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провести коригування особового рахунку ЗАТ «Електромонтаж»та видати акти звірки з податку на додану вартість та податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Електромонтаж»13,60 грн. державного мита.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2010 скасовано постанову Господарського суду м. Києва від 05.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2007, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 16.07.2010 справу №2а-10574/10/2670 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Також, ухвалою від 27.01.2011 зупинено провадження у справі №2а-10574/10/2670 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи №11/43-А за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до ЗАТ «Електромонтаж»про визнання недійсним договору №7/06 від 04.06.2004.

06.09.2012 поновлено провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представник прокуратури Голосіївського району м. Києва в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

01.10.2012 судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника прокуратури Голосіївського району м. Києва. Представники позивача, відповідача та третьої особи проти продовження розгляду справи в письмовому провадженні не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представника прокуратури Голосіївського району м. Києва, належним чином повідомленого про час, дату та місце судового розгляду справи, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «Електромонтаж»за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 159/1-23-03-01417446 від 24 березня 2006 року (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованого валового доходу за перевіряємий період у сумі 6429,50 грн.; порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог пунктів 5.2 5.5, 5.9, 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованої суми валових витрат за перевіряємий період у сумі 6429,50 грн.; порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 621873,00 грн.

10 квітня 2006 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та відповідно до підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила позивачу суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1119347,40 грн., (з яких 621873,00 грн. основний платіж, 497474,40 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 9881/10/25-011 від 13 червня 2006 року «Про результати розгляду первинної скарги»було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року та донараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 32211,30 грн., а скаргу ЗАТ «Електромонтаж»залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2138/10/25-114 від 21 серпня 2006 року «Про результати розгляду скарги»скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року та рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 9881/10/25-011 від 13 червня 2006 року «Про результати розгляду первинної скарги»в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310921,50 грн. на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та збільшено суму штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість на 332545,40 грн., а скаргу ЗАТ «Електромонтаж»залишено без задоволення.

Отже, відповідно до підпункту "б" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним та не породжує правових наслідків, а відтак позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року - не підлягають задоволенню.

Також, відповідачем на підставі акту перевірки від 24.04.2006 №159/1-23-03-01417446 та рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві від 21.08.2006 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 29.08.2006 №00001922310/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 808425,90грн. (за основним платежем 621873,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 186552,90грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 29.08.2006 №0000452310/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62211,30 грн. (штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 29.08.2006 №0000652310/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 332545,30грн (штрафні санкції).

Як вбачається з акту перевірки, безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 1330847,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 621783,00 грн., виникло, на думку відповідача, зокрема, у результаті неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат сум, перерахованих ПП «ЗМВ-Сервіс», ПП «Укрпостач», ТОВ «Арсенал-Центр»у розмірі 6654233,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 22 квітня 2005 року було припинено юридичну особу ПП «ЗМВ-Сервіс», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26 липня 2005 року № 122 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ЗМВ-Сервіс» з 22 квітня 2005 року; рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2004 року було припинено юридичну особу ПП «Укрпостач», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04 жовтня 2005 року № 143 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Укрпостач»з 22 грудня 2004 року; рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2004 року було припинено юридичну особу ТОВ «Арсенал-Центр», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26 липня 2005 року № 123 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Арсенал-Центр».

Також, в акті перевірки було встановлено, що на підставі договору комісії № 39, укладеного 02 грудня 2004 року між позивачем та ТОВ «Мірта», останнім згідно звітів комісіонера від 02 березня 2005 року, від 29 квітня 2005 року, від 08 червня 2005 року та від 30 квітня 2005 року було реалізовано товари, які належать позивачу, на загальну суму 357071,40 грн., в т.ч. податок на додану вартість 59511,90 грн.

Згідно податкових накладних від 03 березня 2005 року № 50, від 11 березня 2005 року № 52, від 12 квітня 2005 року № 82, від 08 червня 2005 року № 130 ТОВ «Мірта»на підставі вказаного вище договору комісії реалізувало товари позивача на загальну суму 290051,60 грн., в т.ч. податок на додану вартість 48341,93 грн.

Згідно додаткової угоди від 16 червня 2005 року № 1 до договору комісії № 39 від 02 грудня 2004 року, вказаний договір було розірвано, а 21 червня 2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ «Мірта»повернуло залишки товарів ЗАТ «Електромонтаж».

При цьому, як зазначено в акті перевірки, рішенням Господарського суду Одеської області від 06 червня 2005 року було припинено юридичну особу ТОВ «Мірта», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06 червня 2005 року № 154 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мірта»з 06 червня 2005 року.

Також, в акті перевірки було встановлено, що товар, який знаходиться на балансі ЗАТ «Електромонтаж»на загальну суму 7659328,04 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1276554,67 грн., позивач згідно договору комісії від 21 червня 2005 року № 40/06-К передав ТОВ «Ресурс С-К» для реалізації за комісійну винагороду. Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2005 року вказаний договір діє до 31 грудня 2006 року.

Згідно податкових накладних від 24 червня 2005 року № 142, від 29 червня 2005 року № 144, від 31 грудня 2005 року № 267 ТОВ «Ресурс С-К»реалізувало товари позивача на загальну суму 160032,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 26672,00 грн.

Так, співробітниками ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Ресурс С-К»м. Одеса, вул. Відрадна, 15, для перевірки наявності складських приміщень та підтвердження фактичної наявності товару ЗАТ «Електромонтаж», за результатами якого було складено акт, яким встановлено, що з 18 вересня 2005 року по 14 березня 2006 року посадові або уповноважені особи ТОВ «Ресурс С-К»за даною адресою не перебували, договори оренди складських приміщень з власником приміщень за даною адресою не укладались, товарно-матеріальні цінності на відповідальне зберігання власнику приміщення Одеському УВО УТОС ТОВ «Ресурс С-К» не передавались. При цьому, також було встановлено, що орендна плата відповідно до договору оренди нежилих приміщень № 05/17, укладеного між ТОВ «Ресурс С-К»та Одеським УВО УТОС, ТОВ «Ресурс С-К»сплачується щоквартально авансовими внесками на розрахунковий рахунок орендодавця - Одеського УВО УТОС.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що перевіркою не встановлено фактичної наявності товару, що значиться на балансі позивача на загальну суму 7499296,04 грн.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП “ЗМВ-Сервіс”, ПП “Укрпостач”, ТОВ “Арсенал-Центр” укладено наступні договори:

•договір генпідряду на ремонтно-відновлювальні роботи № 7/6 від 04.06.2004 р. між позивачем і ПП “ЗМВ-Сервіс”;

•Договір купівлі-продажу транспортних засобів № 37/04-п/п від 14.06.2004 р. між позивачем і ПП “ЗМВ-Сервіс”;

•Договір купівлі-продажу № 15/07 від 15.07.2004 р. між позивачем і ПП “ЗМВ-Сервіс”;

•Договір купівлі-продажу № 1/12ЭМ від 29.11.2004 р. між позивачем і ПП “ЗМВ-Сервіс”;

•Договір купівлі-продажу товару № 18/06 від 18.06.2004 р. між позивачем і ПП “Укрпостач”;

•Договір купівлі-продажу товару № 21/06 від 21.06.2004 р. між ЗАТ “Електромонтаж” і ПП “Укрпостач”;

•Договір № 20-09/-п від 20.09.2004 між позивачем і ПП “Укрпостач”;

•Договір підряду на капітальний ремонт техніки (механізмів та обладнання) № 4/13/04 від 12.06.2004 р. між позивачем і ТОВ “Арсенал-Центр”;

•Договір купівлі-продажу № 2/12ЭМ від 25.11.2004 між позивачем і ТОВ “Арсенал-Центр”;

На підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів, позивачем надано суду копії податкових накладених, актів приймання-передачі товарів (наданих послуг), сплата коштів відопдвіно до умов договорів підтверджена платіжними дорученнями та виписками з банку.

Судом встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2012 у справі №11/43-А за позовом Державної податкової інспекції у голосіївському районі м. Києва до ЗАТ «Електромонтаж», ПП «ЗВМ-Сервіс»про визнання недійсним договору змінено ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2008 виклавши її резолютивну частину у такій редакції: «Апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.20107 у частині відмови у задоволенні позову про визнання угоди недійсною скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.»В решті постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.20007 залишено без змін.

Отже, договір на ремонтно-відновлювальні роботи № 7/06 від 04 червня 2004 року, укладений між ЗАТ «Електромонтаж»та ПП «ЗМВ-Сервіс»в судому порядку не визнаний недійсним.

Згідно пункту 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з абзацом 4 пункту 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з твердженнями відповідача щодо безпідставності включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту через те, на момент здійснення господарських операцій знаходились в розшуку та відносно яких в судовому порядку було розпочато процедуру припинення юридичної особи, оскільки така позиція Відповідача не відповідає зазначеним вище нормам Закону.

Судом встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мірта» анульовано з 06 червня 2005 року, ТОВ «Арсенал Центр»- з 26.07.2005, ТОВ «ЗВМ-Сервіс»- з 22.04.2005, ПП «Укрпостач» з 22.12.2006.

Також, судом витребувано довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних контрагентів позивача, з яких вбачається, що державна реєстрацію ТОВ «Арсенал-Центр»припинена 10.11.2006; державна реєстрація ПП «ЗВМ-Сервіс»припинена 24.10.2010; державна реєстрація юридичної особи ТОВ «Мірта»припинена 27.10.2006; юридична особа ТОВ «Ресурс С-К»припинена 18.05.2006; державна реєстрація ПП «Укрпостач»припинена 27.10.2006.

З аналізу викладеного вбачається, що на момент укладання угод та виконання господарських зобов’язань за угодами юридична особа вказаних вище контрагентів позивача припинена не була, також ТОВ «Мірта», ТОВ «Арсенал Центр», ТОВ «ЗВМ-Сервіс», ПП «Укрпостач», ТОВ «Ресурс С-К»були зареєстровані як платники ПДВ у податковому органі, наявні в матеріалах справи податкові накаладні оформлені відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в ході перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не надано документів, що підтверджують умови транспортування або витрати на транспортування товару перевіркою не встановлені.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірними договорами.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Отже, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м‘якого покарання) роз‘яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов‘язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб‘єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Так, з системного аналізу наданих позивачем копій документів вбачається, що позивачем за спірними договорами: придбано ТМЦ, які а подальшому прередано за договором комісії ТОВ "Мірта", пізніше договір розірвано та повернуто залишки товару, які в подальшому передано за договором комісії ТОВ "Ресурс С-К", за результатом перевірки якого не встановлено фактичної наявності товару, що значиться на балансі позивача.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за відносинами позивача із вказаними контрагентами, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. додаткові угоди до спірних договорів, акти здачі-прийняття, податкові накладні та відсутність документів щодо транспортування, зберігання та подальшої реалізації придбаного товару, дають підстави для висновку про безтоварність спірних операцій.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів фактичного переміщення ТМЦ, складських ресурсів необхідних для зберігання таких ТМЦ, з урахуванням передачі ТМЦ за спірними договорами комісії товариствам, якеі не знаходяться за місцем реєстрації та в подальшому були ліквідовані, суд дійшов висновку щодо обгрнутованості висновків перевіряючого органу, щодо пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованого валового доходу за перевіряємий період у сумі 6429,50 грн.; порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог пунктів 5.2 5.5, 5.9, 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованої суми валових витрат за перевіряємий період у сумі 6429,50 грн.; порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 621873,00 грн. є обґрунтованим, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності, виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки та спірне рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда