Постанова № 27260770, 31.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.10.2012р. справа № 2а- 9131/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мегабуд"

до

Державної податкової інспекціої у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про

скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мегабуд»(далі за текстом –ТОВ «ВБК «Мегабуд»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби, №0001442302 від 27.02.2012 р. та №0001432302 від 27.02.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач послався на безпідставність висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Бурспецбудмонтаж», оскільки за даними операціями роботи були виконані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку, а також на правомірність обчислення скоригованого валового доходу та від’ємного значення об’єкта оподаткування зі періоди, що перевірялися. Посилаючись на викладені мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову. Від представника позивача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти заниження ТОВ доходу від операцій з цінними паперами, так платник податків не збільшив розмір отриманого доходу на суму акцій, списаних на виконання рішення ДКЦПФР про скасування реєстрації випуску акцій, факти заниження ТОВ валового доходу, так як платник податків не врахував заборгованості по оплаті виданих векселів, факти неправомірного збільшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток 2-3 кварталів 2011 року на суму від'ємного значення, що виникло до 1 кварталу 2011р., факти заниження ТОВ «ВБК «Мегабуд»податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок відображення в податковому обліку з ПДВ та податку на прибуток первинних документів, котрі складені в межах нікчемних правочинів. Підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки інших податкових органів про відсутність у контрагентів платника податків ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності. Відповідач посилався на відсутність у нього як підстав, так і повноважень стосовно перегляду правомірності та обґрунтованості таких висновків при проведенні перевірки платника податків та винесенні спірних рішень. Також відповідач зазначив, що згідно з п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у податковій звітності з податку на прибуток, котра складається за 2 квартал 2011 р., платники податків мають право відображати виключно показники від'ємного значення 1 кварталу 2011 р. Показники від’ємного значення, котре виникло до 01.01.2011 р., на думку податкового органу, не можуть бути віднесені на розрахунки з державою по податку на прибуток за наслідками 2 кварталу 2011р. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

З зібраних по справі документів вбачається, що позивач, ТОВ «ВБК «Мегабуд», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом –30234797, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

З 16.01.2012 р. по 03.02.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ВБК «Мегабуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 10.02.2012 року №446/235/30234797, в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «ВБК «Мегабуд»з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2011 р.; ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж»за вересень 2011 р.;

- п. 2, п. 6 ст. 198 та п. 1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість у сумі 191.703,00 грн.;

- п. 1.25 ст. 1, абз. 4 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у сумі 716.465,00 грн., у т.ч. за 2009 у сумі 138.865,00 грн., за 2 квартал 2011 р. у сумі 37.045,00 грн. та за 3 квартал 2011 р. у сумі 540.555,00 грн. та зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2011 р. у сумі 23.500,00 грн.

27.02.2012 року з посиланням на даний акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення №0001442302 про збільшення грошового зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 231.538,00 грн. (основний платіж –191.703,00грн., штраф –39.835,00грн.) та №0001432302 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 750.181,00 грн. (основний платіж –716.465,00грн., штраф –34.716,00грн.).

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугували відображені в акті від 10.02.2012 року №446/235/30234797 судження суб’єкта владних повноважень про порушення ТОВ «ВБК «Мегабуд»ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, складених контрагентами платника податків в межах нікчемних правочинів, за якими господарські операції в дійсності не відбулись; про порушення ТОВ «ВБК «Мегабуд»п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невключення до доходу від операцій з цінними паперами вартості акцій, списаних платником податків на виконання рішення ДКЦПФР про скасування реєстрації випуску акцій; про порушення ТОВ «ВБК «Мегабуд»п.1.25 ст.1, абз. 4 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: невіднесення до валового доходу 1 кварталу 2009 року кредиторської заборгованості в сумі 348.017,51грн. по виданих, але неоплачених векселях суб’єктів підприємницької діяльності, оголошених банкрутами або ліквідованих; про порушення ТОВ «ВБК «Мегабуд»п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: віднесення до складу від”ємного значення з податку на прибуток 2-3 кварталів 2011 року показників від’ємного значення, що виникло до 01.01.2011р.; про порушення ТОВ «ВБК «Мегабуд» п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: формування витрат за рахунок показників первинних документів, складених контрагентами платника податків в межах нікчемних правочинів, за якими господарські операції в дійсності не відбулись.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб’єктом владних повноважень в акті від 10.02.2012 року №446/235/30234797, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду порушення п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що суть даного порушення полягає у неправомірному, на думку ДПІ, невіднесенні платником податків на збільшення доходу від операцій з цінними паперами вартості акцій, списаних платником податків на виконання рішення ДКЦПФР про скасування реєстрації випуску акцій. Згідно з актом перевірки від 10.02.2012 р. №446/235/30234797 вчинення платником податків даного порушення мало наслідком заниження доходу за 2009 рік на 207.442,00грн.

