Рішення № 27238276, 31.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 2/079-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс,

с. Трипілля Київської області

про стягнення 131 505,41 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Гапон В.В., уповноважений, довіреність від 21.06.2012р. № 21/06;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагротек», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 17.09.2012р. № 17 до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс», в якому просить стягнути з відповідача 131505,41 грн. з яких: 127239,40 грн. заборгованість за отриманий але не оплачений товар за договором від 24.10.2011р., 1055,00 грн. -збитки, завдані інфляційними процесами та 3% річних у розмірі 3211,01 грн. та покласти на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за отриманий від позивача товар -плуг обертовий С-plus Hektor згідно до умов договору купівлі-продажу від 24.10.2011р. № 24-10/11, а саме не сплатив залишок боргу в сумі 127239,40 грн. У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних та втрати, завдані інфляційними процесами.

В судових засіданнях представник позивача в усних поясненнях підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач вимоги ухвал суду від 26.09.2012р. та від 17.10.2012р. не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, представник відповідача в судові засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень свідчать про те, що відповідач був належним чином завчасно повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань. У зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів суд ухвалою від 17.10.2012р. відкладав розгляд справи.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек», м. Київ (далі по тексту -ТОВ «ВП «Інтерагротек») до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс»(далі по тексту -ТОВ «Трипілля Агро Плюс») вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 24.10.2011р. між ТОВ «ВП «Інтерагротек»та ТОВ «Трипілля Агро Плюс»Договір купівлі-продажу № 24-10/11 (далі -Договір), відповідно до умов якого ТОВ «ВП «Інтерагротек»(продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Трипілля Агро Плюс»(покупець) товар, згідно специфікації №1 -плуг обертовий С-plus Hektor 1000 (7+1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору. Згідно умов Договору:

- загальна вартість товару складає 35000.00 євро в національній валюті України (гривня) по курсу міжбанківського валютного ринку на день оплати, форма розрахунків безготівкова. Всі розрахунки здійснюються шляхом виписування зобов'язаною стороною платіжного доручення на підставі виставленого іншою стороною рахунку фактури (пункти 2.1, 3.1, 3.2 Договору);

- покупець до 05.11.2011р. сплачує 50% вартості товару, до 20.12.2011р. сплачує решту 50%, після надходження грошових коштів продавець протягом двох робочих днів зобов'язаний передати покупцю товар на відповідальне зберігання та протягом 3-х робочих днів зобов'язаний передати покупцю документи на товар для постанови на облік в органах Держтехнагляду (пункти 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 Договору);

- з метою запобігання претензій та рекламацій в момент передачі товару сторони здійснюють інспекцію товару на відповідність його специфікації та умовам договору. Результати інспекції відображаються в акті приймання-передачі (пункти 4.2, 4.3 Договору);

- строк дії договору з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки, за яким, згідно частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Як вбачається з підписаного обома сторонами та скріпленого печатками Акту приймання передачі техніки від 24.10.2011р. до договору № 24-10 від 24.10.2011р. (копія залучена до матеріалів справи), позивач передав, а відповідач прийняв техніку - плуг обертовий С-plus Hektor 1000 (7+1), заводський номер 79808 в технічно справному стані та укомплектовану належним чином. Відповідно до пункту 3.5 Договору сторони також підписали договір відповідального зберігання від 24.10.2011р.

Як вбачається з копії рахунку-фактури від 04.11.2011р. № ВП-8443, який є підставою для розрахунків згідно до умов пункту 3.2 Договору, вартість отриманого відповідачем товару становить 387800,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 614 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з поданих позивачем копій банківських виписок, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, а саме сплатив:

платіжним дорученням від 04.11.2011р. 200 000,00 грн.;

платіжним дорученням від 28.12.2011р. 17 800,00 грн.;

платіжним дорученням від 25.01.2012р. 10 000,00 грн.;

платіжним дорученням від 09.04.2012р. 10000,00 грн.

платіжним дорученням від 02.08.2012р. 10000,00 грн., а всього 247 800,00 грн.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання перед позивачем за договором № 24-10/11 купівлі-продажу від 24.10.2011р., який полягає у несплаті позивачу коштів в сумі 387800,00 -247800,00 = 140000,00 грн. у строк, встановлений пунктами 3.3, 3.4 Договору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу 127239,40 грн. (12213,42 євро), виходячи з того, що в спірному договорі грошові зобов'язання сторін визначені в євро.

Відповідно до приписів статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зазначена стаття встановлює важливе правило щодо валюти виконання грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України - гривні. Це правило кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути виражені в гривнях.

Цивільний кодекс дозволяє сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Іноземною валютою вважається - валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу; платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях; кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").

Таким чином судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем після настання строку виконання зобов'язання є гривневою і становить 140000,00 грн. Позивачем заявлено до стягнення 127239,40 грн. і заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалось. За таких обставин суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості обґрунтованими, законними, такими, що підтверджуються дійсними обставинами та матеріалами справи та задовольняє вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій позивачем сумі - 127239,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3211,01 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 1055,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Розділом 3 Договору передбачено, що покупець до 05.11.2011р. сплачує 50% вартості товару в національній валюті - гривні по курсу міжбанківського валютного ринку і до 20.12.2011р. сплачує решту 50% вартості товару в національній валюті - гривні по курсу міжбанківського валютного ринку.

Однак відповідачем належні до сплати кошти позивачу сплачені не були.

За договором вартість товару, еквівалент якої визначено в євро, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню відповідно з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим. А відтак, у випадку прострочення сплати вартості товару виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Зазначену правову позицію підтримує також і Верховний суд України (постанова ВСУ від 27.03.2012р. у справі № 55/440)

Отже враховуючи:

- строк оплати послуг, встановлений в Договорі;

- спосіб захисту майнового права, передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України,

- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за відповідні періоди;

- методику розрахунку, наведену в листі Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. №62-97р.,

- виходячи з наступного розрахунку:

Назва та дата доку-ментуСума поставки, грн.Строк оплатиФактич-но спла-чено, грн.Основ-ний борг, грн.Кількість днів простро-ченняІнфля-ційні, грн.Річні, грн. Рахунок-фактура від 04.11.2011р. 193 900,00 (50% від вартості товару)05.11.2011 (пункт 3.3 Договору) Платіжне доручення від 04.11.2011 200 000,000 00Рахунок-фактура від 04.11.2011р.193 900,00 (50% від вартості товару)20.12.2011 (пункт 3.4 Договору) 187800,008 (21.12 -28.12.11)0123,48Платіжне доручення від 28.12.2011 17 800,00170000,0028 (29.12.11 -25.01.12)0391,23Платіжне доручення 25.01.2012 10 000,00160000,0075 (26.01.12 -09.04.12)800,00986,30Платіжне доручення від 09.04.2012 10 000,00150000,00115 (10.04.12 -02.08.12)- 1200,001417,81Платіжне доручення від 02.08.2012 10 000,00140000,0055 (03.08.12 -26.09.12)*-280,00632,88всього 387800,00 247000,00140000,00 03551,7* на день подання позову

з відповідача на користь позивача на день розгляду справи належить до стягнення сума 3% річних в сумі 3551,70 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 3211,01 грн. і заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в заявленій сумі 3211,01 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки за офіційно оприлюдненими даними за заявлений позивачем період прострочення відбувалися дефляційні (середній індекс інфляції 0,997), а не інфляційні процеси.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек»частково та приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс»127239,41 грн. основного боргу, та 3211,01 грн. трьох процентів річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 99 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 1 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 11, 16, 179, частиною 1 ст. 509, частиною 1 ст. 530, ст.ст. 526, 533, 610, частиною 1 ст. 614, частинами 1 та 2 ст. 625, 627, 629, частинами 1 та 2 ст. 692, частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, , ст. ст. 1, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек»задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (08722, Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. Дружби 6, код ЄДРПОУ 36349093)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 66, код ЄДРПОУ 34181718)

127239,40 грн. (сто двадцять сім тисяч двісті тридцять дев'ять гривень сорок копійок) заборгованості,

3211,01 грн. (три тисячі двісті одинадцять гривень одну копійку) 3% річних,

2609,02 грн. (дві тисячі шістсот дев'ять гривень дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 05.11.2012р.