Постанова № 27237754, 11.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2012 року 17 год. 11 хв. № 2а-19379/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -Піддубної О.О. (довіреність від 27.03.2012р. № б/н), відповідача -Гайдай В.М. (довіреність від 29.02.2012р. № 63), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «СВ», - про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 000339230810 та протиправними дій, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа»(далі -ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 000339230810 та протиправними дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за квітень 2011 року за результатами фінансово-господарських відносин з ТОВ «Консалтингова група «СВ». Зокрема, за умовами договору про надання послуг від 04.01.2011р. № 1-01/11 ТОВ «Консалтингова група «СВ»(Виконавець) надала на користь ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»(Замовник) посередницькі послуги, а саме: пошук покупців на об'єкти, що пропонувалися до продажу позивачем. За результатами виконання цього Договору контрагентом були сформовані та задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250 000, 00 грн., що підтверджується даними відповідної податкової звітності ТОВ «Консалтингова група «СВ»за квітень 2011 року та відповідає показникам податкової звітності позивача з цього податку. Всі господарські операції за вказаним Договором підтверджені належними первинними документами, що свідчить про фактичний та реальний характер взаємовідносин між позивачем і його контрагентом. Також на момент укладення та виконання Договору від 04.01.2011р. № 1-01/11 обидві Сторони були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Таким чином, висновки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, викладені в Акті перевірки від 29.08.2011р. за № 8405/23-08/32069037, в тому числі з посиланнями на недостовірні докази (інші матеріали перевірки ТОВ «Консалтингова група «СВ», висновок почеркознавчого дослідження податкової звітності контрагента), є безпідставними та необґрунтованими, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 06.02.2012р. за № 1786/9/10-005. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення позапланової невиїзної перевірки ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»були встановлені порушення нею вимог п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 250 000, 00 грн. внаслідок включення до його складу аналогічної суми податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ «Консалтингова група «СВ», яка не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року до участі у справі № 2а-19379/11/2670 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено контрагента позивача - ТОВ «Консалтингова група «СВ»(далі -Товариство).

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог, надавши до суду письмові заперечення проти позову, та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи будь-яких доказів у вигляді первинних і розрахункових документів, письмових та усних пояснень з питань здійснення фінансово-господарських відносин з позивачем до суду не надав, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»(ідентифікаційний код 32069037) було зареєстровано як юридичну особу 11 липня 2002 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 1 073 120 0000 009161).

ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 12 серпня 2002 року за № 4252, станом на момент складання Акта перевірки від 29.08.2011р. за № 8405/23-08/32069037 перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22 серпня 2002 року № 36065783 ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»являється платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 320690326589).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 230951 від 07.10.2009р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься 67.11.0 Управління фінансовими ринками.

Протягом періоду з 26.07.2011р. по 03.08.2011р. працівником ДПІ у Солом'янському районі м. Києва була проведена позапланова невиїзна перевірка ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»(код за ЄДРПОУ 32978954) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова група «СВ»(код за ЄДРПОУ 32978954) за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено Акт від 29.08.2011р. № 8405/23-08/32069037 (далі -Акт № 8405/23-08/32069037).

Під час проведення зазначеної перевірки працівниками податкової інспекції були використанні наступні документи: податкові декларації Товарної біржі з податку на додану вартість з додатками 5 до них; Акт за № 4805/23-5/32978954 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «СВ»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., складений 25 червня 2011 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

В ході проведення перевірки працівником відповідача встановлено, що згідно поданої ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкової звітності з податку на додану вартість та відповідно до відомостей інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», платник податків задекларував за звітний період квітень 2011 року податковий кредит у сумі 250 000, 00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Консалтингова група «СВ»(ідентифікаційний код 32978954).

При цьому до податкової інспекції надійшли матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «СВ»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. (акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 25.06.2011р. за № 4805/23-5/32978954). Висновками цього Акта перевірки встановлено завищення за перевіряємий підприємством за звітний період квітень 2011 року показників податкового кредиту та податкових зобов'язань внаслідок відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні-продажу товарів (робіт, послуг) (тобто, не підтверджено факти передачі товарів, виконання робіт і надання послуг) та відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності (основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, тощо), наявність в правочинах, укладених з контрагентами-покупцями і - продавцями згідно ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України ознак нікчемності.

Зокрема, ТОВ «Консалтингова група «СВ»до податкового органу була подана наступна остання податкова звітність: з податку на додану вартість -податкова декларація за січень 2011 року (вх. № 17774 від 15.03.2011р.), з податку на прибуток підприємства -декларація за 2010 рік (вх. 201910 від 15.03.2011р., в якій обліковуються основні засоби за балансовою вартістю 1 105, 00 грн.). Податкова звітність з податку на доходи фізичних осіб Товариством до податкового органу за квітень 2011 року не подавалась, чисельність працюючих становить 1 особа.

Згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ УМВС України на Південно-Західній залізниці від 30.05.2011р. за № 163, складеного за результатами проведеного почеркознавчого дослідження, виявлено, що підписи від імені директора ТОВ «Консалтингова група «СВ»Паламаренка С.В. у податковій звітності підприємства з податку на додану вартість за січень 2011 року виконано не ним, а іншою невідомою особою.

Також, ТОВ «Консалтингова група «СВ»за юридичною адресою: м. Київ, вул. Пуховська, 1/А, не знаходиться, що підтверджується актом про відсутність за місцезнаходженням від 19.05.2011р. за № 1556/7/27356 та повідомленням форми № 18-ОПП про зміну стану від 19.05.2011р. за № 183/29-206.

На підставі вищевикладеного в розд. 4 «Висновки»Акта від 29.08.2011р. за № 8405/23-08/32069037 працівником ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено порушення Товарною біржею вимог пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження позивачем за квітень 2011 року податку на додану вартість на загальну суму 250 000, 00 грн.

22 серпня 2011 року ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва на підставі Акта від 29.08.2011р. за № 8405/23-08/32069037 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0003392230810, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшила ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість -14010100»в розмірі 250 001, 00 грн., в тому числі 250 000, 00 грн. -основний платіж, 1, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПА у м. Києві від 09.11.2011р. № 10810/10/25-114 та ДПА України від 13.12.2011р. № 7413/6/10-2115, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа», спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства -без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковим кредитом»визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (що діяв на момент виписки податкових накладних)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду було встановлено, що 04 січня 2011 року між ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»(Замовник) і ТОВ «Консалтингова група «СВ»(Виконавець) укладений Договір про надання послуг за № 1-01/11, згідно якого Замовник доручає Виконавцеві провести заходи з метою пошуку покупців (Клієнтів) на об'єкти, які пропонуються до продажу Замовником.

У відповідності до п. 2 зазначеного Договору Виконавець, зокрема, зобов'язаний: використовувати всі можливі засоби інформації, наявні в його розпорядженні для проведення заходів з метою пошуку покупців на об'єкти, які пропонуються до продажу на торгівельному майданчику Замовника; здійснювати супроводження угод та організовує перегляди об'єктів можливими покупцями; бере участь у підготовці повного пакету документів, необхідних для здійснення угод та передачі об'єктів власність Клієнта; здійснює консультаційно-інформаційні послуги Замовнику по його питаннях на ринку рухомого та нерухомого майна. Замовник в свою чергу зобов'язується: оплатити послуги Виконавця по факту виконаних робіт у розмірі, визначеному в даному Договорі; не мати контактів із представниками покупців об'єктів без присутності Виконавця або його письмової згоди; не укладати угод із покупцями об'єктів без присутності представника Замовника.

Послуги по цьому Договору вважаються наданими Виконавцем у момент підписання акту прийому-передачі наданих послуг (п. 3.3 цього Договору).

Вартість послуг та порядок проведення розрахунків між Сторонами передбачені п. 4 Договору. Зокрема, вартість послуг Виконавця встановлюються за домовленістю Сторін в кожному окремому випадку, протягом дії цього Договору, і визначається в Акті прийому-передачі наданих послуг з урахуванням ПДВ. Замовник перераховує вартість послуг на поточний рахунок Виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання Акту наданих послуг.

На підтвердження фактів отримання замовлених послуг від контрагента позивач надав до суду копії наступних документів (окрім самого Договору):

- акта приймання-здачі робіт від 28.04.2011р. за №2804-1, в якому зазначено, що Виконавець здав, а Замовник прийняв: «виконану роботу по наданню послуг по проведенню заходів з метою пошуку покупців згідно Договору № 1-01/11 від «04»січня 2011 року в повному обсязі». Вартість виконаної роботи є договірною і складає 1 500 000, 00 грн. (один мільйон п'ятсот грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ -250 000, 00 грн.)»;

- додаткової угоди від 28.04.2011р. за № 1 до Договору про надання посередницьких послуг (Звіт), в якій зазначено, що за період з 21.04.2011р. по 27.04.2011р. з метою продажу об'єкту - вугільної продукції Державного підприємства «Вугілля України»Виконавцем було знайдено таких покупців: ПП «Інвест Пром», ТОВ «Торговий дім «Еко Вугілля», ТОВ «Східвугілля» і ТОВ «Новоставр», із зазначенням їх поштових адрес та ідентифікаційних кодів;

- рахунку-фактури від 28.04.2011р. за № 28041 на суму 1 500 000, 00 грн.;

- податкової накладної від 28.04.2011р. за № 113 на суму 1 500 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -250 000, 00 грн.).

Сума податку на додану вартість у розмірі 250 000, 00 грн. по вказаній податковій накладній була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2011 року.

Відповідно до пояснень представника позивача, Товарною біржею були перераховані безготівкові кошти на розрахунковий рахунок контрагента в банківській установі на всю вартість наданих послуг. На підтвердження факту перерахування суми безготівкових коштів у розмірі 1 500 000, 00 грн. позивачем надано до суду платіжні доручення від 28.04.2011р. за № 1236 на суму 82 500, 00 грн., від 30.05.2011р. за № 44 на суму 90 000, 00 грн., від 30.05.2011р. за № 45 на суму 50 000, 00 грн., від 30.05.2011р. за № 46 на суму 69 425, 00 грн., від 30.05.2011р. за № 1270 на суму 60 995, 00 грн., від 30.05.2011р. за № 1271 на суму 50 000, 00 грн., від 31.05.2011р. за № 47 на суму 140 000, 00 грн., від 31.05.2011р. за № 48 на суму 121 780, 00 грн., від 31.05.2011р. за № 1274 на суму 146 600, 00 грн., від 01.06.2011р. за № 49 на суму 85 056, 00 грн., від 01.06.2011р. за № 50 на суму 100 000, 00 грн., від 01.06.2011р. за № 1280 на суму 146 600, 00 грн., від 02.06.2011р. за № 1285 на суму 140 000, 00 грн., від 02.06.2011р. за № 1286 на суму 140 000, 00 грн., від 02.06.2011р. за № 1287 на суму 103 379, 00 грн., в яких відсутні відмітки відповідної банківської установи (підпис уповноваженої особи банку та штамп) про перерахування коштів. При цьому оригінали виписок з банківського рахунку за вказані вище дати, засвідчені відповідною банківською установою, або договір розрахунково-касового обслуговування/надання банківських послуг, де врегульований порядок списання коштів банку з рахунку Товарної біржі, як це випливає із положень абзацу першого п. 2.10, абзацу четвертого п. 2.24, п. 11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року ЗА № 377/8976, позивачем до суду надано не було.

Додатково на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Консалтингова група «СВ»позивач надав суду лише Правила біржової торгівлі на Товарній біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа», затверджені на засіданні Біржового комітету (протокол № 1 від 31.08.2010р.), з додатками до нього у вигляді зразків форм документів, без надання будь-яких відповідних первинних та розрахункових документів, які б свідчили про факт реального виконання цими Сторонами своїх договірних зобов'язань.

Крім того, під час розгляду справи № 2а-19379/11/2670 суду стало відомо, що згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року по справі № 14943/11/2670 за позовом ТОВ «Консалтингова група «СВ»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, в судовому порядку встановлена неправомірність дій працівників ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо невизнання як податкової звітності податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за звітні періоди лютий, березень, квітень і травень 2011 року.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 19 вересня 2012 року (№ К/9991/37230/12): «умовами реалізації платником права на податковий кредит є: придбання товарів (робіт, послуг), прийняття їх на облік та наявність відповідних належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), які складаються під час господарської операції.

У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків».

Так, за результатами дослідження судом всіх вище перелічених первинних документів, встановлено, що вони не підтверджують факти реального надання ТОВ «Консалтингова група «СВ»посередницьких послуг на користь позивача, оскільки позивачем не було надано до суду документальні свідчення економічного ефекту результатів наданих послуг з пошуку клієнтів-покупців згідно Додаткової угоди № 1 від 28.04.2011р. безпосередньо на результати господарської діяльності ТБ «Універсальна товарно-сировинна біржа»в майбутньому.

Більш того, позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документальні підтвердження, у вигляді первинних і розрахункових документів, інших письмових документів (листи, претензії, тощо), які б підтверджували факти укладення договорів (біржових контрактів) щодо купівлі-продажу об'єктів продажу (вугільної продукції) з одним із знайдених потенційних покупців, листування між позивачем і такими суб'єктами господарської діяльності (в тому числі з подальшим відхиленням письмових пропозицій потенційних покупців) та власне докази подальшої реалізації названих об'єктів продажу іншим покупцям.

Також, позивачем не було надано суду жодних пояснень або документів щодо розрахунку вартості посередницьких послуг з урахуванням їх значної вартості (1 500 000, 00 грн.) та пояснень щодо економічної доцільності укладення зазначеного Договору з ТОВ «Консалтингова група «СВ» (в тому числі щодо факторів, якими керувався позивач при виборі контрагента), за наявності у позивача необхідного персоналу та реальної можливості здійснити пошук потенційних покупців самотужки (зокрема, позивачем не було окреслено перелік засобів, які використовувалися «Консалтингова група «СВ»при пошуку потенційних покупців на об'єкти продажу, та в силу певних обставин не були доступні самій Торговій біржі, за наявності у неї доступу до мережі Інтернет і власного веб-сайту, на якому знаходилися переліки виставлених на продаж об'єктів).

З огляду на вищенаведене судом вбачається, що відомості, зазначені в наданих позивачем до суду первинних документах, а також посилання позивача на наявні в даній справі копії рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції від 16 січня 2012 року і 11 квітня 2012 року, винесених за результатами розгляду згаданої вище адміністративної справи № 14943/11/2670, не можуть вважатися переконливими і допустимими доказами на підтвердження обґрунтування правомірності формування позивачем на їх підставі сум податкового кредиту за квітень 2011 року.

Судом також не встановлена і не доведена позивачем наявність економічного ефекту від операцій з отримання вказаних посередницьких послуг з урахуванням їх значної вартості.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товарної біржі «Універсальна товарно-сировинна біржа»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова