Постанова № 27237976, 15.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2012 року 17:02 № 2а-11571/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з позовом до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012р., № 0004174120, № 0004184120 та № 0004204120 .

Ухвалою суду від 27.08.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом не було враховано в повній мірі вимог податкового та іншого законодавства, тому висновки перевірки щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є необ'єктивними, а рішення про визначення податкових зобов'язань з цих податків підлягають скасуванню. Також позивач звертав увагу на неправомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових), оскільки вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами документальної планової виїзної перевірки податковим органом було встановлено заниження Компанією сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, в результаті чого правомірно винесено спірні рішення. Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, на підставі чого і були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки від 15.03.2012 № 164, наказу ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки від 11.05.2012р. № 6, було проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт № 737/4120/30019801 від 30.07.2012 року.

15.08.2012 року ДК «"Укртрансгаз»отримала податкові повідомлення-рішення ЦО з обслуговування ВПП ДПС: № 0004174120, № 0004184120, № 0004204120 від 10.08.2012 року.

Щодо завищення ДК "Укртрансгаз" валових витрат у І кварталі 2010 року, у зв'язку із здійсненням заходів з охорони праці, суд зазначає наступне.

Як вказує податковий орган, на порушення п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»віднесла до складу валових витрат вартість робіт по прибиранню снігу та криги з даху адмінбудівлі. При проведенні перевірки було встановлено що, між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»та ПП «Ніратекс»(код за ЄДРПОУ 21954838) було укладено договір № 110-86 від 24.02.2010р., та відповідно до зазначеного договору ПП «Ніратекс»надано роботи по прибиранню снігу та криги з даху адмінбудівлі, про що було складено наступні акт приймання-передачі послуг без номера та віднесено до складу валових витрат на загальну суму 11 006,00 грн. за лютий 2010 року.

Відповідач вважає, усунення небезпеки для працівників Компанії, шляхом прибирання снігу та крижаних брил з даху адмінбудівлі ДК "Укртрансгаз", не є усуненням небезпечних та шкідливих факторів виробництва.

Проте, суд не може погодитись із такими доводами, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, на порушення якого посилається контролюючий орган, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 2 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 994 (в редакції від 27.06.2003 року, що діяла на момент здійснення спірної господарської операції - видалення снігу та небезпечних крижин, що накопичились на даху адмінбудівлі у у І карталі 2010 року), перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, включає також заходи з усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці).

Таким чином, висновки контролюючого органу про завищення Апаратом ДК "Укртрансгаз" валових витрат у І карталі 2010 року на загальну суму 11 006,00 грн. не відповідають нормам законодавства, чинного на момент здійснення зазначених господарських операцій.

Щодо завищення податкових витрат ДК "Укртрансгаз" у зв'язку із наданням послуг ОСББ «Моноліт»з технічної експлуатації загальнобудинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, а також систем водопостачання за адресою м. Київ, вул. Якіра 8, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, за адресою м. Київ, вул. Якіра 8, за ДК "Укртрансгаз" обліковуються машиномісця з № 70-89 та квартири № 47, 74, 77. За твердженням контролюючого органу апарат ДК «Укртрансгаз»не надав відповідних документів, що доводять зв'язок понесених витрат, а саме: надання послуг з технічної експлуатації загально будинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, а також систем водопостачання за адресою м. Київ, вул. Якіра, 8, з господарською діяльністю ДК «Укртрансгаз», через що апарат ДК «Укртрансгаз»порушила п.п. 5.4.10. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР.

У зв'язку з наведеним ДК «Укртрансгаз»завищено валові витрати на загальну суму 34 902,00 грн. в тому числі по перідах:

І картал 2010р. -9 972 грн.

І півріччя 2010р. -1 7451 грн.

III квартали 2010р -24 930 грн.

2010рік -32 409 грн.

І картал 2011р. - 2493 грн.

Зокрема, при проведенні перевірки було встановлено що, між ДК «Укртрансгаз»та ОСББ «Моноліт»(код за ЄДРПОУ 32735880) було укладено договір № 110-94 від 10.03.2010р. щодо надання послуг з технічної експлуатації загальнобудинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, а також систем водопостачання за адресою м. Київ, вул. Якіра 8. Відповідно до зазначеного договору ОСББ «Моноліт»надано послуги, про що було складено відповідні акти приймання-передачі.

Відповідно до абз. 4 п. 5.4.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Отже, зазначена вище норма закону не забороняла підприємству відносити до складу валових витрат витрати на оплату надання послуг з технічної експлуатації загальнобудинкових систем та споруд водопостачання і каналізації. При цьому, згідно п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, висновки відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Також контролюючим органом було встановлено порушення апаратом ДК "Укртрансгаз" п.п.138.10.2 п.138.10 ст138 Податкового Кодесу України від 02.12.2020р. №2755-VI зі змінами та доповненнями та завищила рядок 06.2 Декларацій «Адміністративні витрати»на загальну суму 48 151,00 грн. в тому числі по періодах:

II квартал 2011р.-7 479 грн.

ІІ-ІП квартал 2011р.- 21 036 грн.

ГНУ квартал 2011р.- 48 151 грн.

Згідно п. 138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат платника податку включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; г) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; є) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

При цьому, до загальногосподарських витрат відносяться витрати на утримання адміністративного управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необігових активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, ДК «Укртрансгаз», при здійсненні вказаних відносин з ОСББ «Моноліт», мала право відносити витрати на оплату послуг з технічної експлуатації загально будинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, а також систем водопостачання (комунальні послуги) до податкових витрат, на підставі підпункту 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим твердження контролюючого органу про порушення законодавства в цій частині є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про неправомірну амортизацію основних засобів першої групи з нормою амортизації 2% - машиномісць № 70-89 а адресою м. Київ вул. Якіра, 8., суд зазначає наступне.

Як вказує відповідач, в порушення вимог п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 та п.п.8.1.1, п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями ДК «Укртрансгаз»неправомірно амортизувалися основні засоби першої групи з нормою амортизації 2%, а саме машиномісця № 70-89 а адресою м. Київ вул., Якіра, 8. Зокрема, відповідно до п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями встановлено - не включаються до складу валових витрат витрати платника податків на витрати пов"язані зі стоянкою і паркуванням легкових автомобілів., а відповідно до п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Згідно наданого до перевірки переліку основних засобів II групи на балансі ДК «Укртрансгаз»обліковуються тільки легкові автомобілі. На балансі ДК «Укртрансгаз»обліковуються машиномісця з №70-89.

Контролюючим органом також констатується, що перевіркою не встановлено одержання доходу від здавання в оренду (найм) 20 мащиномісць, які зареєстровані за юридичною адресою м. Київ вул. Якіра, 8. Таким чином, на думку перевіряючих, в порушення вимог п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 та п.п.8.1.1, п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, ДК «Укртрансгаз», внаслідок неправомірного нарахування амортизації вищезазначених основних засобів завищив суму амортизації по ряд. 07. Декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 238 230 грн. в тому числі по періодах:

І квартал 2010р. -49 412 грн.

І півріччя 2010р. -97 874 грн.

3 квартали 2010р. -146 506 грн.

2010 рік -192 263 грн.

І квартал 2011р. -45 967 грн.

Проте, суд не може погодитись із вищевказаними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, на балансі ДК «Укртрансгаз»обліковуються 20 машиномісць у підземному паркінгу, розташовані в м. Києві по вул. Якіра, 8, які, згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є власністю Компанії.

Порядок і особливості нарахування амортизації основних фондів і нематеріальних активів встановлено статтею 8 «Амортизація»Закону про прибуток.

