Рішення № 2725840, 08.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2008

Справа №2-22/4020-2008

08 грудня 2008 року Справа №2-22/4020-2008

За позовом Першого заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України (01001 м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10)

до Державного підприємства радгосп-завод «Євпаторійський» (АР Крим Сакський район, с.Вересаєво, вул.Молодіжна, 45)

про стягнення 161431,36 грн.

Суддя: Калініченко А.А.

представники сторін:

позивача : не з’явився.

відповідача:

прокурор: не з’явився.

Кулібаба С.Є. – посв. № 04070

Перший заступник прокурора м. Києва, діючи в інтересах держави, звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах Міністерства праці та соціальної політики України із позовною заявою про стягнення з відповідача – Державного підприємства радгосп-завод «Євпаторійський» 155950 грн. заборгованості за договором № 1313 безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості з виплати заробітної плати від 03.11.2004 р.

Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив.

У порядку ст.77 ГПК України відкладався у зв’язку із неявкою представників сторін.

Оскільки матеріали справи у достатній мірі характеризують відносини сторін підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

03.11.2004 р. між Міністерством праці та соціальної політики України та державним підприємством радгоспом-заводом “Євпаторійський” був укладений договір № 131 безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати, відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу безвідсоткову цільову бюджетну позику, а відповідач зобов’язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк.

Згідно із п.2.2. вказаного договору відповідач у строк до 10 числа наступного місяця, що настає з моменту зарахування позики на відповідні рахунки відповідача, відкриті в органах Державного казначейства за місцем розташування останнього, зобов’язаний надати позивачу звіт про використання одержаних коштів, затверджений центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься відповідач.

Згідно із п.3 вказаного договору відповідно додатку 1 до даного договору сума позики становить 297900,00 грн.

Згідно із п.5.1 вказаного договору строк надання позики відповідачу становить три роки з моменту переказу грошей позивачем на рахунок відповідача, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього. Строк, вказаний у цьому пункті договору може бути продовжений за згодою сторін, але не більш як до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.9.1-9.3 вказаного договору за невиконання обов’язків сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Уразі несвоєчасного повернення відповідачем отриманих коштів, позивач має право на відшкодування збитків, відповідно до договору застави або гарантійного зобов’язання центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься відповідач. У разі несвоєчасного повернення коштів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочення виконання зобов’язання, але не більш річної облікової ставки Національного банку України.

Постановою Господарського суду АР Крим від 31.05.2007 р. по справі № 2-19/1371-2007 р. з відповідача на користь відповідача стягнуто частину заборгованості у сумі 141950 грн., яка утворилась внаслідок несвоєчасного погашення позики, строк повернення якої, згідно з умовами договору № 131 від 03.11.2004 р., наступив 01.12.2006 р. Постановою Господарського суду АР Крим від 31.05.2007 р. також стягнуто 5451,57 грн. пені, нарахованої у зв’язку із несвоєчасним поверненням відповідачем отриманих коштів.

У квітні 2008 р. позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 155950 грн., яка утворилась внаслідок несвоєчасного повернення грошових коштів, строк повернення яких, згідно з умовами договору № 131 від 03.11.2004 р., наступив 01.01.2008 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 622 ЦК України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 1131 від 03.11.2004 р. платіжним дорученням № 97 від 18.11.2004 р. (арк.спр.13) позивач перерахував відповідачу безвідсоткову цільову бюджетну допомогу у сумі 297900,00 грн.

Як вказувалось вище, постановою Господарського суду АР Крим від 31.05.2007 р. по справі № 2-19/1371-2007А, з відповідача на користь відповідача стягнуто частину заборгованості у сумі 141950 грн., яка утворилась внаслідок несвоєчасного погашення позики, строк повернення якої, згідно з умовами договору № 131 від 03.11.2004 р., наступив 01.12.2006 р.

Згідно з п. 6.2 договору № 131 від 03.11.2004 р. строк повернення іншої частини заборгованості у сумі 155950 грн. наступив 01.01.2008 р.

Відповідач у порядку, передбаченому статтею 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань з повернення непогашеної суми позики у терміни, передбачені договором № 131 від 03.11.2004 р.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 131 від 03.11.2004 р., тому згідно зі статтями 218, 230 ГК України, статтями 526, 549, 625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача боргу у сумі 155950 грн.

Поряд з вимогами про стягнення основного боргу позивачем також заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 5481,36 грн., які підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.9.1-9.3 договору № 131 від 03.11.2004 р. за невиконання обов’язків сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. У разі несвоєчасного повернення відповідачем отриманих коштів, позивач має право на відшкодування збитків, відповідно до договору застави або гарантійного зобов’язання центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься відповідач. У разі несвоєчасного повернення коштів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожний день прострочення виконання зобов’язання, але не більш річної облікової ставки Національного банку України.

Розмір пені в сумі 5481,36 грн., нарахованої позивачем відповідно до договору, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач у порядку, передбаченому статтею 33 ГПК України, не надав суду доказів виконання зобов'язань з повернення позики за договором № 131 від 03.11.2004 р.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи про невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 131 від 03.11.2004 р., тому згідно зі статтею 549 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 5481,36 грн. пені.

Згідно зі статтею 49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.12.2008 р. за згодою прокурора, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано 18.12.2008 р.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства радгосп-завод «Євпаторійський» (АР Крим Сакський район, с.Вересаєво, вул.Молодіжна, 45, п/р 26000485307021 КРФ «Укрсоцбанк» МФО 3240210, ЄДРПОУ 00412990) на користь Міністерства праці та соціальної політики України 9(01001. м.Київ, вул.Еспландна, 8/10, ЄДРПОУ 00013669, п/р 37115105000023 ОПЕРУ ДКУ м.Київа МФ О820172, ЄДРПОУ 00013669) 155950 грн. заборгованості, 5481,36 грн. пені.

3. Стягнути з Державного підприємства радгосп-завод «Євпаторійський» (АР Крим Сакський район, с.Вересаєво, вул.Молодіжна, 45, п/р 26000485307021 КРФ «Укрсоцбанк» МФО 3240210, ЄДРПОУ 00412990) в дохід державного бюджету (п/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 1614,31 грн. державного мита.

4. Стягнути з Державного підприємства радгосп-завод «Євпаторійський» (АР Крим Сакський район, с.Вересаєво, вул.Молодіжна, 45, п/р 26000485307021 КРФ «Укрсоцбанк» МФО 3240210, ЄДРПОУ 00412990) в дохід державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) 118,00 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.