Розглядаючи спір, суд відмічає, що до 01.04.2011р. правовідносини з приводу оподаткування податком на прибуток фінансових результатів господарських операцій з обігу цінних паперів були унормовані п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, за визначенням п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

З положень наведеної норми закону слідує, що встановленими законодавцем ознаками одержання платником доходу від операцій з цінними паперами є 1) подія отримання платником податків у власність коштів як компенсації вартості відчужених цінних паперів, 2) подія отримання платником податків у власність майна як компенсації вартості відчужених цінних паперів, 3) подія зменшення існуючої заборгованості платника податків як наслідок відчуження цінних паперів.

Отже, під доходом у розумінні п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є збільшення розміру активів платника податків або зменшення розміру зобов’язань платника податків, що повністю узгоджується з визначенням доходу за змістом Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684; далі за текстом –Стандарт бухгалтерського обліку №1).

Оскільки операція із списання цінних паперів призводить до зменшення розміру активів платника податків за відсутності будь-якої компенсації, то така операція об’єктивно не здатна спричинити виникнення доходу.

Таким чином, обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу твердження про вчинення платником податків порушення закону за даним епізодом, не знайшла свого підтвердження судовим розглядом.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про недоведеність суб’єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України факту скоєння позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

По епізоду порушення п.1.25 ст.1, абз. 4 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що суть даного порушення полягає у неправомірному, на думку ДПІ, невіднесенні платником податків на збільшення доходу кредиторської заборгованості по оплаті виданих векселів, котра є безнадійною заборгованістю за п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з актом перевірки від 10.02.2012 р. №446/235/30234797 вчинення платником податків даного порушення мало наслідком заниження доходу за 1 квартал 2009 року на 348.018,00 грн.

Розглядаючи спір, суд відмічає, що до 01.04.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на прибуток були унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.4.1 ст.4 згаданого закону, під валовим доходом розумілась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За твердженням податкового органу, кредиторська заборгованість по оплаті виданих векселів є безнадійною заборгованістю, і з огляду на приписи ст.ст.6, 8, 19 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.2 КАС України адміністративний суд не повноважний змінювати даного мотиву, позаяк саме цей мотив покладений суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

При цьому, згідно з актом перевірки від 10.02.2012 р. №446/235/30234797 кредиторська заборгованість є безнадійною, адже виникла по взаємовідносинах з суб’єктами господарювання або оголошеними банкрутами, або ліквідованими.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, оцінивши добуті по справі докази, суд відмічає відсутність жодних фактичних даних, які б засвідчували те, що позивач видавав чи передавав векселі суб’єктам господарювання, оголошених банкрутами, або ліквідованих.

Відсутність фактів видачі що позивачем векселів суб’єктам господарювання, що оголошені банкрутами, або ліквідовані, визнана представниками відповідача.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про недоведеність суб’єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України факту скоєння позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

По епізоду порушення п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що суть даного порушення полягає у неправомірному, на думку ДПІ, віднесенні платником податків на збільшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток 2-3 кварталів 2011р. показника від’ємного значення, що утворилось до 01.01.2011 р. Згідно з актом перевірки від 10.02.2012 року №446/235/30234797 вчинення платником податків даного порушення мало наслідком завищення від'ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток 2-3 кварталів 2011 р. на 23.500,00грн.

З приводу даного твердження суб'єкта владних повноважень суд зазначає, що з 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 р.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням позивачем у податковій звітності з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке виникло до 01.01.2011р., що, на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки зміст вказаних норм прав при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) 1 кварталу 2011 року.

Проте, суд не погоджується із таким судженням податкового органу, так як до 01.04.2011р. правовідносини з приводу формування платником податків від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток були унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.6.1 ст. 6 якого зазначено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З положень наведеної норми закону слідує, що показник від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток обчислюється наростаючим підсумком, а вказане означає, що від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток попереднього звітного податкового періоду є невід’ємною складовою частиною загального показника об’єкту оподаткування податком на прибуток поточного звітного податкового періоду (у разі його наявності).

Таким чином, показник від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток 1 кварталу 2011р. є єдиною неподільною величиною і не може бути структурований по періодам виникнення, позаяк таке не передбачено законом.

Пунктом 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З положень наведеної норми закону слідує, що від’ємне значення, що існувало станом на 31.12.2010р., підлягає включенню до складу витрат 1 кварталу 2011р., а відтак, є витратами 1 кварталу 2011р. і формує від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток саме 1 кварталу 2011р.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України п.150.1 ст.150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Системно проаналізувавши положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України, суд робить висновок, що наявність у кодексі даної норми зумовлена виключно тією обставиною, що у 1 кварталі 2011р. податок на прибуток, в тому числі і за показником від’ємного значення, обчислювався за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підстав для іншого тлумачення даної норми кодексу суд не знаходить, так як в розумінні законодавця 1 квартал 2011р. в контексті справляння податку на прибуток нічим не відрізняється від попередніх звітних податкових періодів з огляду та сталість та однаковість правил обчислення податку на прибуток.

Відтак, відсутні правові підстави для виокремлення з загального показника від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток 1 кварталу 2011р., частки, період виникнення якої припадає на проміжок часу 01.01.2011р.-31.03.2011р., і включення до податкової звітності з податку на прибуток 2 кварталу 2011р. (півріччя 2011р.) саме цієї частки.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про недоведеність суб’єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України факту скоєння позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж»у 2011 р.

За матеріалами справи судом встановлено, а представником відповідача в ході судового розгляду визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб’єкт владних повноважень дійшов судження про наявність порушень податкового законодавства за даним епізодом взаємовідносин, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, викладені в актах від 30.06.2011 р. №1475/23-03-05/36987611, від 11.10.2011 р. №70/23-02-09/36987611, від 13.09.2011 р. №12/23-02-09/36987611, від 07.10.2011 р. №62/23-02-09/36987611, від 20.10.2011 р. №84/23-02-09/36987611, від 13.12.2011 р. №249/23-02-9/36987611 та від 28.12.2011 р. №2759/23-104/34466585 відповідно, якими встановлено, що у контрагентів позивача, ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж», наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Жодних інших мотивів суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Вирішуючи спір за даним епізодом взаємовідносин, суд зазначає, що 02.03.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №11/1, предметом якого є виконання ремонту у відділенні ПАТ «Мегабанк»за адресою вул. героїв праці, 20-В; ремонт у відділенні ПАТ «Мегабанк»за адресою, пр.. перемоги, 50Б; ремонтні роботи по розділенню комп’ютерної електромережі у відділенні ПАТ «Мегабанк»за адресою вул. Артема, 46; ремонт електричної мережі у приміщенні жіночого СБК цеху ВАТ «Турбоатом»; ремонт електричної мережі у приміщеннях УБП ВОТ «Турбоатом». 08.04.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №27, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт у приміщенні ПАТ «Мегабанк»за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, 111; ремонту електричної мережі на 1-му поверсі приміщення ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Артема, 30; електромонтажних робіт в електрощитовій приміщення ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Артема, 30. 04.05.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №30/1, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт у приміщенні ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Костичева; ремонту електричної мережі 2-го, 3-го поверхів за адресою, м. Харків, Пушкінський в’їзд - вул. Артема, 30; демонтаж решіток за адресою м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 49а; додаткових робіт по ремонту електричної мережі за адресою Пушкінський в’їзд – вул. Артема, 30; ремонту відділення по вул. М. Жукова, 31; виготовленню та установці банерів у малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; влаштуванню огородження у житловому будинку з вбудованими торговельними та офісними приміщеннями по вул. Механізаторській у м. Харкові; огородженню футбольного майданчика по вул. Механізаторській у м. Харкові; благоустрою прибудинкової території (влаштуванню огородження) по вул. Верхньо-Гієвській в м. Харкові. 14.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №39, предметом якого є влаштування фундаменту прибудови у приміщеннях, що належать ПАТ «Мегабанк», розташованих за адресою: Харківська обл.., Барвінкове, вул. Радянської України, 3/2. 14.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмові правочини у формі договорів субпідряду на виконання робіт №40 і №41/1, предметом яких є влаштування монолітного залізобетонного ростверку у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями, розташованому за адресою м. Харків, вул. Механізаторська та яких є влаштування нульового циклу (стін фундаменту з блоків та перекриттів) у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями, розташованому за адресою м. Харків, вул. Механізаторська. 30.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №45/1, предметом якого є влаштування тимчасового огородження у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями по вул. Механізаторській у м. Харкові; роботи по благоустрою території будівництва (огородження футбольного майданчика) у багатоповерховому житловому будинку з вбудованими торговельними й офісними приміщеннями по вул. механізаторській у м. Харкові; ремонт відділення ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Слинька, 14Б; додаткові роботи по ремонту електромереж в бюро перепусток і кабінеті водіїв ПАТ «Мегабанк»за адресою м. Харків, вул. Артема, 30. 06.07.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №46/1, предметом якого є облаштування фасаду з композиту адміністративної будівлі й прибудови за адресою: Харківська обл.., м. Балаклея, вул. Вторчерметівська, 1, ПАТ «Балаклейське хлібоприймальне підприємство». 02.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмові правочини у формі договорів субпідряду на виконання робіт №49 та №49/1, предметом яких є ремонт крівель у м. Краснограді за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 162, ПАТ «Красноградський м’ясокомбінат»та благоустрій території (огородження футбольного майданчика) малоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Верхньо-Гієвська; благоустрій прибудинкової території (виготовлення й встановлення огороджень) на об’єкті малоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Верхньо-Гієвська відповідно. 18.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №55/1, предметом якого є ремонт крівель на прохідній Красноградського м’ясокомбінату за адресою: Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 162. 22.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмові правочини у формі договорів субпідряду на виконання робіт №57, №57/1, №58, предметом яких є електромонтажні роботи в малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; встановлення металічних дверей у підвалі малоповерхової житлової будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; виконання свердління отворів у малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові; монтаж віконних блоків у малоповерховому житловому будинку, розташованому за адресою м. Харків, вул. Верхньо-Гієвська. 02.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №60/1, предметом якого є влаштування ростверку (гідроізоляція бокових поверхонь) у багатоповерховому житловому будинку по вул. Механізаторській у м. Харкові. 30.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості субпідрядника) було укладено письмові правочини у формі договорів субпідряду на виконання робіт №68 та №69/1, предметом яких є влаштування прибудови у приміщеннях, що належать ПАТ «Мегабанк», розташованих за адресою: Харківська обл.., Барвінкове, вул. Радянської України, 3/2 та електромонтажні роботи у малоповерховій житловій будівлі по вул. Верхньо-Гієвській у м. Харкові.

За матеріалами справи судом також встановлено, що 02.06.2011 р. між позивачем, ТОВ «ВБК «Мегабуд»(в якості генпідрядника), та ТОВ «БМУ Бурспецбудмонтаж»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору субпідряду на виконання робіт №55/1, предметом якого є влаштування буронабивних паль діаметром 600мм, глибиною 10 м у кількості 344 шт., за адресою: м. Харків, житловий будинок по вул. Механізаторській.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному/господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ. Суд також зважає на наявність у позивача та його контрагентів відповідної дозвільної документації на здійснення діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказам наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладні №8 від 03.03.2011 р. на загальну суму 28.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ –4.700,00 грн.), №78 від 18.04.2011 р. на загальну суму 28.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –4.666,67 грн.), №309 від 31.05.2011 р. на загальну суму 23.397,60 грн. (у т.ч. ПДВ –3.989,60 грн.), №336 від 30.06.2011 р. на загальну суму 6.582,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.097,00 грн.), №335 від 30.06.2011 р. на загальну суму 6.632,40 грн. (у т.ч. ПДВ –1.105,40 грн.), №340 від 30.06.2011 р. на загальну суму 7.971,60 грн. (у т.ч. ПДВ –1.328,60 грн.), №341 від 30.06.2011 р. на загальну суму 1.782,00 грн. (у т.ч. ПДВ –297,00 грн.), №339 від 30.06.2011 р. на загальну суму 2.486,40 грн. (у т.ч. ПДВ –414,40 грн.), №333 від 30.06.2011 р. на загальну суму 34.842,00 грн. (у т.ч. ПДВ –5.807,00 грн.), №337 від 30.06.2011 р. на загальну суму 27.754,80 грн. (у т.ч. ПДВ –4.625,80 грн.), №338 від 30.06.2011 р. на загальну суму 2.218,80 грн. (у т.ч. ПДВ –369,80 грн.), №334 від 30.06.2012 р. на загальну суму 23.808,00 грн. (у т.ч. ПДВ –3.968,00 грн.), №231 від 26.07.2011 р. на загальну суму 24.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –4.000,00 грн.), №373 від 29.07.2011 р. на загальну суму 5.156,40 грн. (у т.ч. ПДВ –859,40 грн.), №382 від 29.07.2011 р. на загальну суму 24.001,20 грн. (у т.ч. ПДВ –4.000,20 грн.), №372 від 18.08.2011 р. на загальну суму 196.356,00 грн. (у т.ч. ПДВ –32.726,00 грн.), 31060 від 31.08.2011 р. на загальну суму 25.753,20 грн. (у т.ч. ПДВ –4.292,20 грн.), №735 від 31.08.2011 р. на загальну суму 7.263,60 грн. (у т.ч. ПДВ –1.210,60 грн.), №4 від 01.09.2011 р. на загальну суму 62.371,20 грн. (у т.ч. ПДВ –10.395,20 грн.), №21 від 21.09.2011 р. на загальну суму 34.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5.666,67 грн.), №234 від 22.09.2011 р. на загальну суму 8.644,40 грн. (у т.ч. ПДВ –1.440,73 грн.), №373 від 29.09.2011 р. на загальну суму 61.355,60 грн. (у т.ч. ПДВ –10.225,93 грн.), №436 від 30.09.2011 р. на загальну суму 25.701,60 грн. (у т.ч. ПДВ –4.283,60 грн.), №516 від 30.09.2011 р. на загальну суму 14.036,35 грн. (у т.ч. ПДВ –2.339,39 грн.), №434 від 30.09.2011 р. на загальну суму 77.215,20 грн. (у т.ч. ПДВ –12.869,20 грн.), №419 від 30.09.2011 р. на загальну суму 64.528,80 грн. (у т.ч. ПДВ –10.754,80 грн.), №463 від 30.09.2011 р. на загальну суму 10.866,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1.811,00 грн.), №515 від 30.09.2011 р. на загальну суму 103.884,40 грн. (у т.ч. ПДВ –17.314,07 грн.), №418 від 30.09.2011 р. на загальну суму 210.871,20 грн. (у т.ч. ПДВ –35.145,20 грн.), №1 від 09.09.2011 р. на загальну суму 568.670,44 грн. (у т.ч. ПДВ –94.778,41 грн.), №1 від 07.06.2011 р. на загальну суму 200.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –33.333,33 грн.), №2 від 10.06.2011 р. на загальну суму 100.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –16.666,67 грн.), №3 від 16.06.2011 р. на загальну суму 200.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –33.333,33 грн.), №5 від 23.06.2011 р. на загальну суму 249.475,00 грн. (у т.ч. ПДВ –41.579,17 грн.), №1 від 04.07.2011 р. на загальну суму 16.411,92 грн. (у т.ч. ПДВ –2.735.32 грн.), №2 від 11.07.2011 р. на загальну суму 250.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –41.666,67 грн.), №4 від 26.07.2011 р. на загальну суму 250.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –41.666,67 грн.), №5 від 27.07.2011 р. на загальну суму 300.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –50.000,00 грн.), №2 від 08.08.2011 р. на загальну суму 177.374,88 грн. (у т.ч. ПДВ –29.562,48 грн.), №3 від 09.08.2011 р. на загальну суму 471.610,56 грн. (у т.ч. ПДВ –78.601,76 грн.), №4 від 19.08.2011 р. на загальну суму 300.000,00 грн. грн. (у т.ч. ПДВ –50.000,00 грн.)

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб’єктами права.

Також на вимогу суду позивачем до матеріалів справи були надані копії проектно-кошторисної документації, а саме: договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом –Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме виписки по рахунку, відкритому ТОВ «ВБК «Мегабуд»у ПАТ «Мегабанк», засвідчують факт виконання позивачем зобов’язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), до матеріалів справи суб’єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов’язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару та отриманих послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи обставини руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, отримання робіт за переліченими вище договорами субпідряду було необхідно ТОВ «ВБК «Мегабуд»для виконання зобов`язань підрядника за договорами генерального підряду.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб - сторін спірного правочину, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного платником податків товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону, і як наслідок, заниження грошового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, ґрунтується на єдиному мотиві –висновках ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, викладених в актах від 30.06.2011 р. №1475/23-03-05/36987611, від 11.10.2011 р. №70/23-02-09/36987611, від 13.09.2011 р. №12/23-02-09/36987611, від 07.10.2011 р. №62/23-02-09/36987611, від 20.10.2011 р. №84/23-02-09/36987611, від 13.12.2011 р. №249/23-02-9/36987611 та від 28.12.2011 р. №2759/23-104/34466585 відповідно, якими встановлена відсутність факту реального здійснення господарської діяльності. контрагентами позивача –ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж».

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об’єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ «ВБК «Мегабуд»або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов’язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки ДПІ про формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат без дотримання вимог ст. ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова актах за результатами перевірок діяльності ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «БМУ Бурспецбудмонтаж»відповідно, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти –відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов’язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, судом встановив, що під час розгляду відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов’язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об’єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Окремо суд бере до уваги встановлені в ході розгляду справи обставини спірних правовідносин по епізоду господарських операцій з ТОВ «БМУ Бурспецбудмонтаж». Згадані обставини полягають у тому, що при виконанні зобов’язань за договором субпідряду №55/1 від 02.06.2011р. контрагентом позивача були складені акти виконаних робіт від 26.06.2011р. на суму 443.437,00грн. (ПДВ –73.906,00грн.), від 29.07.2012р. на суму 804.026,40грн. (ПДВ –134.004,40грн.), від 09.09.2011р. на суму 1.836.079,20грн. (ПДВ –306.013,20грн.). Всі перелічені акти були віднесені позивачем на збільшення витрат з податку на прибуток, що в ході розгляду справи визнано представниками сторін.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що порушення по взаємовідносинам позивача з ТОВ «БМУ «Бурспецбудмонтаж»було виявлено лише за актом від 09.09.2011 р. на суму 1.836.079,20 грн. (ПДВ –306.013,20грн.), відносно решти актів виконаних робіт в акті перевірки від 10.02.2012 р. №446/235/30234797 не викладено жодних порушень, що прямо суперечить ч.3 ст.2 КАС України, позаяк обставини одних і тих ж правовідносин були протилежно оцінені суб’єктом владних повноважень при реалізації управлінської функції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «ВБК «Мегабуд»до ДПІ у Київському районі м. Харкова ДПС про скасування рішень –задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Державної податкової служби №0001442302 від 27.02.2012 р. та №0001432302 від 27.02.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко