Ухвала суду № 27244754, 20.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р.Справа № 2а-3776/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-3776/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Т.С.О."

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Т.С.О.» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2012 року №0001692302, від 01.03.2012 року № 0001672302, від 01.03.2012 року № 0001682302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Т.С.О." до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 01.03.2012 року №0001692302, від 01.03.2012 року № 0001672302, від 01.03.2012 року № 0001682302.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Т.С.О." зареєстроване як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №082375 (а.с.48) та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Приватне підприємство "Т.С.О." зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 353493820315, що підтверджується свідоцтвом №100065463 серії НВ№086337(а.с.50).

Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Т.С.О." з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», код ЄДРПОУ 37092055 за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., за результатами якої складено акт № 492/23-506/35349380 від 16.02.2012 року (а.с.28-47).

Вказаним актом встановлені порушення:

1. ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Т.С.О.» з ТОВ «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055, за листопад 2011р.;

2. п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 296205грн. та зменшено значення рядку 19 декларації за листопад 2011р на суму 3335,0грн, зменшено значення рядку 24 декларації за листопад 2011р на суму 10280,0 грн.;

3. п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 356293грн. у т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 356293грн.

На підставі акту № 492/23-506/35349380 від 16.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова 01.03.2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001672302(а.с.26), яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 356293,00 грн.;

- № 0001692302(а.с.25), яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 10280,00 грн.,

- № 0001682302(а.с.27), яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 370256,30 грн., в тому числі: за основним платежем - 296205,00 грн., та за штрафними(фінансовими) санкціями - 74051,3 грн.;

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті № 492/23-506/35349380 від 16.02.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про те, що господарські операції між ПП "Т.С.О." та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим Позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги вищенаведеного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2011 року та податку на додану вартість за листопад 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрати за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «Промтехноопт», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «Промтехноопт», грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеної відносно ТОВ «Промтехноопт» в якому зазначено про відсутність реальності угод, укладених між ТОВ «Промтехноопт» та його контрагентом ТОВ "АГРО-СИНЕРГЕТИКА.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ «Промтехноопт» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2011 р. між позивачем, Приватним підприємством "Т.С.О." та ТОВ «Промтехноопт» було укладено договір № 237/951/ХР відповідно до умов якого ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: електротехнічне обладнання, а ПП "Т.С.О." (Покупець) зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати ці товарно-матеріальні цінності на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в специфікаціях, або рахунках-фактури.

У п. 3.1 договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється за рахунок ПП "Т.С.О." на умовах самовивозу.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується специфікаціями, податковими накладними, накладними, платіжними дорученнями.

Перевезення товару здійснювалося позивачем відповідно до товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що товар перевозився на підставі довіреностей водіями ОСОБА_2, ОСОБА_1, які згідно наказів № 3-к від 28.09.2007 року та №86-к від 04.10.2010 року прийняті позивачем на посаду водія та на автомобілі, що належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Пунктом навантаження товару є адреса: м. Мерефа, Залізнодорожний туп., 32 за якою знаходиться складське приміщення, орендоване ТОВ "Промтехноопт" у ПП "БЛАСТ" відповідно до договору оренди складського приміщення від 01.12.2010 року за № 11/1.

В подальшому товар був реалізований на виконання договорів, укладених з КП "Київський метрополітен", ТОВ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного договору слугував акт перевірки контрагента позивача, відповідно до висновків якого відповідач прийшов до висновку про нікчемність спірного правочину.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2011 року та податку на додану вартість за листопад 2011 року, за операціями, проведеними на підставі договору, укладеного з ТОВ "Промтехноопт", виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ "Промтехноопт" податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість та донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 138 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом за спірним договором підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-3776/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.