Як вбачається з обставин справи, ДК "Укртрансгаз" витрати по спорудженню паркомісць не відносились до складу валових витрат, про що і зазначено в Акті перевірки, а отже висновки щодо порушення п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 згаданого Закону під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР визначено, що амортизації підлягають витрати на, в тому числі, придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР).

Таким чином, враховуючи, що машиномісця у підземному паркінгу цілком і повністю підпадали під визначення основних фондів та використовувалися в господарській діяльності підприємства, суд приходить до висновку про те. що ДК «Укртрансгаз»правомірно, відповідно до вимог п. 8.1, п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток, нараховувала амортизацію у межах норм відрахувань, установлених ст. 8 зазначеного Закону.

Щодо висновків акту перевірки, які стосуються завищення філією Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз»ДК "Укртрансгаз" валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, внаслідок включення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та придбаних нематеріальних активів від ТОВ "ПФК УКРСПЕЦСТАЛЬ" та завищення суми податкового кредиту, суд звертає увагу на наступне.

В період з 26.03.2012 року по 10.05.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові) проводилась документальна планова перевірка філії УМГ «Харківтрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про проведення документальної перевірки від 12.03.2012 №164.

За результатами планової перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було складено Акт № 145/46-130/25698645 від 24.05.2012 про результати планової документальної перевірки УМГ «Харківтрансгаз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011.

В зазначеному Акті перевірки було зроблено висновок про те, що філією УМГ «Харківтрансгаз»ДК "Укртрансгаз" було завищено валові витрати та завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

Як зазначає податковий орган, до складу декларації на прибуток підприємства за період, який перевірявся, УМГ «Харківтрансгаз»віднесено до валових витрат на придбання товарів, робіт, послуг на придбання товару від ТОВ «ПФК Укрспецсталь»за операціями, які проведені на підставі нікчемного правочину, через що, у відповідності до п.п.5.2.1, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, вказана сума підлягає виключенню зі складу валових витрат.

На підставі цього СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вважає також, що УМГ «Харківтрансгаз»порушило вимоги п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), завищивши суму податкового кредиту по операціях з ТОВ «ПФК Укрспецсталь», що на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, проведені на підставі нікчемного правочину.

В обгрунтування нікчемності правочинів, укладених УМГ «Харківтрансгаз»з ТОВ «ПФК Укрспецсталь»податковий орган зазначає, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, на думку податківців, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що не пов'язані з їх недійсністю.

Разом з тим, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ПФК Укрспецсталь», у зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Філією УМГ «Харківтрансгаз»укладено з ТОВ «ПФК Укрспецсталь»договір купівлі-продажу екскаватора від 17.12.2010р. №101206383 та договір поставки від 17.12.2010р. №101206382, відповідно до яких Покупцем є філія УМГ «Харківтрансгаз» в особі заступника директора Бужора О.Я.. Постачальником є ТОВ «ПФК Укрспецсталь»в особі директора Слєпушенко C.O.

Згідно п. 1.1 ст. 1 «Предмет договору»вищезазначених договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця транспортний засіб (екскаватор) АТЕК-881 та плини нові, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити відповідно до умов даних Договорів.

Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, прибуткові накладні, а також самі договори, податкові накладні, виписані на адресу УМГ «Харківтрансгаз».

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт контрагента на виконання зобов'язань по заключених договорах.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «ПФК Укрспецсталь»було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключене не було, а отже мало право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про «безтоварність»господарських операцій між УМГ «Харківтрансгаз»та ТОВ «ПФК Укрспецсталь», оскільки такі доводи базуються лише на інформації з Акту від 06.04.2011 №1587/18-007/37190793 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Укрспецсталь»з питання дотримання вимог податкового за період з 05.08.2010р. по 31.12.2010. валютного законодавства та іншого законодавства за період з 05.08.2010р. по 31.12.2010»., згідно якого перевіркою встановлено відсутність договорів, актів та банківських виписок, які підтверджують факт надання сторонніми організаціями послуг з транспортування реалізованих товарів, а тому усі господарські операції є фіктивними.

Наведені твердження, на думку суду, самі по собі є недостатніми, для можливості стверджувати про фіктивність операцій між УМГ «Харківтрансгаз»та ТОВ «ПФК Укрспецсталь».

Факт реального здійснення господарських операцій між ДК "Укртрансгаз" та ТОВ «ПФК Укрспецсталь», а також факт наявності на об'єктах ДК "Укртрансгаз" поставлених, згідно укладених з ТОВ «ПФК Укрспецсталь»товарно-матеріальних цінностей в Акті перевірки не досліджується та не спростовується.

Виходячи з наведеного суд вважає, що позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Щодо завищення філією Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" валових витрат, внаслідок виплати добросовісного заохочення авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства, суд зазначає наступне.

На підставі наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.03.2012 р. №37 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка Об'єднаного диспетчерського управління (надалі - ОДУ) філії Дочірньої компанії "Укртрансгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт № 291/22-3/04873989 від 23.05.2012.

Згідно висновків вказаного акту ОДУ ДК «Укртрансгаз»порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат, що відображені в рядку 06 Декларації за 1 квартал 2011 року «Скориговані валові витрати»в сумі 5 166 637 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за результатами 1 кварталу 2011 року, а саме внаслідок:

- виплати добросовісного заохочення підприємством авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві.

- виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства.

Відносини щодо раціоналізаторської пропозиції як об'єкта права інтелектуальної власності регулюються, зокрема, Главою 41 Цивільного кодексу України, Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженим Указом Президента України від 18 вересня 1992 року № 479/92 (далі - Тимчасове положення), та Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затвердженими наказом Держпатенту України від 27 серпня 1995 року № 131 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно ст. 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Відповідно до статті 483 ЦК України суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Статтею 484 ЦК України встановлено, що автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Згідно п. 8 Методичних рекомендацій про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 27 серпня 1995 № 131 пропозиції інженерно-технічних працівників науково-дослідних, проектних, конструкторських, технологічних організацій і аналогічних підрозділів підприємств, які відносяться до розроблюваних цими працівниками проектів, можуть бути визнані раціоналізаторськими коли ці пропозиції поліпшують технічні характеристики проектів, конструкцій і технологічних процесів. Такі пропозиції приймаються і розглядаються підприємством, яке реалізує ці проекти, виготовляє конструкції і експлуатує технологічні процеси.

Відповідно до Розділу IV Методичних рекомендацій Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію видається підприємством, яке прийняло рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання.

Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію здійснюється відповідно до Тимчасового положення та Методичних рекомендацій, які регламентують порядок складання та подання автором заяви, здійснення її перевірки підприємством, із врахуванням наказу Державного комітету статистики України № 469 від 10.08.2004 року „Про затвердження форм первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) та Інструкції щодо їх заповнення".

Пункт 53 Тимчасового положення містить норми що визначають право автора раціоналізаторської пропозиції на винагороду та порядок визначення її розміру. Таку винагороду слід розглядати як варіант добросовісного заохочення, в розумінні ст. 484 Цивільного кодексу України. Відповідно до підпункту 5.4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за винятком тих, що підлягають амортизації, до валових витрат включаються витрати на раціоналізацію господарських процесів.

Крім того, відповідно до підпункту 5.6.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат платника податків включаються також витрати на виплату авторських винагород.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що висновки про завищення валових витрат та неправомірність віднесення до валових витрат виплат добросовісного заохочення та винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі ґрунтуються на підставі наступних аргументів:

1) впровадження новітніх технологій в систему транспортування газу по газопроводам України має відбуватися за погодженням Кабінету Міністрів України, Міністерства палива та енергетики України;

2) відсутні документи, що свідчать про прийняття в експлуатацію новітніх технологій державною приймальною комісією;

3) впровадження раціоналізаторських пропозицій не пов'язане з веденням господарської діяльності підприємства.

В якості обґрунтування аргументу, що впровадження новітніх технологій в систему транспортування газу по газопроводам України має відбуватися за погодженням Кабінету Міністрів України, в відповідач наводить узагальнене твердження про те, що координування процесу здійснення господарської діяльності газотранспортної системи України здійснює Кабінет Міністрів України. З цією метою, в Акті перевірки наводиться посилання на ст.ст. 3, 5, 6 Закону України «Про трубопровідний транспорт»та ст. 9 Закону України «Про транспорт», положення яких визначають загальні принципи державної політики і управління в галузі трубопровідного транспорту, містять перелік суб'єктів правового регулювання відносин.

При цьому, жодною нормою вказаних законодавчих актів не передбачено, що координування процесу здійснення господарської діяльності газотранспортної системи України здійснює Кабінет Міністрів України.

Також відповідач посилається на ч. 1 ст. 5 Закон України «Про управління об'єктами державної власності», відповідно до якої Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Разом з тим, наведені доводи відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно положення п. 6 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 7.3. ст. 7 статуту ДК «Укртрансгаз», затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 01.04.2010 року № 193, її директор призначається та звільняється з посади за наказом голови правління НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, ДК «Укртрансгаз»не є об'єктом управління державної власності, стосовно якого Кабінет Міністрів виконує функції з управління. Крім того, відповідно до ст. 3 статуту ДК «Укртрансгаз»є юридичною особою і наділена правом вчиняти від свого імені будь-які правочини.

Також відповідачем не наведено жодного посилання на законодавчий або підзаконний нормативно-правовий акт, норми якого регламентують обов'язок ДК «Укртрансгаз» погоджувати впровадження раціоналізаторських пропозицій з Кабінетом Міністрів України чи іншим центральним органом державної влади.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що викладена відповідачем аргументація про впровадження ДК «Укртрансгаз»раціоналізаторських пропозицій має відбуватися за погодженням Кабінету Міністрів України, оскільки координування процесу здійснення господарської діяльності газотранспортної системи України здійснює Кабінет Міністрів України, є безпідставною, необґрунтованою, такою, що не відповідає чинному законодавству, а отже протиправною.

Суд також вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність документів, що свідчать про прийняття в експлуатацію раціоналізаторських пропозицій державною приймальною комісією.

Так, в Акті перевірки містяться посилання на ст. 420, 423 і 483 ЦК України, які визначають загальні положення про об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності, суб'єктів права інтелектуально власності на раціоналізаторську пропозицію. Однак, виклад аналізу норм інших законодавчих актів в Акті перевірки відсутній так само, як і відсутнє правове обґрунтування необхідності прийняття в експлуатацію раціоналізаторських пропозицій державною приймальною комісією.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», оскільки використання промислового зразка при спірних правовідносинах не здійснювалось.

Суд звертає увагу на те, що наказом ДК «Укртрансгаз»від 20.01.2006 р. № 22 затверджено Положення про організацію діяльності у сфері інтелектуальної власності у ДК «Укртрангсаз», яке узгоджено з Державним департаментом інтелектуальної власності. Положення регламентує оформлення та порядок виплат добросовісного заохочення підприємством авторів раціоналізаторської пропозиції за її використання на підприємстві та винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі.

Згідно п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.2.1 .п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно п. 2.7 зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документальне оформлення визнання підприємством раціоналізаторської пропозиції та її використання регламентується п. 1.1. наказу Державного комітету статистики від 10.08.2004 р. № 469, якою затверджено форми первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій).

Рішення про визнання пропозицій раціоналізаторськими, прийняття їх до використання та виплату винагороди авторам згідно умов договорів про добросовісне заохочення було прийняте Науково-технічною Радою ДК «Укртрансгаз»та оформлене протоколом № 2 від 21.01.2009р.

Таким чином, жодні нормативні документи, що регулюють ведення бухгалтерського та податкового обліку, не передбачають, при використанні раціоналізаторської пропозиції у господарській діяльності підприємства, наявності документів, що свідчать про прийняття в експлуатацію нових технологій, які є результатом раціоналізаторських пропозицій, будь-якою державною приймальною комісією.

Таким чином, висновок контролюючого органу про необхідність прийняття в експлуатацію раціоналізаторських пропозицій державною приймальною комісією суд вважає надуманим та безпідставним.

Не відповідає дійсності також аргументація податкової стосовно того, що впровадження раціоналізаторських пропозицій не пов'язане з веденням господарської діяльності підприємства.

Аналіз Акту перевірки дозволяє зробити висновок, що ДПІ в Печерському районі м. Києва, яку чинним законодавством не наділено жодними функціями в сфері науки та техніки, визнає незаконним Протокол засідання Науково-технічної ради ДК «Укртрансгаз»від 21.01.2009 р. № 2, яким затверджено рішення про визнання поданих пропозицій раціоналізаторськими, рекомендовано їх до впровадження та погоджено виплату добросовісного заохочення підприємством авторів раціоналізаторських пропозицій.

Відповідно до п. 84.1. ст. 84 Податкового кодексу України у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях, проводиться експертиза. Так, в ході проведення перевірки експертизи проведено не було.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку висновок про те, що впровадження раціоналізаторських пропозицій не є пов'язаним з веденням господарської діяльності підприємства, є неправомірним та незаконним, оскільки його прийняття виходить за межі компетенції ДПІ в Печерському районі м. Києва.

Правомірність дій ОДУ ДК «Укртрансгаз»щодо віднесення на валові витрати виплат добросовісного заохочення підприємством авторів раціоналізаторської пропозиції за її використання на підприємстві та винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі обґрунтовується наступним.

Відповідно до п. пп. 5.4.2 підпункту п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Методичні рекомендації щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових затверджено наказом Міннауки від 21.01.1999 р. № 15.

Методичні рекомендації щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових, затверджені наказом Міннауки від 21.01.1999 р. № 15, визначають перелік витрат подвійного призначення на науково-технічне забезпечення господарської діяльності, винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів для їх використання в господарській діяльності платника податку, які відносяться до складу валових відповідно до підпункту 5.4.2 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 2 вказаних Методичних рекомендацій визначено перелік документів, які підтверджують правомірність віднесення вказаних витрат платника податку на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, а п. 1.1. наказу Державного комітету статистики від 10.08.2004 р. №469 затверджено форми первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій). Вказаними документами є:

1) Форма NІВ-4 Журнал реєстрації раціоналізаторських пропозицій;

2) Форма NІВ-5 Заява про раціоналізаторську пропозицію;

3) Форма N ІВ-6 Акт про використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Як встановлено судом, зазначені документи, - Журнал реєстрації раціоналізаторських пропозицій, Заяви про раціоналізаторську пропозицію (на кожну з трьох наявних) та Акт про використання об'єкта права інтелектуальної власності, було надано в ході перевірки. В Акті перевірки міститься посилання на них, за виключенням Журналу реєстрації раціоналізаторських пропозицій. Однак, зауважень про його ненадання в Акті перевірки не міститься, як і не зафіксовано порушень процедури документального оформлення раціоналізаторської діяльності в ОДУ ДК «Укртрансгаз».

Щодо пов'язаності раціоналізаторських пропозицій з основною діяльністю платника податку суд зазначає наступне.

ДК «Укртрансгаз», відповідно до ст. 2 Статуту, створена з метою забезпечення безперебійного транспортування природного газу ефективного функціонування і розвитку газового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і одержання прибутку.

Згідно з ч 1 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Об'єднане диспетчерське управління є філією ДК «Укртрансгаз». Відповідно до п. 1.2 Положення про філію ОДУ ДК «Укртрансгаз»не є юридичною особою та здійснює частину функцій ДК «Укртрансгаз», що відповідає статутним цілям та завданням Компанії. Згідно з п. 2 Положення про філію основним завданням ОДУ ДК «Укртрансгаз»є оперативне диспетчерське управління газотранспортною системою України щодо забезпечення транспортування природного газу споживачам України в обсягах, встановлених договорами та транзитні експортні поставки газу через територію України згідно з контрактами та угодами. Предметом діяльності ОДУ ДК «Укртрансгаз» є:

1) впровадження єдиної технічної політики щодо вдосконалення технології транспортування природного газу, підземного зберігання газу, модернізації, реконструкції і технологічного переоснащення магістральних газопроводів і підземних сховищ газу, компресорних станцій, газорозподільних станцій;

2) забезпечення максимальної економічності та надійності роботи газотранспортної системи при раціональному використанні потужностей підземних сховищ газу, лінійної частини газопроводів, компресорних станцій;

3) розробка та контроль за дотриманням оптимальних режимів роботи газотранспортної системи Компанії;

Обумовленість застосування раціоналізаторських пропозицій полягала в тому, що станом на 01.01.2009 р. контракти та угоди з ВАТ «Газпром»(Російська Федерація) було розірвано, надходження газу в ГТС України було припинено, а сама ГТС була переведена в аварійний режим роботи і була близька до її зупинення. Гостро постала потреба в забезпеченні реверсного транспортування газу із підземних сховищ, розташованих на заході країни, в напрямку сходу. При цьому, ГТС технічно та технологічно розрахована на транспортування природного газу в напрямку зі сходу на захід країни.

Технічне рішення по раціоналізаторської пропозиції № 1 дозволяє змінити технологію транспортування природного газу транзитними газопроводами ДК «Укртрансгаз». Пропонується транспортувати природний газ в зворотному напрямку системою транзитних газопроводів ДК «Укртрансгаз»«Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород», «Прогрес», для забезпечення потреб споживачів України за умов повного припинення поступлення імпортованого газу в газотранспортну систему або припинення його поступлення на східних кордонах України. Пропозиція по зміні існуючої технології транспортування природного газу системою транзитних газопроводів ДК «Укртрансгаз»в сформованих у даний час умовах є своєчасним та необхідним рішенням, виникла необхідність пошуку нових технологічних рішень у організації надійного функціонування системи, забезпеченні безперебійного та безпечного постачання природного газу споживачам України, унеможливлення впливу несприятливих зовнішніх факторів на життєздатність та виробничий потенціал газотранспортної системи України. Дана технологія дозволяє забезпечувати подачу необхідних обсягів природного газу від регіону з надлишковим ресурсом газу до регіону з відповідним його дефіцитом, в разі часткового або повного припинення постачання газу по входам ГТС України чи іншої надзвичайної ситуації. Така раціоналізаторська пропозиція дає змогу забезпечити споживання природного газу в східних та південних регіонах України при дефіциті (або повної відсутності) обсягів надходження імпортованого газу в ГТС.

Технічне рішення по раціоналізаторської пропозиції № 2 дозволяє здійснювати транспортування природного газу через КС «Долина»УМГ «Прикарпаттрансгаз»при триступеневій схемі роботи ГПА (цех № 2, цех № 3), виконавши необхідні переключення по загально-станційній технологічній схемі КС «Долина». Дана технологічна схема роботи ГПА дозволяє досягнути комерційної продуктивності КС до 100 млн.м.куб./добу та забезпечити максимальний відбір природного газу з ПСГ УМГ «Львівтрансгаз». Особливість даної схеми роботи - це забезпечення сумісної роботи систем магістральних газопроводів з Рр = 55 кгс/см2 та Рр =75 кгс/см2. Запропонована нова технологія транспортування природного газу при триступеневій роботі КС-Долина забезпечує можливість подачі додаткового ресурсу природного газу в реверсному напрямку (на КС Богородчани). При цьому забезпечується високий тиск газу в газопроводах Богородчанського вузла, а отже і гнучкість управління транзитної частини ГТС ДК «Укртрансгаз»західного регіону, та надійність її функціонування, що покращує техніко-економічні показники роботи ГТС.

Технічне рішення по раціоналізаторської пропозиції № 3 дає можливість реалізувати розділення технологічної системи УМГ «Львівтрансгаз»на дві незалежні. Тим самим забезпечуються необхідні технологічні параметри для подачі природного газу в двох напрямках; для передачі за межі УМГ «Львівтрансгаз»в традиційних проектних напрямках (наприклад, на КС «Долина») та реверсом через ГВС Красилів в разі наявності дефіциту газу у споживачів УМГ «Київтрансгаз». Така схема подачі газу забезпечує надійне газоспоживання у разі часткового або повного припинення постачання газу по входам в ГГС УМГ «Київтрансгаз»чи при аварійної ситуації пов'язаній з розривом газопроводів в східній частині цього УМГ. Безумовно, можна констатувати, що вище зазначена раціоналізаторська пропозиція підвищує надійність функціонування ГТС ДК «Укртрансгаз»та покращує її техніко-економічні показники.

Як зазначає позивач, запропоновані технічні рішення дозволили підвищити ефективність функціонування газотранспортної системи в умовах непередбачуваних, не стандартних ситуацій, та отримати значний економічний ефект. Таким чином, вищезазначені пропозиції були визнані раціоналізаторськими, оскільки вони містили конкретні рішення, викладені у мірі, достатній для практичної реалізації у виробництві, мали ознаки новизни та корисності, через що були прийняті до використання в ОДУ ДК «Укртрансгаз».

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку про те, що доводи податкового органу про порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та відповідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Також, виходячи з вищевикладеного, суд вважає неправомірним висновок щодо порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який ґрунтується на твердженні про відсутність зв'язку витрат на впровадження раціоналізаторських пропозицій з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Вказана норма закріплює виключно дефініцію (визначає) господарської діяльності, не містить жодних правил поведінки, не встановлює жодного порядку діяльності. Порушити вказану норму взагалі неможливо.

Також суд не може погодитись із висновок про порушення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на наступне.

Положення п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці.

Згідно п.п.5.6.1 п.5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Виплата винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі передбачена Колективним договором ДК «Укртрансгаз»та умовами «Положення про організацію діяльності у сфері інтелектуальної власності у ДК «Укртрансгаз», затвердженого наказом ДК «Укртрансгаз»від 20.01.2006р. № 22. Згідно даного Положення порядком виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі не передбачено наявність дозволів та погоджень Кабінету Міністрів України чи інших органів державної влади на впровадження раціоналізаторських пропозицій. Виплата винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі була об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб згідно ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями). Таким чином, жодні обмеження щодо віднесення винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі до складу валових витрат на підставі п.п.5.6.1 п.5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»відсутні.

Суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки жодним чином не обґрунтовано зміст порушень щодо здійснення виплат на оплату праці або їх віднесення на валові витрати.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про те, що твердження контролюючого органу про порушення ОДУ ДК "Укртрансгаз" п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат, що відображені в рядку 06 Декларації за 1 квартал 2011 року «Скориговані валові витрати», що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за результатами 1 кварталу 2011 року, внаслідок виплати добросовісного заохочення підприємством авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві, та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства не відповідають дійсності.

Щодо завищення валових витрат у 2 кварталі 2011 року в сумі 248 790,00 грн. та завищення податкового кредиту в червні 2011 року в сумі 49 758,00 грн. внаслідок визнання контролюючим органом нікчемним правочину, укладеного з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»щодо проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI, який експлуатується Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК "Укртрансгаз", суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір про виконання будівельних робіт від 13.05.2011 року №110605764 щодо проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI, який експлуатується Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК "Укртрансгаз".

На виконання умов договору Одеським ЛВУМГ проведено оплату згідно авізо від 23.06.2011 року №1065 на загальну суму 298 548,00грн. ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»виписано податкові накладні: 20.06.2011 року № 137 на загальну суму 298 548,00 грн., в тому числі ПДВ 49 758,00 грн. (номенклатура - капремонт системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI О ЛВУМГ).

Разом з тим, податковий орган вказує на безтоварність зазначеної господарської та вважає укладений правочин фіктивним, що на думку відповідача пояснюється наступним.

08.06.2012 року філія УМГ «Прикарпаттрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 00153133, отримала Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. Згідно Вступної частини Акту, перевірка була проведена на підставі ст. 77 п. 82.4 ст.82 глави 8 ПК України та Наказів ДПІ м. Івано-Франківська за № 596 віл 01.03.2012 року, № 88 від 01.03.2012 року, № 373 від 24.04.2012 року, № 398 від 25.04.2012 року, № 411 від 27.04.2012 року.

Згідно Висновку Акту контролюючим органом встановлені наступні «порушення»:

п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищені валові витрати у 2 кварталі 2011 року в сумі 248 790,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у червні 2011 року в сумі 49 758,00 грн.

Зокрема, в підрозділі 3.1.2 розділу 3.1 частини 3 Акту - «Валові витрати»- вказано, що Одеським ЛВУМГ філії УМГ "Прикарпаттрансгаз»в 2 кварталі 2011 року включено до валових витрат з податку на прибуток витрати, понесені внаслідок проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI, який експлуатується Одеським ЛВУМГ, на суму 248 790,00 грн.

В підрозділі 3.2.2 розділу 3.2 частини 3 Акту - «Податковий кредит»- вказано, що Одеським ЛВУМГ в 2 кварталі 2011 року включено до складу податкового кредиту суму в розмірі 49758,00 грн. за податковою накладною № 137 від 20.06.2011р., виданою ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Сплачені кошти відображено в бухгалтерському обліку згідно авізо №1065 від 23.06.2011р.

Також зазначено, що за матеріалами перевірки, відображеними в Акті Ленінської МДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.», встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів, робіт, послуг, не знаходиться за місцезнаходженням, відсутні працівники та будь-яке майно, розпочато ліквідаційну процедуру, а відтак, всі укладені договора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з будь-яким підприємством не спрямовані на реальне настання правових наслідків - є нікчемними.

Виключно виходячи з цих даних, ДПІ зроблено висновок, що й договір з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж»про проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI є нікчемним. А, відтак, й визначені порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищені валові витрати у 2 кварталі 2011 року в сумі 248790,00 грн. та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у червні 2011 року в сумі 49758,00 грн.

За матеріалами перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»має стан - 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру) у зв'язку з чим відповідно до п.п.78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2011р. № 2755-VI відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підприємство ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»здійснено вихід, встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, про що складено відповідні акти. Інформацію спрямовано до відділу реєстрації та обліку платників податків для внесення відповідних змін та до ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, дані угоди відповідно до п.1 ст.215, п.п.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу п. 1 ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Операції з придбання та постачання ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Далі в Акті перевірки контролюючий орган доходить до висновку, що враховуючи порушення, викладені у розділі 3 акту перевірки встановлено укладання нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів, робіт, послуг від постачальників, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. безпідставно задекларовано податковий кредит по операціям з продажу товарів, робіт, послуг на загальну суму 737 077 710 грн., у т.ч. ПДВ 122 846 285 грн. Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»: 1. п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. завищено податкові зобов'язання у сумі 135 458 597 грн., у т.ч. по періодам: грудень 2010 р. в сумі 25947054 грн. січень 2011р. в сумі 12990512 грн. лютий 2011р. в сумі 10745727 грн. березень 2011р. в сумі 14993085 грн. квітень 2011р. в сумі 10745881 грн. травень 2011р. в сумі 12503516 грн. червень 2011р. в сумі 15376546 грн. липень 2011р. в сумі 18813350 грн. серпень 2011р. в сумі 13342926 грн. вересень 2011р. в сумі 0 грн. 2. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) , в результаті чого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р. завищено податковий кредит у сумі 122 846 285 грн., у т.ч. по періодам: грудень 2010 р. в сумі 20641557 грн. січень 2011р. в сумі 12959121 грн. лютий 2011р. в сумі 9941405 грн. березень 2011р. в сумі 13859262 грн. квітень 2011р. в сумі 9940172 грн. травень 2011р. в сумі 1566332 грн. червень 2011р. в сумі 14193880 грн. липень 2011р. в сумі 17402349 грн. серпень 2011р. в сумі 12342207 грн. вересень 2011р. в сумі 0 грн. 3. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(код ЄДРПОУ 35554567) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. В тому числі по операціям з Одеським ЛВУМГ за червень 2011 року на загальну суму 298 548,00 грн., в тому числі ПДВ -49 758,00 грн. Одеським ЛВУМГ включено дані суми ПДВ до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2011 року та до складу податкового кредиту декларації за червень 2011 року (Одеське ЛВУМГ не є платником податку на додану вартість, але податкові декларації надає по авізо до філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»).

Таким чином, на думку податкового органу, Одеське ЛВУМГ за червень 2011 року завищено податковий кредит в сумі 49758,00 грн.

Проте, зібраними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу щодо неправомірності включення витрат до складу валових та сум ПДВ до податкового кредиту за наслідками господарської діяльності з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що пояснюється наступним.

Як встановлено судом, основним видом діяльності філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», в тому числі структурного підрозділу Одеського ЛВУМГ, є забезпечення транспортування природного газу, надійної експлуатації об'єктів магістрального газопроводу, їх технічне обслуговування та ремонт.

Магістральний газопровід ATI (Ананьїв-Тирасполь-Ізмаїл) експлуатується Одеським ЛВУМГ та обліковується на балансі під інв. № 518, що відображено в Інвентарній картці основного засобу, яка надавалась до перевірки.

Як вказує позивач, з метою забезпечення його надійної експлуатації, необхідно було провести ремонт системи телемеханіки кранового вузла 257 магістрального газопровіду ATI, для чого було укладено Договір на виконання ремонтних робіт від 13.05.2011р. №110605764 між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі філії УМГ «Прикапаттрансгаз»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», має діючу ліцензію на проведення будівельних робіт, що підтверджує право та можливість виконання даного виду робіт.

Наказом по Одеському ЛВУМГ № 468 від 14.06.2011р. було визначено проведення робіт власними силами та силами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», встановлено граничні строки проведення робіт, призначено відповідальних та приймальну комісію, в тому числі й представника ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Наказом по ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»№71 від 10.06.2011р. була визначена група спеціалістів, які були відряджені до Одеського ЛВУМГ для проведення ремонтних робіт.

Після завершення проведення капітального ремонту, приймальною комісією, визначеною наказом по Одеському ЛВУМГ №468 від 14.06.2011р. були проведені випробування та складено Акт про прийняття устаткування в експлуатацію після капітального ремонту від 20.06.2011р. В даному Акті, складеному за участю представника ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», було зазначено, що роботи належним чином виконані підрядником - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Після цього, 20.06.2011р. між сторонами Договору від 13.05.2011р. №110605764, на виконання його п.п. 4.1.4 та 4.2.2 було оформлено та підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3).

Акти №1 та №2 повністю відповідають первинному бухгалтерському документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні»та є підставою для відображення в бухгалтерському обліку Одеського ЛВУМГ та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Зокрема, в бухгалтерському обліку Одеського ЛВУМГ відповідні витрати були відображені проводками Дт 23- Кт бЗ(витрати), Дт 64 -Кт 63 (ПДВ).

23.06.2011р. відповідно до п.п 1.2, 2.1, 4.2.3 Договору від 13.05.2011р. №110605764, філією УМГ «Прикарпаттрансгаз»проведено оплату за виконані роботи в сумі 298 548,00грн., що було відображено в бухгалтерському обліку Одеського ЛВУМГ згідно авізо №1065 від 23.06.2011р. проводкою Дт 63 - Кт 68.

Про проведення даного ремонту в Інвентарній картці основного засобу зроблено відповідний запис.

20.06.2011р. Одеське ЛВУМГ отримало від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»податкову накладну №137 від 20.06.2011р. на загальну суму 298 548,00 грн., в т.ч. ПДВ 49758,00грн., яка повністю відповідає вимогам, визначеним в ст. 201 ПК України, та включило її до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2011р. та складу податкового кредиту за червень 2011р.

Відповідно до інформації, отриманої з офіційного веб-сайту ДПА України, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»в червні 2011р. було дійсним платником ПДВ, оскільки Свідоцтво платника ПДВ зазначеного підприємства було анульовано лише 02.11.2011р.

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»станом на червень 2011р. було зареєстроване як діюча юридична особа. Процедура припинення юридичної особи була розпочата лише 02.11.2011р.

Договір від 13.05.2011р. №110605764 недійсним або нікчемним у встановленому законодавством порядку не визнавався.

Таким чином, як вбачається з наведеного, придбання послуг з ремонту пов'язано з господарською діяльністю філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»Одеського ЛВУМГ, станом на травень-червень 2011р. Як у Одеського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»так і в ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»була наявна спеціальна податкова правосуб'єктність як платника ПДВ та й платника податку на прибуток підприємств, вони були зареєстровані у встановленому порядку юридичними особами. Також, проведення ремонтних робіт викликало дійсну зміну в активах Одеського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»- були збільшені витрати на собівартість продукції (робіт, послуг) та забезпечена більш надійна робота обладнання (магістрального газопроводу).

Згідно абз. «г»п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України, витрати на проведення ремонту 03 включаються до складу загальновиробничих витрат. Згідно абз. 1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, такі витрати враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування при визначенні сум податку на прибуток підприємств. Згідно абз. З п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Станом на червень місяць 2011 р. Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» не було вичерпано встановленого ліміту - 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, а, відтак, вартість проведеного ремонту амортизації не підлягає та включається до складу податкових витрат.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрагсаз»правомірно, в межах діючого законодавства, включено до складу витрат 2 кварталу 2011 року витрати з капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 МГ ATI, проведені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в сумі 248790,00 грн.

Згідно ч. «а»п, 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі отримання послуг, зокрема, з ремонту необоротних активів.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Інших вимог щодо віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту законодавством не передбачено.

Тобто 20.06.2011р. внаслідок здійснення вищезазначених операцій у позивача виникло право на податковий кредит в сумі 49 758.00 грн., що й було відображено Одеським ЛВУМГ в обліку та звітності.

Посилання ДПІ в Акті на нікчемність угоди згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України та з підстав, визначених в статті 228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, даний укладений договір не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги ст. 228 ЦК України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки не доведено того, що він є спрямованим на порушення публічного порядку.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, наявності персоналу, виробничих, складських приміщень, транспортних засобів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Платник податків, який сумлінно придбав послугу (роботу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти»правового статусу свого контрагента.

Такий підхід ґрунтується й на практиці Верховного суду України, наприклад на постанові від 22.10.2010 у справі 21-3а10.

Цей же підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішеннях Європейського суду. У рішенні в справі «Інтерсплав»проти України» визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Недоліки у правовому статусі контрагента Одеського ЛВУМГ (відсутність за місцем реєстрації, несплата податків, ненадання звітності, невелика кількість працюючих, тощо) саме по собі не тягне за собою протиправності віднесення сплачених сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, за умови реального здійснення господарських операцій платником податку.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01. 2012р. задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж»до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складання акту перевірки від 11.11.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року залишена без змін.

Враховуючи те, що дії по складанню Акту Ленінської МДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011р. визнані судом протиправними, то й факти, викладені в такому акті не можна вважати належними та дійсними.

Таким чином, суд вважає, що при проведенні перевірки та складанні Акту, працівниками ДПІ були невірно встановлені фактичні обставини здійснення господарських операцій Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», їх належного оформлення первинними та іншими документами, відображення в бухгалтерському та податковому обліку, внаслідок чого зроблені невірні висновки про нікчемність угоди та порушення вимог податкового законодавства.

При цьому, наданими документами, доказами повністю підтверджується факт реального виконання робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»за договором від 13.05.2011р. №110605764 та відсутність порушення вимог податкового законодавства філією УМГ «Прикарпаттрансгаз»Одеським ЛВУМГ при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у червні 2011року. Враховуючи вищевикладене, висновки Акту перевірки про нікчемність угоди від 13.05.2011р. №110605764 між ДК «Укртраснгаз»НАК «Нафтогаз України»та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також висновки про порушення Одеським ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України й завищення валових витрат у 2 кварталі 2011 року в сумі 248 790,00 грн. та порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України й завищення податкового кредиту у червні 2011 року в сумі 49 758,00 грн. є надуманими та безпідставними.

Стосовно висновків податкового органу про завищення податкового кредиту на загальну суму 183 617 грн. по взаєморозрахунках ДК "Укртрансгаз" з рядом підприємств, зроблених на основі співставлення інформації з баз даних даних АІС ОР та «Бест звіт», суд зазначає наступне.

На стор. 125 - 143 Акту перевірки контролюючим органом досліджуються взаємовідносини ДК "Укртрансгаз" з рядом підприємств та наводяться висновки про завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з:

- ТОВ «Іртас»по податковій накладній № 1380 від 26.07.2012 на суму 13 454,80 грн.;

- ТОВ «Лугметсервіс»по податкових накладних № 130903 від 13.09.2010 на суму 829,35 грн., № 160903 від 19.09.2010 на суму 2644,58 грн., № 241101 від 24.11.2010 на суму 6833,33 грн;

- ТОВ «Нефтехімсинтез»по податковій накладній № 210 від 24.09.2010 на суму 5 888,33 грн.;

- ТОВ «Гражданпромспецекспорт»за податковою накладною № 30820 від 30.08.2011 на суму 11916,67 грн.;

- ТОВ «Кошторисно-консалтингова група»на загальну суму 5 169,00 грн.;

- ТОВ «ІТС ГРУП ЛТД»на загальну суму 48 288,00 грн.;

- ТОВ «Далат»за податковою накладною від 22.10.2010 № 22102 на загальну суму 16 272,00 грн.

- ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ»за податковою накладною від 29.03.2011 № 26 на загальну суму 14 464,00 грн.;

- ТОВ «Дельтіс»на загальну суму 29 268,00 грн. за податковими накладними від 16.08, 30.08, 19.082010 року;

- ТОВ «Київська Русь Тревел»за податковими накладними, отриманими у жовтні-грудні 2010 року на загальну суму 20 548,00 грн.;

- ТОВ «Бовісан»за податковою накладною від 29.10.2010 № 8 на загальну суму 8039,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що у зв'язку із невідповідністю сум податкового кредиту по податку на додану вартість ДК «Укртрансгаз»сумам податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідних контрагентів, анулюванням їх свідоцтв платника ПДВ, відсутністю контрагентів за своїм місцезнаходженням, податкові зобов'язання з ПДВ не можуть бути в подальшому відновлені та скориговані.

На цій підставі, з посиланням на п. 4. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, контролюючий орган констатує «завищення»ДК "Укртрансгаз" сум податкового кредиту по відносинам з відповідними контрагентами.

Проте, суд не поже погодитись із правомірністю таких висновків податкового ограну, з огляду на наступне.

На думку податкового органу платник ПДВ - покупець товарів не має права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування ПДВ, якщо його постачальник не задекларував своїх податкових зобов'язань або є підприємством, що має ознаки фіктивності (наприклад, відсутній за місцезнаходженням, не володіє достатньою кількістю основних засобів, має невеликий штат працівників тощо). При цьому, одним з основних аргументів як зазначається в Акті перевірки, є наявність розбіжностей показників в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання податкового кредиту в розрізі контрагентів, коли податковий кредит підприємства не відповідає податковим зобов'язанням контрагентів.

При цьому, ОДПС - Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС не зазначає у своєму Акті перевірки про недійсність, нікчемність або фіктивність тих чи інших угод або інші порушення чинного законодавства, допущені з боку ДК "Укртрансгаз", а лише зазначає, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Вказані твердження були підтверджені представником відповідача в судових засіданнях.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Слід зазначити, що законодавство, чинне на момент здійснення спірних господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, чітко визначало єдину підставу для невключення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту покупця - відсутність податкової накладної або митної декларації. Законодавство України не ставило та не ставить залежність права на податковий кредит у покупця від декларування відповідних сум податкових зобов'язань його контрагентом. Законодавством України нормативно не закріплено положень про те, що платник податків повинен нести відповідальність за невиконання його постачальником своїх обов'язків.

При цьому контролюючим органом проігноровано той факт, що за зазначеними угодами контрагенти ДК "Укртрансгаз" повністю виконали взяті на себе зобов'язання, а ДК "Укртрансгаз", в свою чергу, провела повні розрахунки із вказаними контрагентами.

При цьому доводи контролюючого органу про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентами ДК "Укртрансгаз", через що податкові зобов'язання ДК "Укртрансгаз" підлягають відповідному коригуванню не мають під собою підстав, оскільки законодавство України не встановлювало та не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень як Закону № 168/97-ВР так і Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Аналогічну правову позицію в даному спорі висловлено Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також Європейським судом з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року в справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03). Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вказує позивач, при здійсненні ДК "Укртрансгаз" господарських операцій з вищезазначеними підприємствами останніми були надані копії власних установчих документів, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, завірені копії документів, що підтверджують повноваження керівника та головного бухгалтера, тощо. Крім того ДК "Укртрансгаз" було проведено відповідний моніторинг зазначених контрагентів, шляхом здійснення роздруківок з сайту ДПАУ, які підтверджували, що контрагенти не значилися в переліку суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками «податкових ям»та були зареєстровані як платники ПДВ, а також те, що юридичні адреси таких контрагентів не входять до переліку адрес масової реєстрації. Водночас, однак, слід зауважити, що здійснювати зазначені вище дії платник податків не зобов'язаний і їх невиконання не свідчить про його несумлінність та не може бути підставою для негативних податкових наслідків.

Крім того, в ході перевірки податковим органом не було досліджено всю доказову базу в сукупності - зокрема податковим органом не було взято до уваги те, що товари, придбані ДК "Укртрансгаз" у зазначених підприємств були фактично поставлені та оплачені, згідно умов укладених з ДК "Укртрансгаз" договорів, у повному обсязі.

Таким чином, стосовно доводів контролюючого органу про те, що на момент проведення перевірки зазначені підприємства відсутні за місцем своєї державної реєстрації, не формували та не подавали до органів державної податкової служби звітність слід зазначити, що покупець (ДК "Укртрансгаз") не може нести відповідальність як за сплату податків його контрагентами-продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, баз даних ДПС України тощо.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини та правові норми, а також наявні в матеріалах справи податкові накладні, суд вважає, що висновки ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС в цій частині є неправомірними.

Щодо висновків податкового органу про завищення сум податкового кредиту з ПДВ в ході відносин ДК "Укртрансгаз" з ТОВ «Інтеренергоком», судом встановлено наступне.

Замовник ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», в особі заступника директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»Ступи Ю.М., який діє на підставі довіреності від 22.12.2010р. та виконавець: ТОВ «Інтеренергоком», (яке має Ліцензію серія АВ №490547 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а також Дозвіл Держгірпромнагляд на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №867.10.32-45,21,1) в особі директора Дикого О.В., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір від 25.01.2011р. №10-20-22.

На виконання умов договору від 25.01.2011р. №10-20-22 ТОВ «Інтеренергоком»виписало податкові накладні від квітня 2011 року в адресу ДК «Укртрансгаз»«НАК «Нафтогаз України»- філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»

Також, ДК «Укртрансгаз»в особі заступника директора з матеріально-технічного забезпечення, загальних та соціальних питань філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»Костіва В.В., який діяв на підставі довіреності від 24.12.2010р. №345 та ТОВ «Інтеренергоком», в особі директора Дикого О.В., який діяв на підставі статуту, з було укладено договір підряду від 02.02.2011р. №110205584 у м. Івано-Франківськ.

На виконання умов договору підряду №110205584 від 02.02.2011 в квітні 2011 року ТОВ «Інтеренергоком»було виписано в квітні 2011 року ряд податкових накладних в адресу ДК «Укртрансгаз».

Таким чином ТОВ «Інтеренергоком»продало продукцію ДК «Укртрансгаз»на суму ПДВ 1 261 696,21 грн. На підставі вищенаведених податкових накладних ДК «Укртрансгаз»в квітні 2011 було сформовано року податковий кредит на суму 1 261 696,21 грн., що відображено в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Вважаючи фіктивними укладені правочини податковий орган вказує, що постачальником ТОВ «Інтеренергоком»було ТОВ «Терра Гранд»(код за ЄДРПОУ 35380745), з яким в квітні 2011 року було укладено ряд договорів та поставлено на адресу ТОВ «Інтернергоком»витратомірні комплекси та мікропроцесорні модулі, що, в свою чергу, згодом були встановлені на виробничих об'єктах ДК "Укртрансгаз".

В Акті перевірки зазначається, що від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва було отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Терра Гранд»(код за ЄДРПОУ 35380745). Висновок №5137/1/26-1/81 від 24.10.2011 року.

У висновку зазначено, що було опитано громадянина ОСОБА_9, який пояснив, що він інвалід III групи, ніде не працює. Підприємство ТОВ «Терра Гранд»йому не відомо, дане підприємство він ніколи не реєстрував на своє ім'я і нікого на це не уповноважував. Будь яких нотаріально завірених довіреностей нікому не видавав та не підписував. Останні десять років він ніколи не був в м.Києві, ніяких документів пов'язавних з реєстрацією, перереєстрацією, передачею права власності ТОВ «Терра Гранд»він ніколи не підписував. Печатку ТОВ «Терра Гранд»громадянин ОСОБА_9 не отримував та нікого на це не уповноважував. Додатково повідомив, що у 2009 році він разом з дружиною оформлював кредит на купівлю меблів, де було зроблено ксерокопію його паспорту». У зв'язку з цим, вищезазначеною перевіркою було встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт (послуг) ТОВ "Терра Гранд", які підпадають під визначення норм та вимог п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755- VI, а правочини визнано нікчемними через відсутність у ТОВ «Терра Гранд»необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені господарські операції купівлі-продажу мають ознаки „нікчемності". Враховуючи вищенаведене контролюючим органом було зроблено висновок, що господарські операції ТОВ «Терра Гранд»з ТОВ «Інтеренергоком»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, через що, в порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, ДК «Укртрансгаз»було завищено податковий кредит на загальну суму 1 261 696,00 грн., за квітень 2011 року.

Інших обґрунтувань факту порушення чинного законодавства з боку ДК «Укртрансгаз»в Акті відповідачем не наведено.

Проте, суд вважає висновки податкового органу необґрунтованими у зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року Ж2755-УІ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку».

Відповідно п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, у квітні 2011 року ДК "Укртрансгаз" було укладено з ТОВ «Інтеренергоком»ряд договорів на поставку продукції виробничо-технічного призначення, зокрема вузли та приладдя до контрольно-вимірювальної апаратури (перетворювачі тиску, температури, багатопараметричні витратоміри, термометри опору), прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин (витратомірні комплекси, коректори та обчислювачі), прилади вимірювальні, контрольні, випробувальні різні (лічильники промислові) тощо.

Копії укладених договорів, первинних бухгалтерських документів та будівельно-технічної документації наявні в матеріалах справи.

Товар було оприбутковано Компанією, змонтовано та встановлено на виробничих об'єктах ДК "Укртрансгаз", що підтверджується відповідною технічною документацією.

Наявність договірних відносин ДК "Укртрансгаз" із зазначеним контрагентом, реальне здійснення поставки товару - вимірювальних приладів, оплата за нього та його доставка в ДК "Укртрансгаз" та філії підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме: договорами про постачання товару, видатковими накладними постачальника, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями тощо (копії додаються).

При цьому, факт здійснення господарських операцій між ДК "Укртрансгаз" та ТОВ «Інтеренергоком», а також факт наявності у ДК "Укртрансгаз" поставленого товару в Акті перевірки не досліджується та не спростовується. Аналогічно, у Акті перевірки не робиться висновок про «безтоварність»зазначених операцій, відсутність реальних наслідків укладених ДК "Укртрансгаз" договорів тощо. Не заперечується також правильність заповнення реквізитів податкових накладних та відповідність їх встановленим чинним законодавством вимогам.

ДК "Укртрансгаз" за наслідками зазначених вище операцій з придбання товару було отримано податкові накладні виписані постачальником, які було внесено до реєстру отриманих податкових накладних та відображено у складі податкового кредиту з ПДВ.

Отримані ДК "Укртрансгаз" податкові накладні від ТОВ «Інтеренергоком», складені особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість в податкових органах і якій було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Отримані ДК "Укртрансгаз" податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством, чинним на момент їх складення. Всі податкові накладні ТОВ «Інтеренергоком»завірені підписом уповноважених осіб продавця та його печаткою. Таким чином, у ДК "Укртрансгаз" наявні податкові накладні, що підтверджують її право на формування податкового кредиту за реально проведеними господарськими операціями, що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту при взаємовідносинах ДК "Укртрансгаз" та ПП «Одеська будівельна компанія», суд зазначає наступне.

Перевіркою ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС в ході здійснення перевірки ДК "Укртрансгаз" було встановлено, що ДК «Укртрансгаз в перевіряємий період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. мала взаємовідносини з ПП "ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ", код за ЄДРПОУ 34319643. На «порушення»п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, ДК «Укртрансгаз»було завищено податковий кредит в сумі 828 983 грн., в тому числі:

січень 2010р. на суму 49273 грн.

червень 2010р. на суму 36409 грн.

вересень 2010р. на суму 149106 грн.

жовтень 2010р. на суму 99352 грн.

листопад 2010р. на суму 247334 грн.

грудень 2010р. на суму 247509 грн.

Податковий кредит за вказані періоди завищено на тій підставі, що у ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, через що, згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності.

За твердженням контролюючого органу, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушує публічний прядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган вважає, що право на формування податкового кредиту у платника податку виникає лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, суд не може погодитись із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, впродовж 2010 року ДК "Укртрансгаз", в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»було укладено ряд договорів підряду з ПП «Одеська будівельна компанія».

Згідно зазначених договорів ПП «Одеська будівельна компанія»виконала на користь ДК "Укртрансгаз" обсяг робіт, зокрема: капітальний ремонт систем автоматизованого контролю, із заміною системи відображення технологічних параметрів, капітальний ремонт АРМ інженера з охорони праці, із заміною електронних компонентів, ремонт одоризаційної установки типу КАРАТ, Флоутек на ГРС Одеського ЛВУМГ, капітальний ремонт обчислювальної техніки служби АТГ із заміоню компонентів АРМ, капітальний ремонт систем СЦКУ на ГПА КС2 Долинського ЛВУМГ з модернізацією само пишучих приладів, капітальний ремонт КС-21 Богородчанського ЛВУМГ з модернізацією автоматики контролю і захисту систем теплопостачання, капітальний ремонт КС39 «УПУ»із заміною дискретних рівнемірів в маслобаках турбін ГТК-251 тощо.

Наявність договірних відносин ДК "Укртрансгаз" із зазначеним контрагентом, реальне виконання робіт та передання їх результатів ДК "Укртрансгаз" , їх оплата підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме: договорами підряду, довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, податковими накладними, платіжними дорученнями.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагент був зареєстрованим органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мав відповідне свідоцтво, з Реєстру виключений не був, а отже мав право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні договори підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, податкові накладні, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Центральним офісом з обслуговування ВПП ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було надано доказів про умисел укладення та виконання угод між ДК "Укртрансгаз" та ПП «Одеська будівельна компанія»з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Вказане підтверджується також тим, що результати робіт та послуг, наданих ДК "Укртрансгаз" ПП «Одеська будівельна компанія»були використані у господарській діяльності ДК "Укртрансгаз".

Крім того, при визнанні угод з ПП «Одеська будівельна компанія» нікчемними податковим органом не було дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу ДК "Укртрансгаз", спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Наведене свідчить про те, що викладені в Акті перевірки висновки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами вчинення ДК "Укртрансгаз" порушень, зазначених у Акті перевірки.

Щодо порушення ДК "Укртрансгаз" вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначається контролюючим органом, перевіркою дотримання вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(із змінами та доповненнями, далі Закон № 265/95-ВР) за перевіряємий період встановлено, що на порушення п.9. ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено факти не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у загальній кількості 25 штук, а саме:

- РРО фіскальний номер 2665003143, не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахунквоих операцій фіскальних звітних чеків за наступні дні: 18.02.2011, 18.03.2011, 15.04.2011, 20.05.2011, 17.06.2011, 22.07.2011, 19.08.2011, 16.09.2011, 21.10.2011, 18.11.2011, 16.12.2011,

- РРО фіскальний номер 2665005194, не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за наступні дні: 06.01.2010, 28.01.2011, 25.02.2011, 25.03.2011, 29.04.2011, 27.05.2011, 25.06.2011, 29.07.2011, 26.08.2011, 08.09.2011, 30.09.2011, 28.10.2011, 25.11.2011, 30.12.2011.

Як встановлено судом. всі дні, які перераховані в Акті перевірки, по РРО фіскальний номер 2665003143 (буфет) та РРО фіскальний номер 2665005194 (їдальня) відповідають графіку проведення санітарного дня, згідно розпоряджень ДК "Укртрансгаз".

Таким чином, у зазначені дні буфет та їдальня ДК "Укртрансгаз" не працювали.

Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Враховуючи те, що у вищезазначені дні буфет та їдальня ДК "Укртрансгаз" не працювали (санітарні дні), то суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення Компанією вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про РРО є безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0004174120 від 10.08.2012 року за платежем податок на прибуток на суму 1 716 247,75 грн., в тому числі 1 660 669,00 грн. за основним платежем та 55 578,75 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0004184120 від 10.08.2012 року за платежем податок на додану вартість на суму 3 025 487,75 грн., в тому числі 3 000 850,00 грн. за основним платежем та 24 637,75 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0004204120 від 10.08.2012 року, яким до ДК «Укртансгаз»було застосовано штрафні санкції за порушенн правил застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 8 500,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 26 жовтня 2012р.