Постанова № 27259995, 05.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8136/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (договір б/н від 17.10.2012),

представника відповідача: Саліхової В.Б.. (дов. № 1956/10-010/93 від 03.08.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001931701 від 15.10.2012 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46926,00 грн, у тому числі за основним платежем - 37283,33 грн., за штрафними санкціями -9642,67 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі акта перевірки податкового органу від 08.10.2012 № 423/17/НОМЕР_2 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Юла-Люкс» Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 року № 0001931701 за порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46926,00 грн, у тому числі за основним платежем - 37283,33 грн., за штрафними санкціями -9642,67 грн.

Позивач вважає вищезазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, посилаючись на те, що ним до перевірки надано всі первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Юла Люкс», про що також зазначено і в акті перевірки.

Висновок про порушення позивачем податкового законодавства зроблено податковим органом лише на припущеннях. Крім того, акт перевірки містить висновки про результати господарської діяльності контрагента ТОВ «Юла Люкс» при взаємовідносинах з іншим підприємством, та зроблено висновок про нікчемність угод, які укладено ТОВ «Юла Люкс» з цим підприємством. На думку перевіряючих, саме цей факт є підставою для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені позивачем у ціні товару ТОВ «Юла Люкс». Однак, висновок про не доведення первинними документами зв'язку з реальністю придбання товарів та не доведення цими ж документами мети використання, є безпідставним, суперечить фактичним обставинам, які викладено в акті перевірки, та зроблено з перевищенням наданих податковому органу повноважень. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо нікчемності укладених договорів, та взагалі не зазначено, в чому саме полягає суперечність правочинів позивача інтересам держави.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував, пояснив, що перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 завищено податковий кредит на загальну суму 37283,33 грн. у тому числі за червень 2011 року - 18000,00 грн., за липень 2011 року - 192283,33 грн. Також, відповідно до п.1,п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..ст.626,629 ЦК України встановлено нікчемними правочини по операціях з придбання товарів. Господарські операції щодо придбання ФОП ОСОБА_3 товарів (робіт, послуг), постачальником, яких значиться ТОВ «Юла-Люкс» не підтверджено стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд, вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності 22.06.1999, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 22-23), з 22.07.1999 є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_5 від 06.11.2007, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 (а.с.31)

Судом встановлено, що наказом Первомайською ОДПІ № 200 від 27.09.2012 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту у декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Юла-Люкс».

Копію вказаного наказу та повідомлення про початок перевірки № 108/17/НОМЕР_3 від 25.09.2012 ОСОБА_3 отримав особисто 25.09.2012, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується представником позивача, а тому не потребує додаткового підтвердження. Крім того позивачем не оскаржується правомірність призначення перевірки.

На підставі вищезазначених документів, 08.10.2012 Первомайською ОДПІ Луганської області ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Юла-Люкс», результати якої оформлені актом від 08.10.2012 № 423/17/НОМЕР_2 (а.с. 9-19).

Згідно даного акту позивачем до перевірки надано первинні документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Юла-Люкс», однак, Первомайською ОДПІ також використано матеріали зустрічних звірок інших податкових органів щодо взаємовідносин ТОВ «Юла-Люкс» з ТОВ «ДВР». Матеріалами вказаних звірок не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Юла-Люкс» з підприємствами - постачальниками їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Крім того, звіркою ТОВ «Юла-Люкс» не підтверджено податкові зобов'язання у розмірі 3018409 грн., податковий кредит у розмірі 2937947 грн. Встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання ТОВ «Юла-Люкс» вимог вказаних статей під час вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ДВР». Згідно акту № 39-6/22-2/35410140 від 20.03.2012 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ДВР» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходилося за місцезнаходженням. Тобто, правочини ТОВ «ДВР» з контрагентами мають ознаки фіктивності. Податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року № 69179 від 05.08.2011 ТОВ «Юла-Люкс» подана з порушенням строків подачі податкової звітності, а також визнана податковим органом недійсною. На підставі вищевказаних даних Первомайською ОДПІ зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 завищено податковий кредит на загальну суму 37283,33 грн. у тому числі за червень 2011 року - 18000,00 грн., за грудень 2011 року - 192283,33 грн. Також відповідно до п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст.216, ст.ст. 626,629 ЦК України визнано нікчемними правочини ОСОБА_3 по операціях з придбання товарів, постачальником, яких значиться ТОВ «Юла-Люкс», у зв'язку з тим, що їх не підтверджено стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі вказаного акту перевірки Первомайською ОДПІ Луганської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення «Р» № 0001931701 від 15.10.2012 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46926,00 грн, у тому числі за основним платежем -37283,33 грн., за штрафними санкціями -9642,67 грн. (а.с. 20).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 своєчасно подано до Первомайської ОДПІ Луганської області податкові декларації з податку на додану вартість за спірний період. За даними додатку № 5 до вказаних податкових декларацій до складу податкового кредиту за червень 2011 року позивачем включено господарські операції з ТОВ «Юла-Люкс» на суму 90000,00 грн., ПДВ - 18000,00 грн., за липень 2011 року - на суму 96416,67 грн., ПДВ - 19283,33 грн., а також надано реєстри виданих та отриманих податкових накладних за червень та липень 2011 року. (а.с.46-51, 73-78).

