Рішення № 27251334, 29.03.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 120/426/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Копаньова О.В.,

прокурора м. Судака ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника органу опіки та піклування ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи Судацька міська рада Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Білогірська районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом на захист інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи Судацька міська рада, ОСОБА_5, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка, маючи малолітню дитину, вихованням та утриманням неповнолітньої доньки не займається, з листопада 2010 року по листопад 2011 року вважалася безвісно відсутньою, жодного разу дитину не провідувала, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не цікавиться станом її здоровя.

Таким чином, на думку позивача, відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків по вихованню та утриманню дитини, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні її неповнолітньої доньки. Крім того, посилаючись на вимоги закону, вказуючи, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обовязку по утриманню дитини, просить стягнути з відповідачки аліменти на користь дитини.

Білогірська районна державна адміністрація в судове засідання не зявилася, просила розглянути справу за відсутністю її представника, підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор позов, заявлений на захист інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав підтримав, з підстав, зазначених у позовній заяві, вважаючи, що у матеріалах справи та під час розгляду справи встановлено достатньо підстав, які вказують на свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обовязками, при цьому вказав, що особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини, тому просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 300 грн., щомісяця до досягнення нею повноліття.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, заявила, що у неї відсутні батьківські стосунки з дитиною, позбавлення її батьківських прав буде ліпшим для дитини, яка її як матір не знає, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник служби у справах дітей Судацької міської ради в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважаючи доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітньої дитини, у звязку з тим, що відповідачка, ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків: не піклується про неї, не цікавиться її долею, та вважав за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини, оскільки остання матеріально доньку не підтримує.

Третя особа - ОСОБА_5, будучи бабусею неповнолітньої ОСОБА_4, в судове засідання не зявилася, про причини неявки до суду не повідомила.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матірю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, виданого виконавчим комітетом Курської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим згідно актового запису № 08 (арк. справи 23).

Дитина проживає разом з бабусею та знаходиться на її утриманні.

Висновком Білогірської районної державної адміністрації № 682/01-16 від 06 лютого 2012 року визнано доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо Гнєвко ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_2 долею дитини не цікавиться, не надавала доньці матеріальної допомоги та батьківського піклування. В поясненні від 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 висловила згоду на позбавлення її батьківських прав у відношенні своєї доньки (арк. справи 5-7, 18).

Приписами ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобовязані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обовязку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог п. 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобовязані виховувати дітей, піклуватися про їх здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Обставини матеріального забезпечення, соціально-побутові умови проживання і особисті якості відповідачка як людини зясовувалися органом опіки та піклування та судом.

Так, судом встановлено, що відповідачка вихованням дитини не займається, коштів на її утримання не надає, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 повністю узгоджується з іншими матеріалами справи, в тому числі підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами.

В матеріалах справи є наявні чисельні докази винної поведінки відповідачки, які, безперечно, свідчать саме про безпідставне ухилення матері від виконання своїх обов'язків.

Характер поведінки відповідачки, її особистості та інші конкретні обставини вимагають позбавлення батьківських прав і не свідчать про наявність підстав збереження батьківських прав з відмовою в позові і попередженням відповідачки про необхідність зміни її ставлення до виховання дитини; відсутні підстави для надання переваги інтересам матері, а не дитини, яка саме в цей час, з урахуванням віку, потребує захисту своїх прав.

Головною метою позбавлення батьківських прав при вирішенні цієї справи суд вважає захист саме інтересів дитини і стимулювання матері щодо належного виконання своїх обовязків, оскільки позбавлення батьківських прав це насамперед спосіб захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, і водночас санкція за протиправну винну поведінку.

Отже, позбавлення відповідачки батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування матірю своїми батьківськими обовязками, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, на думку суду є єдиним можливим засобом забезпечення дитині спокійного життя, гармонічного виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, як того вимагає ст. 150 СК України.

На підставі вищевикладеного, враховуючи висновок органу опіки та піклування, відповідно якого доцільно позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні доньки, оскільки у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, маючи можливість виконувати свої обовязки відносно своєї малолітньої дитини, не вчиняє відповідних дій, свідомо ухиляється від виконання обовязків по вихованню дитини, а саме не проявляє до неї ніякої батьківської турботи, не займається вихованням, та не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклуються про її фізичний та духовний розвиток, що підтверджує ухилення відповідачки від виконання обовязків щодо ОСОБА_4, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідачки задовольнити у повному обсязі.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів та обставин, які встановлені під час розгляду справи судом, засвідчуючи байдуже ставлення відповідачки до виховання дитини, узгоджується з вищенаведеними доказами.

При цьому застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, вона має право бути поновленою у батьківських правах відносно своєї доньки відповідно до положень ст. 169 СК України.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини.

У звязку з викладеним, розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідачки, суд бере до уваги, положення вищенаведених приписів закону, крім того, вважає за можливе використати надану діючим законодавством можливість вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав.

При цьому судом враховується, що відповідачка матеріально дитину не забезпечує, у зв'язку з чим є законні підстави для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи питання про спосіб стягнення аліментів, суд бере до уваги положення ч. 3 ст. 181 СК України, якою передбачена можливість присудження аліментів, як у твердій грошовій сумі так і в частці від заробітку (доходу) платника аліментів, і вважає, що ініціатива вибору способу визначення аліментів належить особі, яка звертається до суду з відповідними вимогами, у звязку з чим, відповідно до ст. 183 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.

При визначені розміру аліментів, суд відповідно до положень ст. 182 СК України, бере до уваги матеріальне становище відповідачки, а також приймає до уваги матеріальне положення дитини, яка на думку суду та в силу загальновідомих обставин, у безумовному порядку потребує матеріальної допомоги.

За таких обставин, суд вважає можливим визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на користь доньки у розмірі 300 грн. щомісячно, саме такий розмір аліментів буде достатнім для утримання дитини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає за необхідне присудити стягнення аліментів з дня предявлення позову до суду з 13 лютого 2012 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах місячного платежу.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 295,50 грн. щодо вимог майнового характеру, а також щодо вимог немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене та керцуючись ст.ст. 164, 166 ч. 2, 171, 180, 182, 184, 191 ч. 1, 193 ч. 3 СК України, ст.ст. 5, 10, 14, 57, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 223, 367 ч.1 п. 1 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи Судацька міська рада Автономної Республіки Крим, ОСОБА_5, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розяснити ОСОБА_2 про право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300 грн. щомісячно, шляхом перерахування аліментних платежів на користь призначеного опікуна, починаючи з 13 лютого 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 295,50 грн. на розрахунковий рахунок 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ 34740672, банк ГУ ДКУ, м. Сімферополь, МФО 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя