Постанова № 27237696, 22.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2012 року № 2а-13112/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут міського цивільного проектування"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 №0008542208 та №0008552208

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут міського цивільного проектування» - звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 №0008542208, №0008552208.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв’язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв’язку з проведенням нікчемних правочинів.

У судовому засіданні за згодою сторін ухвалено рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інститут міського цивільного проектування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.01.2010 по 01.04.2012, за результатом якої складено акт від 21.08.2012 №639/22-08/35895771 (далі –акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки перевіряючий орган дійшов висновку щодо порушення позивачем вимог п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 84709,0 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 306910,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0008542208, яким позивачу донараховане грошове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 84709,0 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0008552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 306911,0 грн. (за основним платежем 306910,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході розслідування кримінальної справи №41/11/8074 проведено позапланову перевірку ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, в ході якої встановлено, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»відсутні працівники, будь-які транспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, що робить фактичне виконання умов угод не можливими.

На підставі викладеного перевіряючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах здійснених з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»при придбанні та продажу товарів (послуг). товар по вказаних право чинах не був переданий в порушення ст.. 662, 665, 656 ЦК України.

На думку відповідача наведене свідчить, що зазначене підприємство було зареєстровано без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які в подальшому готівкою знімаються з його рахунків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір на розробку проектної документації стадії «РП»№20/1011 від 02.02.2011, договір про надання послуг №2-20/11-Рвід 09.02.2011, договір про надання послуг №3-20/11/Р від 30.03.2011.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підписано акти виконаних робіт та податкові накладні від 22.04.2011, від 18.08.2011, від 30.05.2011, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки по вказаним податковим накладним суму ПДВ позивачем включено до складу податкового кредиту на загальну суму 306910,0 в квітні, травні 2011 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем перераховано ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»грошові кошти в сумі 1041460,0 грн, що підтверджується банківськими виписками №106 від 19.05.2011, №110 від 20.05.2011, №122 від 27.05.2011, №149 від 22.06.2011, №64 від 26.09.2011.

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів правильність оформлення зазначених бухгалтерських документів.

Також, на підтвердження реальності виконання спірних договорів позивачем надано суду оригінали проектної документації, розробка якої і була предметом спірних договорів, а саме:

- «Попередні рекомендації та пропозиції щодо функціонально-планувальної організації» (багатофункціонального району на територіях прилеглих до проспектів Правди та Маршала Гречки), що було розроблено ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на виконання умов договору від 09.02.2011 №2-20/2011-Р,

- Попередні рекомендації та пропозиції щодо характеру та параметрів забудови»(багатофункціонального району на територіях прилеглих до проспектів Правди та Маршала Гречки), що було розроблено ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»на виконання умов договору від 30.03.2011 №3-20/2011-Р,

- Робочий проект 1-4 черг будівництва (мережі водопостачання і каналізації) комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об’єктами інфраструктури в межах Софіївсько-борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що було розроблено ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» на виконання умов спірних договорів.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов’язання за договором між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконувались сторонами у повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем підставами для неможливості виконання умов спірних договорів зазанчено відсутність складських приміщень та обмежена кількість працівників ТОВ "Лугпромтройсантехмонтаж", проте, для виконання проектної документації не потрібна наявність складських приміщень та значна кількість працівників, інших підстав для неможливості виконання контрагентом позивача умов спірних договорів відповідачем не наведено.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З урахуванням всього вищенаведеного, оскільки позивачем під час судового розгляду справи підтверджено реальність виконання спірних договорів, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 306910,0 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0008552208 від 04.09.2012 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 84709,0 грн. і визначення податковим органом податкового зобов’язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0008542208 від 04.09.2012.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут міського цивільного проектування” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0008542208, №0008552208.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 30.10.2012.