Рішення № 27252587, 01.11.2012, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

01.11.2012

Справа № 0418/2517/2012

2/0418/1796/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Маймур Ф.Ф.,

при секретарі -Авраменко А.М.,

за участю: представника позивача -Субочевої Т.Г.,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2012 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 09 червня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №490076043, за яким вказаний відповідач отримав кредит в розмірі 22668,8 доларів США, зобов'язавшись його повернути до 09 червня 2013 року відповідно до умов кредитного договору, сплативши проценти за користування кредитом та інші обов'язкові платежі. Виконання ОСОБА_2 його договірних зобов'язань із повернення кредиту в повному обсязі забезпечено договором поруки №490076043-П від 09 червня 2008 року, укладеним між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_3, як поручителем. Посилаючись на те, що відповідачі не виконують належним чином свої договірні зобов'язання за вказаним договором, повертати кредит дострокового на обґрунтовану вимогу позивача не бажають, останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму кредитної заборгованості станом на 09 лютого 2012 року в розмірі 192262,25 гривень, а також покласти на відповідачів судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність в нього коштів на погашення заборгованості, а також на відмову банку надати йому кредитні канікули строк на рік.

Другий відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду письмову заяву про розгляд справи за своєї відсутності (а.с.58).

Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 09 червня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_2, як позичальником, було укладено кредитний договір №490076043, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 22668,8 доларів США, зобов'язавшись їх повернути до 09 червня 2013 року ануїтетними платежами в розмірі 533 доларів США, сплативши 14,49% річних за користування кредитом, а також інші обов'язкові платежі. В разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов договору, позичальник зобов'язався сплатити кредитодавцю пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Також договором передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом у випадку порушення позичальником строків та порядку повернення кредиту. Викладене підтверджується копією зазначеного договору з додатками, копією витягу зі Статуту позивача, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.5-18, 32-33).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе договірних зобов'язань між ЗАТ «Афльфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_3 09 червня 2008 року укладено договір поруки №490076043-П (а.с.21-22). За умовами такого договору відповідач ОСОБА_3, як поручитель, зобов'язалась перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі із позичальником ОСОБА_2 за невиконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором №490076043 від 09 червня 2008 року.

Із матеріалів справи встановлено, що позичальник не виконує належним чином взяті на себе грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець, скориставшись правом вимагати дострокове повернення кредиту та плати за нього, своїми письмовими досудовими вимогами від 23 квітня 2009 року просив відповідачів погасити, здійснивши дострокове повернення кредиту. Відповідачі вказані вимоги не виконали, а розмір заборгованості за кредитним договором станом на 09 лютого 2012 року склав 192262,25 гривень, з яких 127960,01 гривень -заборгованість по тілу кредиту, 24141,98 гривень -заборгованість за процентами, 40160,26 гривень -пеня (а.с.25-31, 64).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України), а також договір поруки (ст.553 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України).

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №490076043 від 09 червня 2008 року, договором поруки №490076043-П від 09 червня 2008 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачами даних договорів із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачами, на відміну від кредитодавця, своїх зобов'язань за даними договорами та встановлено наявність у позивача права вимагати в зв'язку із цим дострокове повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, однак частково -шляхом стягнення суми в загальному розмірі 157101,99 гривень.

Підставою для такого рішення є застосування судом положень ст.551 ч.3 ЦК України, на підставі якої судом з урахуванням майнового положення відповідачів зменшено до 5000 гривень суму визначеної позивачем пені, що пропорційно зменшило до 157101,99 гривень суму загальної заборгованості відповідача.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_2 проти позовних вимог, оскільки посилання такого відповідача про неможливість сплати ним боргу та відмова банку надати кредитні канікули за змістом положень цивільного законодавства, зокрема ст.625 ч.1 ЦК України, не є підставою для звільнення боржника від виконання свого грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним при зверненні до суду із даним позовом судові витрати в розмірі 964,83 гривень (а.с.1).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 546, 547, 553, 610-612, 625, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №490076043 від 09 червня 2008 року у сумі 157101,99 гривень, судові витрати у справі в розмірі -1922,62 гривень, а всього -159024,61 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк»-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур