Рішення № 27241852, 30.10.2012, Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 0101/3795/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 року Алуштинський міський суд АР Крим у складі:

головуючого судді: Гордєйчик Т.Ф.

при секретарі: Левченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Кримське Республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Споживчий гаражно-човновий кооператив рибалок-любителів «Дельфін»про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк»звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 98 від 25.10.2005 року, що є забезпеченням виконання зобов'язань за договором кредиту № 1/98-5 від 25.10.205 року, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк».

Згідно до ухвали суду від 05 вересня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідача притягнутий ОСОБА_2 ( а.с. 164).

Вимоги мотивовані тим, що 25.10.2005 року за договором кредиту № 1/98-5 ОСОБА_1 позивачем АК Банком СР «Укрсоцбанк»було надано кредит в загальній сумі 236 250,00 гривень зі сплатою за користування кредитом 18 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 98 від 25.10.2005 року, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно у вигляді елінгу АДРЕСА_1.

Але відповідач ОСОБА_1, порушуючи виконання умов п.п. 3.3.8; 3.3.9 договору кредиту в односторонньому порядку, припинив повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом.

За таких підстав відповідно до п.5.2 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.5.6 іпотечного договору позивач за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

В остаточній редакції своїх вимог просив визначити у рішенні спосіб реалізації предмету іпотеки за оціночною вартістю шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленою ст. 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження , передбаченою Законом України «Про виконавче провадження»з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Також просив надати ПАТ «Укрсоцбанк»до моменту продажу іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, у тому числі з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором .

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. Також зазначила, що співвідповідачем у справі являється ОСОБА_2, який на даний час є власником спірного нерухомого майна , яке являється предметом договору іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, але згідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, а тому останній повинен відповідати за цим позовом і на придбане ним майно також розповсюджуються положення договору іпотеки.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до судового засідання, про що свідчить його підпис про отримання судової кореспонденції в судове засідання не з'явися, про причини своєї неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_5 позов не визнала з тих підстав, що позивач та її довіритель ОСОБА_2 не перебувають між собою у договірних відносинах, зокрема ОСОБА_2 не являється стороною іпотечного договору і ніякими зобов'язаннями перед позивачем не пов'язаний. На даний час ОСОБА_2 являється власником спірного майна, яке являється предметом договору іпотеки, а тому Банк позбавлений будь -якої можливості звертати стягнення на його власність. Зазначила також, що оскільки договір купівлі -продажу спірного елінгу, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний, то сторони цього договору не несуть друг перед другом будь -яких обов'язків. Таким чином, у відповідача ОСОБА_1, який зв'язаний кредитними обов'язками перед Банком, відсутні будь -які права на даний час на цей елінг, а тому він не може бути предметом іпотеки. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»до суду не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю ( а.с. 154).

Представник Споживчого гаражно-човнового кооперативу рибалок-любителів «Дельфін»до суду не з'явився, не повідомивши про причини своєї неявки.

З приводу вищевикладеного суд зазначає, що неявка осіб , які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, які свідчать по відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому за таких підстав вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача ОСОБА_1 та представників третіх осіб за наданими матеріалами справи.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2 та дослідивши надані матеріали справи, суд прийшов до висновку , що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 25. 10. 2005 року між позивачем Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»( на даний час «Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, у відповідності до якого відповідачеві було надано кредит в загальній сумі 236 250, 00 гривень зі сплатою за користування кредитом 18 відсотків річних. Але ОСОБА_1 порушив свої договірні зобов'язання за цим договором щодо повернення кредиту та сплати нарахованих у відповідності до умов договору платежів, у зв'язку з чим станом на 02. 04. 2010 року має заборгованість , яка складає 694 433, 79 гривень і яка до наступного часу не погашена.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений із ОСОБА_1 іпотечний договір № 98 від 25. 10. 2005 року, згідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно у вигляді елінгу АДРЕСА_1.

Згідно до п. 5. 2 зазначеного іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання , іпотекодержатель має паво задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому, як зазначено у п. 5.6 цього договору, позивач має право за своїм вибором звертати стягнення на предмет іпотеки , у тому числі шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь -якій особі -покупцеві на підставі договору купівлі - продажу в порядку , встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

На підставі наведених доводів позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив звернути стягнення на задоволення вимог за договором кредиту на предмет іпотеки -нерухоме майно у вигляді елінгу АДРЕСА_1, та визначити спосіб реалізації предмету іпотеки та надати права на господарське управління предметом іпотеки.

Але суд не може погодитися із такими доводами позивача.

Так, у відповідності до договору купівлі - продажу від 20. 10. 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній купив вказаний елінг у ОСОБА_2 за 315 000 гривень , які повинен був сплатити продавцеві в строк до 28. 10. 2005 року, при цьому у договорі було зазначене, що у випадку прострочення оплати майна покупцем , продавець має право відмовитися від договору та вимагати від покупця повернення майна. До теперішнього часу ОСОБА_1 оплату вказаної грошової суми за куплений елінг продавцеві ОСОБА_6 не здійснив.

25. 10. 2012 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 236 250 гривень.

У забезпечення зобов'язань за кредитним договором 25. 10. 2005 року між зазначеними сторонами кредитного договору був підписаний договір іпотеки , згідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно - елінг АДРЕСА_1, територія Споживчого гаражно-човнового кооперативу рибалок-любителів «Дельфін».

Але ОСОБА_2 внаслідок того, що не отримав від ОСОБА_1 гроші за договором за проданий елінг, звернувся до суду до нього із заявою про визнання недійсним договору іпотеки та про розірвання договору купівлі - продажу елінгу.

У відповідності до рішення Алуштинського міського суду від 09. 12. 2009 року у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 було відмовлено, але згідно до рішення Апеляційного суду АР Крим від 03. 08. 2010 року , постановленого у зазначеній справі, вказане рішення суду першої інстанції було скасовано і ухвалено нове, згідно до якого договір купівлі -продажу вказаного елінгу було розірвано, а в решті позовних вимог відмовлено.

Так, Апеляційний суд у своєму рішенні від 03. 08. 2010 року зазначив, що ОСОБА_1 істотно порушив умови договору купівлі - продажу елінгу,що був укладений між ним та ОСОБА_2 20. 10. 2005 року, оскільки ОСОБА_1, набувши право на елінг, умови цього договору не виконав та у визначений договором строк - до 28. 10. 2005 року , гроші у сумі 315 000 гривень продавцю не передав.

Згідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, внаслідок розірвання договору купівлі -продажу ОСОБА_2 поновив своє право на цій спірний елінг, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав від 11. 10. 2010 року , згідно до якого за ОСОБА_2 значиться на праві власності вказаний елінг.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»передбачено, що банк -юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

При укладенні із ОСОБА_1 договору кредиту та забезпечуючи зобов'язання ОСОБА_1 щодо повернення ним кредиту шляхом укладення іпотечного договору № 98 від 25. 10. 2005 року, тобто за три дні до настання строку виконання обов'язку щодо сплати ОСОБА_2 вартості придбаного ОСОБА_1 майна у вигляді елінгу за договором купівлі - продажу від 20. 10. 2005 року , Акціонерно -комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»діяв від свого імені на власних умовах та на власний ризик, не скориставшись правом страхування предмету іпотеки , наданого іпотекодержателю ст.. 8 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині , встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь -якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основане зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування : витрат , пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки ; збитків, завданих порушенням основаного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 6 ч. 3 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Згідно до положень п. 1. 5. 2 іпотечного договору № 98 від 25. 10. 2005 року предмет іпотеки не підлягає вилученню і вільний від будь - яких зобов'язань, крім тих, що передбачені цим договором.

Судові не надано доказів тому, що ОСОБА_1 попереджав Банк про те, що ОСОБА_2 у разі невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед ним за договором купівлі -продажу має право розірвати договір та поновити своє право власності на прожданий елінг.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вказані зобов'язання іпотекодавця і не попередив Банк ( іпотекодержателя) до укладення іпотечного договору по відомі йому права та вимоги на предмет іпотеки інших осіб.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу ст. 6 ч. 3 та ст. 12 Закону України «Про іпотеку», вбачається, що внаслідок порушення іпотекодавцем ОСОБА_1 зобов'язання попередити іпотекодержателя ( Банк) до укладення іпотечного договору про відомі йому права та вимоги на предмет іпотеки інших осіб, іпотекодержатель взагалі позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в частині, на яку має право інша особа.

Щодо посилки представника позивача на положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно до якої у разі переходу права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, то суд не приймає це до уваги, оскільки зазначена норма стосується дійсності іпотеки для набувача нерухомого майна в разі переходу права власності на предмет іпотеки.

Але у даному випадку має місце не набуття ОСОБА_2 права власності на вказаний елінг, а поновлення його права на нього, оскільки договір купівлі - продажу елінгу був розірваний у судовому порядку.

Згідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У відповідності до положень ст. 653 ч. 3 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку , зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, з 03. 08. 2010 року -з моменту постановки судового рішення Апеляційним судом АР Крим , згідно до якого договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про укладення договору купівлі -продажу елінгу був розірваний, у ОСОБА_1 відсутні будь -які права на даний предмет іпотеки так само як і у позивача у даній справі.

За таких підстав суд відмовляє у задоволенні позові у повному обсязі заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 653 ЦК України, Законом України «Про іпотеку»та Законом України «Про банки та банківську діяльність», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про звернення стягнення на задоволення вимог за договором кредиту на предмет іпотеки -нерухоме майно у вигляді елінгу АДРЕСА_1, визначення способу реалізації предмету іпотеки та надання права на господарське управління предметом іпотеки, -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його оголошення апеляційної скарги, а учасниками судового процесу, які не були присутні у судовому засіданні в той же строк з дня отримання копії мотивованого рішення суду.

Суддя

Алуштинського міського суду Т.Ф.Гордєйчик