Рішення № 27257170, 06.11.2012, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Справа № 2-344/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17»лютого 2011 р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі Захарченко Ю.М.,

з участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»про розірвання договору та за зустрічним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов, обґрунтовуючи і підтримуючи який позивач зазначає, що 07.12.2007 р. між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Бориспольської філії «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого з 15.11.2009 р. є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір №014/6435/74/65507, відповідно до якого вона отримала 60000 доларів США строком на 240 місяців під 13 відсотків річних для купівлі нерухомості - 1-но кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між нею та відповідачем 07.12.2007 р. укладено договір іпотеки №014/6435/74/65507, де предметом іпотеки була вищевказана 1-но кімнатна квартира.

Як на підставу припинення кредитного договору, позивач посилається на світову фінансову кризу, яка не дає їй можливості повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки. Зміна істотних умов та зменшення цін придбаного житла і майнових інтересів по відношенню до того, на що розраховувала позивач при укладенні договору, що є умовами за якими договір може бути розірвано за рішенням суду на підставі ст. 652 ч.2 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторона керувалася при укладенні договору, договір може бути розірваний.

Крім того 14.10.2010 р. сталася пожежа на місцевому ринку в м.Бориспіль, яка знищила торгівельний павільйон, в якому вона здійснювала свою підприємницьку діяльність та товар. Дані обставини призвели до неможливості здійснення нею підприємницької діяльності, влаштуватися на роботу та повернути кредит та відсотки по кредиту.

Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням розірвати даний кредитний шляхом стягнення боргу за рахунок 1-но кімнатної квартири, яка є предметом договору іпотеки. До цього часу дане питання відповідачем не розглянуто.

Також позивач посилається на збільшення курсу долара США до національної валюти, на які вона не розраховувала при укладенні кредитного договору. Вказані обставини призвели до неможливості позивача виконувати умови кредитного договору, що послужило підставою до звернення до суду з даним позовом про розірвання кредитного договору №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р.; зупинити нарахування процентів за кредитним договором.

В ході судового розгляду позовні вимоги були збільшені щодо припинення договору іпотеки №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р.; вилучення з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: 1-кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача судових витрат.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в судове засідання не з*явився, але надав письмову заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Укладення кредитного договору позивачем в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі позивача. Договір було підписано за згодою сторін після досягнення усіх істотних умов договору. Тобто, при укладенні Кредитного договору не існувало умов, які б примусили позивача укласти кредитний договір на вкрай не вигідних для себе умовах.

Відповідно до п.15.5 ст. 15 кредитного договору, у разі зміни курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе Позичальник (позивач).

Отже, в момент укладення договору, сторони передбачали можливість настання даних обставин (зміну курсу іноземної валюти відносно курсу національної валюти України). Таким чином кредитний договір не може бути розірваний за рішенням суду на підставі ч.2 ст. 652 ЦК України, оскільки відсутні передбачені п.п.1-4 умов для його розірвання.

Щодо вимоги позивача про зупинення нарахування процентів за кредитним договором, відповідно до п.3.1 Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом, розмір яких розрахований як 13 відсотків річних. За користування чужими грошовими коштами, боржник зобов*язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч.1 ст. 536 ЦК України).

Суд дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані по справі докази в їх сукупності, і дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

07.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №014/6435/74/65507 (а.с.7-10).

Відповідно до п.1.1.1. вказаного Договору сума кредиту становить 60000 доларів США. Відповідно до п.1.2. Договору, сторони наступним домовилися, що за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього Договору на дату укладення даного Договору розмір процентної ставки складає 13% річних (п.1.2.1 Договору). Відповідно до п.5.1. Договору, виконання всіх та окремих зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості, визначеної п.1.1.3. 1-кімнатна квартира загальною площею 31.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

07.12.2007 р. між сторонами по справі був укладений договір іпотеки №014/6435/74/65507 ( а.с.11-13). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, він забезпечує вимогу Іпотекодержателя (відповідача), що випливає з Кредитного Договору №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р., укладеного між Іпотекодержателем (відповідачем) та Іпотекодавцем (позивачем), за умовами якого останній зобов'язаний до 07.12.2027 р. повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 60000 доларів США.

