Ухвала суду № 27240430, 29.10.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7274/2012Головуючий суду першої інстанції:Радькова І.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

"29" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерещанської І.І. СуддівКузнєцової О.О., Новікова Р.В. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про захист прав, що виникли з трудових правовідносин,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про захист порушеного трудового права, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.06.2012 року він звернувся до відповідача із заявою про прийняття його на роботу на посаду заступника головного бухгалтера централізовано бухгалтерії. В прийомі йому було відмовлено з тих підстав, що на нього розповсюджуються обмеження, передбачені ст. 10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» оскільки він у період з 26.09.2011 року по 14.10.2011 року спільно із працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі із великими платниками податків у м. Сімферополі проводив перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ зазначеним товариством та підписав акт перевірки від 21.01.2011 року №401/07-0/00153117. Про відмову у прийнятті на роботу його було письмово повідомлено листом від 21.06.2012 року. Вважає дану відмову незаконною, оскільки зазначені обмеження стосуються тих осіб, які в силу своєї посади мали повноваження впливати на діяльність підприємств, установ чи організацій, таким чином, заздалегідь готуючи собі на них робоче місце. Однак, здійснення повноважень з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності відповідача не входило до його посадових обов'язків. За відділами, у яких він працював, зазначене підприємство для здійснення податкового супроводження не закріплювалося. З викладеного вбачається, що під час державної служби він не мав посадових повноважень впливати на діяльність відповідача, а отже застосовувати до нього спеціальні обмеження суперечило б цілям та спрямованості Закону, що їх передбачає. Крім того, акт - це лише службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень і не породжує правових наслідків. Він повідомлення-рішення стосовно відповідача не готував та не виносив, заперечення на акт не розглядав, участі у прийнятті рішення стосовно розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість він не приймав. Просить позовні вимоги задовольнити, а саме: визнати відмову ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» незаконною та визнати за ним право бути прийнятим на роботу до ПАТ«Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» .

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не звернув уваги на те, що у прийомі на роботу позивачу відмовлено незаконно посилаючись на п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яким забороняється укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, які протягом року, до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій. Однак ці повноваження не входили до посадових обов'язків позивача. З цього вбачається, що під час державної служби позивач не мав посадових повноважень впливати на діяльність відповідача, а отже застосовувати до нього спеціальні обмеження суперечило б цілям та спрямованості Закону, що їх передбачає. Крім того зазначає, що до складу перевіряючих для проведення перевірки наказом від 29.03.2011 року №579 позивача було включено саме у зв'язку із виробничою необхідністю, а не відповідно до посадових обов'язків. За таких обставин його діяльність мала тимчасовий характер і не була пов'язана із займаною посадою чи посадовими повноваженнями. А тому під час проходження державної служби повноважень впливати на роботу відповідача позивач не мав.

Заслухавши суддю-доповідача, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач особисто приймав участь у проведенні позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року, яка є однією із форм податкового контролю, тому відповідач правомірно зазначив про наявність передбачених законом обмежень для позивача при прийомі на роботу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про зайнятість» громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації чи іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. При цьому не допускається пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь - якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що позивач 12.06.2012 року звернувся до відповідача із заявою про прийняття на роботу на посаду заступника головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтагаз».

З відповіді відповідача вбачається, що його заява розглянута. Проте, при розгляді питання було врахована наявність обмежень, встановлених ст. 10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» і поширення даних обмежень на позивача, як на колишнього працівника державної податкової служби.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення забороняється укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій.

На підставі п.п. «е» п.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: посадові та службові особи державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_6 працював на посаді начальника відділу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі, звільнився 06.06.2012 року.

У зв'язку з виробничою необхідністю наказом начальника СДПІ ВПП в місті Сімферополі від 23.09.2011 року № 579 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» позивача було включено до складу перевіряючих для проведення перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року ( а.с. 12).

Позивач не заперечує своєї участі у проведеній перевірці та підписання ним акту від 21.10.2011 року, складеного за наслідками проведеної перевірки.

Відповідно до ст. 61 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом : ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що участь і перевірці та підписання акту перевірки є однією із форм податкового контролю, що свідчить про наявність обмежень для позивача при прийомі на роботу.

Доводи апеляційної скарги апелянта ОСОБА_6, які зводяться до того, що податковий контроль здійснюється лише з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять правових підстав щодо скасування рішення суду.

Колегія суддів вважає суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, ухвалив рішення суду відповідно до вимог матеріального і з дотриманням процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду АР Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.