Ухвала суду № 27246925, 05.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"05" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/2707/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представника позивача,

розглянувши апеляційну скаргу Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" до Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" (далі -ТзОВ "Нерудпром ЛТД") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Здолбунівська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092340 від 14 березня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000092340 від 14.03. 2012 року.

В апеляційній скарзі Здолбунівська ОДПІ Рівненської області просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5 Вказав на те, що Здолбунівською ОДПІ було отримано інформацію від ДПІ у м. Рівне, щодо контрагента позивача -ФОП ОСОБА_5 Зі змісту вказаної інформації вбачається, що ФОП ОСОБА_5 формував податковий кредит та відповідно податкові зобов'язання від суб'єктів господарської діяльності з сумнівною податковою історією. Крім того, у ФОП ОСОБА_5 відсутні трудові ресурси, інформація про виробничі потужності, первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, до перевірки не надані, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ФОП ОСОБА_5 -позивач порушують ст. 203 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, є нікчемними. Представник відповідача також вказує на неможливість отримання ТзОВ "Нерудпром ЛТД" від ФОП ОСОБА_5 товарів, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Здолбунівською ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ТзОВ "Нерудпром ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП ОСОБА_5 за серпень-вересень 2011 року. По результатам перевірки був складений акт № 170/23-32497433 від 29 лютого 2012 року (а.с. 6-14).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000092340 від 14 березня 2012 року, яким, із посиланням на п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст. 123, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18103,00 грн., з яких 14482,00 грн. - основного платежу та 3621,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ФОП ОСОБА_5 товарно-матеріальних цінностей та послуг. Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТзОВ "Нерудпром ЛТД" з ФОП ОСОБА_5, висновків, викладених у акті перевірки № 170/23-32497433 від 29 лютого 2012 року та інформації ДПІ у м. Рівне, щодо контрагента позивача -ФОП ОСОБА_5 Зокрема, у акті перевірки № 170/23-32497433 від 29 лютого 2012 року, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що у ПП ОСОБА_5 відсутні трудові ресурси, інформація про виробничі потужності, первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності, до перевірки не надані, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З такими висновками податкового органу суд першої інстанції правильно не погодився з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Акту перевірки № 170/23-32497433 від 29 лютого 2012 року та пояснень представника позивача, які не спростовувалися представником відповідача, вбачається, що контрагент позивача ФОП ОСОБА_5 знаходився на момент господарських операцій і досі еребуває в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, ФОП ОСОБА_5 у встановленому порядку був зареєстрований платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мав свідоцтво платника податку на додану вартість за № 77872659, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, видане 13.07. 2004 року ДПІ у м. Рівне. Як вбачається із Рішення ДПІ у м. Рівне № 29 від 23.09. 2011 року, вказане свідоцтво анульоване 22 вересня 2011 року за ініціативою податкового органу у зв'язку із наявною податковою заборгованістю (а.с. 106-107).

Вказані обставини доводять, що контрагент ФОП ОСОБА_5 володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 02 серпня 2011 року було укладено Договір купівлі-продажу (поставки) № 02/08. За даним договором, ТзОВ "Недурпром ЛТД", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту та ФОП ОСОБА_5, що іменується в подальшому "Продавець", який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію від 20.07. 2001 року, уклали цей договір про наступне. "Продавець" продає, а "Покупець" купує паливо-мастильні матеріали на загальну суму 87000,00 грн. (а.с. 33). 03.08. 2011 року до даного договору було внесено доповнення, згідно яких поставка паливо-мастильних матеріалів може також проводитись шляхом передачі покупцю паливних талонів на отримання паливо-мастильних матеріалів в мережах АЗС (а.с. 114).

На виконання Договору № 02/08 від 02.08. 2011 року та доповнення до нього, ФОП ОСОБА_5 надав позивачу паливні талони АЗС WOG на загальну суму 54892,50 грн. у тому числі ПДВ -9148,75 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковими накладними: № 081111 від 31.08. 2011 року на загальну суму 34905,00 грн., у т.ч. ПДВ -5817,50 грн.; № 09112 від 12.09. 2011 року на загальну суму 19987,50 грн., у т.ч. ПДВ -3331,25 грн. (а.с. 34, 36);

- податковими накладними: № 081111 від 31.08. 2011 року на загальну суму 34905,00 грн., у т.ч. ПДВ -5817,50 грн.; № 09112 від 12.09. 2011 року на загальну суму 19987,50 грн., у т.ч. ПДВ -3331,25 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень - вересень 2011 року та відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року (а.с. 35, 37, 65-87).

Придбані матеріальні цінності були отримані директором позивача, на підставі актів прийому-передачі паливних талонів № 081111 від 31.08. 2011 року та № 09112 від 12.09. 2012 року (а.с. 115, 116).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, згідно виски банку по рахунку позивача від 20.09. 2011 року (а.с. 38).

Перевезення матеріальних цінностей від АЗС WOG відбувалося, з огляду на невеликі габарити, автотранспортом позивача.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається апелянт, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу -це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення ТМЦ за допомогою власного транспорту, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 20 червня 2011 року було укладено Договір про надання послуг щодо юридичного обслуговування. За даним договором, ТзОВ "Недурпром ЛТД", що іменується в подальшому "Замовник", в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту та ФОП ОСОБА_5, що іменується в подальшому «Виконавець», який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію від 20.07. 2001 року, уклали цей договір про наступне. "Замовник" продає, а "Виконавець" бере на себе зобов'язання проводити юридичне обслуговування в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. (а.с. 46-47).

На виконання Договору 20.06. 2011 року ФОП ОСОБА_5 надав позивачу юридичні послуги з 20.06. по 20.09. 2011 року на загальну суму 32000,00 грн. у тому числі ПДВ -5333,33 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- актом приймання-передавання виконаних робіт (надання послуг) від 20.09. 2011 року на загальну суму 32000,00 грн., у т.ч. ПДВ -5333,33 грн. (а.с. 48);

- податковою накладною № 09116 від 20.09. 2011 року на загальну суму 32000,00 грн., у т.ч. ПДВ -5333,33 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року (а.с. 49, 72-87).

Розрахунки за отримані послуги були проведені повністю, оскільки згідно із листом № 5 від 31.10. 2011 року ТзОВ «Нерудпром ЛТД»розрахувалося за отримані юридичні послуги передавши ФОП ОСОБА_5 простий переказний вексель серії АА № 2504338 від 31.10. 2011 року на суму 32000,00 грн. (а.с. 52-56).

Придбання позивачем матеріальних цінностей та отримання послуг від ФОП ОСОБА_5 здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ФОП ОСОБА_5, нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця -на передачу покупцеві товару, у покупця -на прийняття товару та його оплату. Правова природа договорів про надання послуг визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у замовника -на доручення виконання послуг, у виконавця -на виконання відповідних послуг. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, підтверджуються обставини реального придбання позивачем матеріальних цінностей та отримання послуг від ФОП ОСОБА_5, а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику чи виконавцю, на чому наполягає відповідач.

Колегія суддів не бере до уваги заперечення апелянта про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ФОП ОСОБА_5 Такі, висновки базуються на актах перевірки податкової звітності та реєстраційних документів. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. Здолбунівською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5 та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000092340 від 14 березня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "19" вересня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак М.М. Капустинський

Повний текст Ухвали виготовлено "05" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" вул.8-го Березня,37,м.Здолбунів,Рівненська область,35705

3- відповідачу Здолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Приходька, 1-А,м.Здолбунів,Рівненська область,35705