Ухвала суду № 27246297, 24.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-170/10/2170

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу представника спільного сільськогосподарського ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Спільного сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Насіння-Сервіс» до Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області про скасування вимоги про сплату боргу по страховим внескам, -

В С Т А Н О В И В:

18.01.2010 року Спільне сільськогосподарське ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс»звернулося до окружного суду із позовом до Управління ПФУ в Нововоронцовському районі Херсонської області про скасування вимоги №Ю 052 від 04.01.2010р. про сплату боргу по страховим внескам у вигляді штрафу в сумі 5 120,88 грн. та пені в розмірі 1 317,24 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року у задоволенні адміністративного позову Спільного сільськогосподарського ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс»- відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Спільного сільськогосподарського ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс»подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги підприємства в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - Спільне сільськогосподарське ТОВ науково-виробнича фірма «Насіння-Сервіс»зареєстроване як юридична особа 20.02.2001 року Нововоронцовською районною державною адміністрацією Херсонської області, ідентифікаційний код 30903997 (а.с.15).

Відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV, позивач є платником страхових внесків.

04.01.2010 року в.о. начальника Управління ПФУ в Нововоронцовському районі Херсонської області винесено вимогу (рішення) №Ю052 про застосування до Спільного сільськогосподарського ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс»фінансових санкцій та нараховано пеню за несвоєчасну сплату товариством за період з 11.08.2009р. по 02.11.2009р. страхових внесків до Пенсійного фонду (а.с.5).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що вимога відповідача про сплату боргу повністю відповідає приписам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», своєчасно не була оскаржена, у зв'язку з чим, підлягає безумовному виконанню і підстав для її скасування не має.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх правильними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

А згідно із приписами ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п.5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»(затв. Постановою Правління ПФ України №21-1 від 19.12.2003р.), страхові внески обчислюються платниками щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу). Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками самостійно шляхом перерахування безготівкових рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

У відповідності з п.5 ст.106 цього ж Закону, за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

- якщо страхувальник має на кінець звітного базового період недоїмку зі сплати

страхових внесків;

- якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати

фінансових санкцій (штрафів) та пені.

А відповідно до ч.1,2 ст.106 Закону №1058-ІV, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків, страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, передбачені цим Законом, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Страхувальник має право оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду. Якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплачує страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Абзацами б, в п.8.2. «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»№64/8663 встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

- якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Пунктом 8.4. цієї Інструкції визначено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, управлінням Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області застосовано до спільного сільськогосподарського ТОВ НВФ "Насіння-Сервіс" за період з 11.08.2009 року по 02.11.2009 року штраф в розмірі 5120 грн.88 коп. та нараховано пеню в сумі 1317 грн. 24 коп. Дане рішення позивачем у передбачені законодавством терміни не оскаржено. 04 січня 2010 року позивачу виставлено вимогу про сплату цього боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, наявними в них витягами з банківських рахунків підтверджується факт перерахування позивачем страхових внесків до пенсійного Фонду 11.08.2009 року - 20185 грн., 17.08.2009 року -31878 грн. 91 коп., 30.10.2009 року -2462 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом 1-ї інстанції було правильно з'ясовано, що, здійснюючи часткову сплату страхових внесків за період з 11.08.2009 року по 02.11.2009 року, позивач мав можливість перераховувати кошти, тобто не всі банківські рахунки підприємства були арештовані підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Херсонській області, як це стверджує позивач.

Таким чином, уважно дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, відповідач (т.б. УПФ) правильно розрахував суму заборгованості апелянта по страховим внескам (яка фактично сторонами не заперечується і не оспорюється) і, надсилаючи вимогу про її сплату, діяв відповідно до Закону та в межах своїх повноважень, і відповідно, ніяких законних підстав для скасування спірної вимоги УПФУ не має, що і було вірно встановлено судом першої інстанції.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спільного сільськогосподарського ТОВ НВФ «Насіння-Сервіс»- залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.