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Юла-Люкс» позивачем надано суду договір купівлі-продажу № 7/11-7 від 05.01.2011, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 придбано у ТОВ «Юла-Люкс» товар, відповідно до накладних, місцем продажу товару визначено склад продавця. (а.с. 31).

На виконання вищевказаного договору ФОП ОСОБА_3 отримано від ТОВ «Юла-Люкс» дизельне паливо та олива моторна, що підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними № РН-15068 від 15.06.2011 та № РН-01712 від 01.07.2011, податковими накладними № 17 від 15.06.2011 на суму 108000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18000,00 грн. та № 4 від 01.07.2011 на суму 115700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 19283,33 грн. (а.с. 37-39, 41-43)

Крім того, представником позивача надано до суду паспорт якості та сертифікати відповідності на придбані паливно-мастильні матеріали. (а.с. 61-64)

Факт оплати вартості придбаної у ТОВ «Юла-Люкс» продукції підтверджено платіжними дорученнями від 22.06.2011 №№ 068, 070, 071, від 29.06.2011 № 071 та від 19.07.2011 № 084, відповідно до яких ФОП ОСОБА_3 перераховано на рахунок ТОВ «Юла-Люкс» 11678000,00 грн., тобто оплачено вартість придбаної продукції відповідно до видаткових накладних № РН-15068 від 15.06.2011 та № РН-01712 від 01.07.2011 у повному обсязі, а також перераховано ПДВ у складі вартості товару. (а.с. 32-36)

Відсутність у позивача кредиторської заборгованості по розрахункам з ТОВ «Юла-Люкс» підтверджено також актом звіряння взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Юла-Люкс» станом на 01.08.2011 (а.с. 45)

Транспортування паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ «Юла-Люкс», до позивача здійснено приватним підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору транспортного обслуговування № 7/01 від 05.01.2011 (а.с. 65-66)

При цьому, представником позивача надано суду докази реєстрації ОСОБА_4 у якості фізичної особи-підприємця та взяття його на облік у якості платника податків ДПІ у м. Дніпродзержинську, а також ліцензію на здійснення господарської діяльності з внутрішніх перевезень вантажів, видану 29.04.2010 з необмеженим строком дії. (а.с. 67-70)

Факт перевезення паливних матеріалів від ТОВ «Юла-Люкс» до ФОП ОСОБА_3 перевізником ОСОБА_4 підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів № 1506 від 15.06.2011 та № 0107 від 01.07.2011 (а.с. 40, 44)

При цьому перевезення здійснювалось автомобілем НОМЕР_4, який, згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки є автоцистерною та належить ОСОБА_4 (а.с. 71-72)

Що стосується подальшого використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 придбаних у ТОВ «Юла-Люкс» паливно-мастильних матеріалів, то як зазначено в акті перевірки від 08.10.2012 № 423/17/НОМЕР_2 предметом діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля пальним, крім того він є власником автозаправочної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту зокрема вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлені правила визначення податкового кредиту звітного періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити податкової накладної, тобто об'єктивні вимоги до документа.

З аналізу наданих позивачем під час розгляду справи первинних документів вбачається, що досліджені господарські операції ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Юла-Люкс» мали реальний характер. Надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Юла-Люкс» суду документи, що знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження обставин щодо нікчемності угоди ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Юла-Люкс», викладених в акті перевірки від 08.10.2012 № 423/17/НОМЕР_2, представником відповідача надано суду акт Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС № 27/22-2/35577254 від 19.04.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Юла-Люкс» з ТОВ «ДВР» за період з 01.05.2011 по 30.06.2011», (а.с. 79-86) у якому зазначено, що неможливість проведення зустрічної звірки обумовлена відсутністю нового власника та директора ТОВ «Юла-Люкс» Пустовойтова А.А. за місцезнаходженням товариства. При цьому у вказаному акті наведено дані податкової міліції, що до 11.08.2011 власником та засновником ТОВ «Юла-Люкс» був ОСОБА_6, який надав пояснення та підтвердив факт реєстрації ТОВ «Юла-Люкс» і подальшого продажу товариства. Також зазначено, що за перевіряємий період травень-червень 2011 року ТОВ «Юла-Люкс» надано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, відповідно до яких у червні 2011 року ТОВ «Юла-Люкс» включено до складу податкових зобов'язань господарські операції з ФОП ОСОБА_3 на суму ПДВ 18000,00 грн.

Тобто, висновок про нікчемність угод ТОВ «Юла-Люкс» зроблено податковим органом без врахування первинних документів та дослідження питання реальності здійснення господарських операцій вказаного товариства у червні 2011 року. Щодо липня 2011 року, то така перевірка взагалі не проводилась, так як відповідачем не надано суду жодних доказів за вказаний період.

Суд вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір -це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентам. Також, укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Суд звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001931701 від 15.10.2012 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46926,00 грн, у тому числі за основним платежем -37283,33 грн., за штрафними санкціями -9642,67 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби форми «Р»від 15.10.2012 № 0001931701 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46926,00 грн, у тому числі за основним платежем -37283,33 грн., за штрафними санкціями -9642,67 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 06 листопада 2012 року.

СуддяТ.В. Смішлива