Рішення № 27238044, 26.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2012 р. Справа № 12/098-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УТИЛІТА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»

про стягнення заборгованості в розмірі 104 998,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коновалова В.В. -представник (довіреність №7 від 01.06.2012 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «УТИЛІТА»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 104 998,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №35 від 10.03.2011 року (далі -договір), згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу склобій безбарвний тарний очищений (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору, не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 79 686,35 грн. пені, три проценти річних у розмірі 21 205,45 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 106,93 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012 року та призначено до розгляду 03 жовтня 2012 року.

03 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідача в судовому засіданні надали відзив на позовну заяву, проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 24 жовтня 2012 року.

23 жовтня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

24 жовтня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, вважала його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, просила суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.10.2012 року.

26 жовтня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

10 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УТИЛІТА»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(далі -відповідач) був укладений договір поставки №35 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу склобій безбарвний тарний очищений (далі -товар), а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

У зв'язку з цим, 31 жовтня 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 063 060,09 грн., 82 232,18 грн. пені, штраф у розмірі 26 826,50 грн. та три проценти річних у сумі 15 915,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи №21/158-11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УТИЛІТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»про стягнення 1 188 034,67 грн., було встановлено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 868 060,09 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме в сумі 805 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2011 року в справі №21/158-11 (далі -рішення суду) вимоги позивача задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у сумі 1 053 060,09 грн., 63 757,64 грн. пені, штраф у розмірі 26 576,50 грн. та три проценти річних у сумі 12 533,74 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року в справі №21/158-11 рішення суду змінено, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг у сумі 1 053 060,09 грн., та три проценти річних у розмірі 15 915,90 грн. (за період з 10.05.2011 року до 21.11.2011 року), в іншій частині позову відмовлено.

Судами встановлено, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 79 686,35 грн. пені (за період з 22.11.2011 року до 18.07.2012 року), три проценти річних у розмірі 21 205,45 грн. (за період з 22.12.2011 року до 18.07.2012 року) та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 106,93 грн. (за період з 01.11.2011 року до 30.06.2012 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Як вбачається з довідки №08.7.0.0.0/120926155635 від 27.09.2012 року, виданої позивачу публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач виконував зобов'язання по сплаті прийнятого від позивача товару частинами та виконав його в повному обсязі 10 серпня 2012 року.

Враховуючи те, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 868 060,09 грн., а відповідач станом на 01.11.2011 року здійснив оплату в розмірі 805 000,00 грн., то в період з 01.11.2011 року до 01.12.2011 року борг відповідача перед позивачем становив 1 063 060,09 грн., а 02.12.2011 року відповідач здійснив оплату в розмірі 10 000,00 грн., тому в період з 02.12.2011 року до 18.07.2012 року борг відповідача перед позивачем складав 1 053 060,09 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з додатком №1 до договору №35 від 10.03.2011 року, укладеним сторонами 15 березня 2011 року, сторони погодились доповнити договір пунктом 2.2.2 наступного змісту: «Відповідач здійснює оплату отриманого за договором товару у вигляді 100% передплати вартості партії товару шляхом перерахування суми визначеної в специфікації (вартості партії товару) на розрахунковий рахунок позивача. З 15.03.2012 р. по 30.06.2011 р. 100% вартості партії товару відповідач оплачує на користь постачальника на протязі 2-х (двох) календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару, дати вказаної в залізничних накладних. Оплата товару може здійснюватись і в інший спосіб за узгодженням сторін».

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

03 жовтня 2012 року представники відповідача надали відзив на позовну заяву, вважали що чинним законодавством для кредитора не передбачена можливість звернення із позовом про стягнення штрафних санкцій після виконання основного зобов'язання боржником, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Доводи представників відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Частиною 1 ст. 111-28. Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України №37/64 від 23.01.2012 року).

Так, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, є обґрунтованими.

Прострочення платежу з 22.12.2011 року до 18.07.2012 року складає 210 днів, тому три проценти річних від суми 1 053 060,09 грн. становлять 18 176,11 грн., що підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.11.2011 року до 30.06.2012 року в 2011 році: у листопаді - 100,1% (УК №229 від 08.12.2011 р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012 р.); у 2012 році: в січні -100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), лютому - 100,2% (УК №44 від 07.03.2012р.), березні -100,3% (УК №65 від 10.04.2012р.), квітні - 100,0% (УК №82 від 11.05.2012р.) травні -99,7% (УК №100 від 07.06.2012р.), червні - 99,7% (УК №120 від 10.07.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 1 053 060,09 грн., складає 12 700,49 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 4 106,93 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 79 686,35 грн.

Згідно з п. 3.3 договору, оплата товару здійснюється відповідачем за кожну партію окремо.

Відповідно до п. 3.4 договору, відповідач сплачує вартість отриманого за договором товару у вигляді передплати 100% вартості конкретної партії товару, що постачається за цим договором протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту подачі письмової заявки, згідно п.п. 1.2 договору.

Проте п. 2.2.2 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату отриманого за договором товару у вигляді 100% передплати вартості партії товару шляхом перерахування суми визначеної в специфікації (вартості партії товару) на розрахунковий рахунок позивача. З 15.03.2012 р. по 30.06.2011р. 100% вартості партії товару відповідач оплачує на користь постачальника на протязі 2-х (двох) календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару, дати вказаної в залізничних накладних. Оплата товару може здійснюватись і в інший спосіб за узгодженням сторін.

Враховуючи те, що позивач здійснив поставку товару в період з 18.03.2011 року до 30.05.2011 року, то строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті цього товару слід визначати, виходячи з п. 2.2.2 договору.

Згідно з п. 6.2 договору, у випадку прострочення відповідачем оплати товару, відповідно п. 3.3 -п. 3.4 договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Отже, договором передбачено застосування відповідальності у вигляді стягнення пені у випадку прострочення відповідачем обов'язку по оплаті товару, встановленого п.п. 3.3, 3.4 договору, в той час, як встановлено судом, до спірних правовідносин в частині строків оплати товару підлягає застосуванню п. 2.2.2 договору.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У договорі сторони не передбачили відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за порушення строків оплати товару, встановлених п. 2.2.2 договору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79 686,35 грн. пені є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УТИЛІТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» про стягнення заборгованості в розмірі 104 998,74 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84, ідентифікаційний код 30530431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УТИЛІТА»(Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, 156А, ідентифікаційний код 31075851) три проценти річних у розмірі 18 176,11 грн. (вісімнадцять тисяч сто сімдесят шість грн. 11 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 106,93 грн. (чотири тисячі сто шість грн. 93 коп.); 445,66 грн. (чотириста сорок п'ять грн. 66 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.10.2012 року.

Суддя С. Грабець