Факт отримання позивачем кредиту в сумі 60000 доларів США сторонами не оспорюється, так як за вказані кошти була придбана 1-кімнтатна загальною площею 31.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, а тому додатковому доказуванню не підлягає.

Дані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України 1. цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 509 ЦК України 1. зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 2. зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України 1. сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 652 ЦК України 1. у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У ч. 2 вказаної статті Кодекса зазначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

На день розгляду справи згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися або щодо його розірвання, сторонами не досягнуто. В матеріалах справи знаходиться лише додаткова угода №014/6435/74/65507/1 до Кредитного договору №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р. укладена 02.04.2009 р. щодо зміни умов погашення (реструктуризації) Кредиту (а.с.67-68). Вимогу про зміну договору позивач в судовому засіданні не ставила.

У ч.3 статті вказаного Кодексу зазначено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.Частина 4 статті зазначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до норм ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до узагальнення судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 р. вказано, що зростання курсу долара США- валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти- гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті. Крім того ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті. При розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦКУ, то суд має мати на увазі, що позичальнику необхідно довести наступне:

1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;

2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;

3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох наступних умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку суд має мати на увазі, що поняття «істотна зміна обставин»є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Натомість, ч. 3 ст. 651 ЦК зазначає, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, cудам слід звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання/договору». Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

За даних обставин не підлягають задоволення позовні вимоги щодо зупинення нарахування процентів за кредитним договором, так як розірвання даного кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства, що в свою чергу не припиняє дію п.3.1. Кредитного Договору Позичальник зобов*язується спласувати Кредитору проценти за користуванням Кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 Договору.

Відповідно до ч.1. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо припинення договору іпотеки та вилучення з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: 1-кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 37 вказаного Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином законодавець надає право іпотекодержателю забезпечити виконання Кредитного договору, шляхом набуття права власності або звернення на предмет іпотеки шляхом заключення відповідної угоди щодо нерухомого майна. Відповідно до матеріалів справи дана угода сторонами не укладалася. Таким чином немає жодних підстав на зняття з реєстру заборон запису про заборону відчуження предмету іпотеки 1-кімнатної квартири загальною площею 31.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Щодо інших письмових доказів наданих в позивачем, як на підставу розірвання кредитного договору, суд не бере їх до уваги, так як по своїй суті вони не є підставою для розірвання оспорюваного доказу відповідно до чинного законодавства з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивачу не компенсуються так як у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про розірвання договору, позивач в судове засідання не з'явився. В своїй письмовій заяві просить прийняти до розгляду зустрічний позов та розглядати справу за відсутності представника позивача. В своїх позовних вимогах позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість у сумі 588761 грн. 40 коп. та судові витрати. В обгрунтування своїх позовних вимог посилається та те, що між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 07.12.2007 р. був укладений кредитний договір №014/6435/74/65507. Даний Договір вже був предметом дослідження по даній справі.

З січна 2008 р. Позичальник (відповідач ОСОБА_1.), почала порушувати графік погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.9.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором, Кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту Позичальником у повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом.

З метою врегулювання заборгованості 02.04.2009 р. між ОСОБА_1 та Банком було укладено Додаткову угоду №014/6435/74/65507/1 до кредитного договору, згідно п.1.1. якої на період з 10.04.2009 р. до 10.03.2010 р. були встановлені кредитні канікули. Проте Позичальник продовжує недотримуватися умов кредитного договору- з квітня не погашає щомісячно кредит та не виплачує щомісячні відсотки.

Загальна сума заборгованості станом на 28.12.2010 р. дорівнює 73954,78 доларів США, що еквівалентні за курсом НБУ 588761,40 грн., яку просять стягнути з відповідачів солідарно.

Відповідач ОСОБА_1 дані позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Співвідповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явився, проте надав письмову заяву в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності та повністю покладається на думку ОСОБА_1

Суд дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані по справі докази в їх сукупності, і дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В позовній заяві позивачем ставиться вимога про розірвання договору, але ні з тексту позовної заяви ні в її регулятивній частині дана вимога не зазначена. Тому суд вважає вимогу про розірвання договору помилковою.

Незважаючи на визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_1, яка також висловлює думку співвідповідача ОСОБА_3, позов підлягає частковому задоволенню з тих підстав, що в матеріалах даної справи та в додатках до даної позовної заяви, відсутній сам Договір поруки укладений позивачем з співвідповідачем ОСОБА_3 В тексті позовної заяви відсутнє жодне посилання на дату його укладення. За відсутності вказаного Договору, суд не може дослідити даний документ та з*ясувати підстави його заключення, умови та інш. За даних обставин позовні вимоги в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором на підставі договору поруки, відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивачем не доведено. Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не надано письмової заяви про відкладення справи, про надання строку для подання доказів. Тому суд не має підстав для відкладення розгляду даної справи і досліджує матеріали справи на підставі тих доказів, які в ній знаходяться.

В іншій частині позовних вимог суд задовольняє з наступних підстав.

07.12.2007 р. між сторонами по справі був укладений договір іпотеки №014/6435/74/65507 ( а.с.11-13). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, він забезпечує вимогу Іпотекодержателя (відповідача), що випливає з Кредитного Договору №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р., укладеного між Іпотекодержателем (відповідачем) та Іпотекодавцем (позивачем), за умовами якого останній зобов'язаний до 07.12.2027 р. повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 60000 доларів США.

Факт отримання позивачем кредиту в сумі 60000 доларів США сторонами не оспорюється, так як за вказані кошти була придбана 1-кімнтатна загальною площею 31.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, а тому додатковому доказуванню не підлягає.

Дані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України 1. цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 509 ЦК України 1. зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 2. зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України 1. сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ч.3 ст.549 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно розрахунків, загальна заборгованість відповідача станом на 28.12.2010 року складає 73954,78 доларів США та включає:

- заборгованість по кредиту -62178,74 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 495011,17 грн. в тому числі прострочена заборгованість за кредитом-680,07 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 5414,11 грн.;

- заборгованість по процентам -6490,12 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 51 668,49 грн.;

- пеню по тілу кредиту- 458,64 долара США, що еквівалентно за курсом НБУ 3651,28 грн. та пеня за прострочені відсотки- 4827,28 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 38 430,46 грн.

Загальна сума в гривневому еквіваленті становить588761,40 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами із розстроченням, якщо в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась включаючи нараховані відсотки та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Таким чином, банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що дійсно ОСОБА_1 порушила зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків та пені.

Крім того, понесені та документально підтверджені судові витрати які відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1700 грн. державного мита та 120 грн. інформаційно-технічного забезпечення.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст.11,509-510,526, 533,549,611,651-652, 1048,1050,1054 ЦК України, ст. см. 36-37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10-11, 59-60, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо розірвання кредитного договору № №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р.,укладений між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль»; зупинити нарахування процентів за кредитним договором №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р.; припинити договір іпотеки №014/6435/74/65507 від 07.12.2007 р.; видучити з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, а саме 1-кімнатну квартиру загальною площею 31,6 кв.м. за адресою Ктївська обл., м.Бориспіль, вул. Ясна,10, кв.36 та стягнення судових витрат- відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код 23494105) заборгованість за кредитним договором у розмірі 588761 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят одну) грн.40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(ідентифікаційний код 23494105) судові витрати в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. сплати державного мита та 120 (сто двадцять) грн. сплати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 1820 грн.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10

днів з часу його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З оригіналом вірно.

Суддя Ю.В.Кабанячий