Постанова № 2723762, 02.12.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.12.2008 № 17/9

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Смірнової Л.Г.

 суддів:

 при секретарі:

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_2. - представник за дов. №1107 від 30.01.2007;

 від відповідача - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Професійний захист"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2008

 у справі № 17/9  

 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

 до ЗАТ "Страхова компанія "Професійний захист"

 про стягнення 221769,00 грн.

СУТЬ РІШЕННЯ ТА СКАРГИ:

Приватний підприємець ОСОБА_1(далі - позивач) у грудні 2007 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Професійний захист” (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування збитків у сумі 71769,00грн. та моральної шкоди у сумі 150000,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2008 у справі №17/9 позов було задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 71769,00грн. збитків, 717,69грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 285360грн. судових витрат за проведення судових експертиз; в інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Професійний захист” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пожежа, яка сталася в застрахованому магазині, не є страховим випадком, а тому завдані матеріальні збитки не підлягають відшкодуванню відповідно до пункту 12.1 розділу 12 договору добровільного страхування майна №НК.И5-01-36 від 16.05.2005, укладеного між позивачем та відповідачем.

Крім того апелянт також зазначає, що при стягненні страхового відшкодування судом першої інстанції не було враховано розмір безумовної франшизи, в порушення пункту 4.1 розділу 4 договору добровільного страхування майна №НК.И5-01-36 від 16.05.2005.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 у справі №17/9 було прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Професійний захист” до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

В порядку приписів статті 77 ГПК України у судовому засіданні 18.11.2008 було оголошено перерву до 02.12.2008.

В судове засідання 02.12.2008 з'явився лише представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить розписка та протокол судового засідання від 18.11.2008.

Отже, відповідач знав про дату розгляду апеляційної скарги у даній справі 02.12.2008, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника. Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також в зв'язку з ненадходженням від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі №17/9 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 02.12.2008 представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач посилається на те, що матеріали справи містять достатньо доказів дотримання позивачем встановлених законом правил і норм безпеки, згідно Закону України „Про пожежну безпеку”. Крім того, позивачем була надана довідка Первомайського відділення Державної служби охорони ВДВС при УМВС України в Миколаївській області від 26.08.2008 №960, з якої вбачається, що при обстеженні об'єкту 29.08.2005 нарядом було встановлено, що цілісність об'єкта не порушено. Отже, пожежа є страховим випадком і підлягає страховому відшкодуванню.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2005 між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Професійний захист” (страховик за договором) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (страхувальник за договором) був укладений договір добровільного страхування майна №НК.И5-01-36 (далі - договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси позивача, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - торгівельний павільйон „Діамант”, розташований в місті Первомайськ по вул. Одеська, 125-Д.

Згідно з розділом 1 договору відповідач на умовах цього договору прийняв на страхування майно позивача і зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а позивач зобов'язався сплатити страховий платіж в розмірі та в строки, передбачені договором.

Страхові випадки та страхові ризики передбачені сторонами в розділі 3 договору. Так, згідно з пунктом 3.1 розділу 3 договору страховим випадком є подія, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика зробити виплату страхового відшкодування страхувальнику (або за його заявою вигодонабувачу), а саме: матеріальні збитки від загибелі або пошкодження застрахованого майна, що сталися в період дії договору внаслідок наступних страхових ризиків: пожежі або протиправних дій третіх осіб (крадіжка зі зломом, пограбування).

Страхова сума за цим договором становить 200000,00грн. (пункт 4.3 розділу 4 договору). Розмір безумовної франшизи визначений для кожного страхового випадку окремо в пункті 4.1 розділу 4 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір страхування був укладений на 12 місяців з 01.06.2005 по 31.05.2006.

Пунктом 14.1 розділу 14 договору сторони визначили, що підписання цього договору страхувальником (позивачем) означає, що він ознайомлений та згоден із „Правилами страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ” від 27.02.2004 та „Правилами добровільного страхування” від 27.02.2004.

Відповідно до розділу 8 договору при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів щодо запобігання збитків, завданих внаслідок страхового випадку. Якщо подія вимагає, згідно з законом, втручання компетентних органів (у випадку крадіжки або пожежі), негайно, як тільки стане відомо, повідомити про те, що сталося останніх. Негайно, але не пізніше 48 годин з моменту, коли йому стало відомо про подію, письмово повідомити про це Страховика та вказати, коли, де і за яких обставин знищено або пошкоджено застраховане майно, в які компетентні органи про це заявлено, номер договору страхування. Для оформлення страховиком необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, забезпечити можливість огляду експертом страховика застрахованого майна, яке постраждало, впродовж не менш ніж двох робочих днів з дня надання повідомлення страховику про страховий випадок. Подати письмову заяву встановленої страховиком форми про виплату страхового відшкодування з визначення обставин страхового випадку. В строк узгоджений з страховиком, скласти та надати страховику опис з визначення вартості пошкодженого чи втраченого застрахованого майна. Представити страховику всю необхідну інформацію про страхову подію, що відбулася, а також документи для підтвердження настання страхового випадку і розміру збитку, визначені у даному Договорі.

Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розміру збитків, наведений в розділі 9 договору. Зокрема, такими документами є: письмова заява на виплату страхового відшкодування; оригінал договору страхування; довідки від відповідних компетентних органів (у випадку пожежі - довідку органу пожежного нагляду, в разі протиправних дій третіх осіб та/крадіжки - відповідної довідки РУГУ або слідчих органів з обов'язковим описом майна, яке було знищено, тощо); копія рішення (вироку) суду, які мають відношення до цього страхового випадку (за наявності); перелік знищеного, пошкодженого або вкраденого майна з зазначенням його балансової або ринкової вартості та з підписами керівника та головного бухгалтера, завірений печаткою; акт незалежної експертизи про розмір збитків, якщо така проводилась; інші документи про факт настання страхового випадку за обґрунтованою вимогою страховика. Відповідно до пункту 9.2 розділу 9 договору страховик або представник страховика у строк не пізніше 5-ти робочих днів після отримання документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір завданих збитків, складає Страховий акт встановленої форми.

Порядок і умови виплати страхового відшкодування встановлені в розділі 10 договору. Відповідно до пункту 10.1 розділу 10 договору виплата страхового відшкодування здійснюється у терміни, обумовлені договором страхування, при наявності у страховика всіх необхідних документів, зазначених в пункті 9.1 розділу 9 договору. Страхове відшкодування по кожному страховому випадку сплачується з врахуванням розміру і виду обумовленої в договорі франшизи, та з урахуванням сум, одержаних страхувальником від третіх осіб в порядку відшкодування заподіяного збитку (пункт 10.7 розділу 10 договору)

Рішення про виплату або відмову в виплаті страхового відшкодування приймається страховиком в строк, не більший ніж 5 робочих днів з дня представлення страхувальником необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку (пункт 11.1 розділу 11 договору). Рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови протягом 10 днів з дня прийняття такого рішення. Відмова страховика у виплаті страхових відшкодувань може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку (пункт 11.2 розділу 11 договору). Страховик здійснює виплати страхового відшкодування в 5-денний строк за винятком вихідних та святкових днів, з моменту прийняття рішення про таку виплату, залишаючи за собою право затримувати виплати у випадках, що обумовлені в договорі (пункт 11.3 розділу 11 договору). Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені в пункті 11.4 розділу договору, серед яких є: навмисні дії страхувальника та/або вигодонабувача, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2005 в застрахованому об'єкті - торгівельному павільйоні „Діамант”, що розташований по вул. Одеській, 125-Д в м. Первомайськ, сталася пожежа, внаслідок якої позивачу було завдано значних матеріальних збитків через пошкодження майна. Про настання страхового випадку позивач письмово повідомив відповідача та просив останнього відшкодувати збитки відповідно до умов договору страхування. До листа від 29.08.2005, який був надісланий позивачем на адресу відповідача, були додані: акт про пожежу, пояснення свідків, наданих працівникам МВ УМВС, заява про підпал в міліцію, протокол огляду місця події.

У відповідності до вимог договору страхування для визначення вартості збитків відповідачем було замовлено відповідні експертизи. Згідно з висновком товарознавчого дослідження №3205 від 28.11.2005, проведеним Одеським НДІСЕ, сума збитків, завданих власнику торговельного павільйону „Діамант”, що знаходиться в м. Первомайськ, вул. Одеська, 125-Д, в результаті пожежі з урахуванням експлуатаційного зношення до пожежі обладнання магазину, складає 50142,00грн. Крім того, згідно з висновком №271-2005 від 28.11.2005 судового експерта Міністерства юстиції України з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного торговельному павільйону „Діамант”, що розташований в м. Первомайськ, вул. Одеська, 125-Д та належить ПП ОСОБА_1., загальна вартість матеріального збитку становить 21627грн. Таким чином, загальна вартість збитків, що була визначена експертами, становить 71769,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, викладених у листі від 26.12.2005 за вих.№689. Так, відповідач зазначає, що причиною пожежі був підпал, що свідчить про протиправні дії третіх осіб. Оскільки відповідно до пункту 3.1.4 розділу 3 договору майнові інтереси ПП ОСОБА_1. застраховані від протиправних дій третіх осіб у вигляді крадіжки зі зломом та пограбування, тому страховий випадок не може бути розцінений як пожежа, в зв'язку з чим заява страхувальника про виплату йому страхового відшкодування не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі, виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 988 ЦК України страховик зобов'язаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, тощо.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Як вже зазначалось вище, укладаючи договір страхування, сторони визначили два страхових випадки: пожежа та протиправні дії третіх осіб (крадіжка зі зломом та пограбування).

Оскільки відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування ґрунтується на тому, що обставини, внаслідок яких позивачу було завдано матеріальних збитків, не є страховим випадком, з метою встановлення фактичних причин виникнення пожежі в застрахованому торгівельному павільйоні, ухвалою суду від 27.02.2008 №17/9 було призначено судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта було поставлено питання щодо причин виникнення пожежі. Крім того, цією ж ухвалою суду було призначено судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо визначення розміру збитків, завданих приватному підприємцю ОСОБА_1.

Висновком №3115 від 15.05.2008 судово-економічної експертизи Одеського НДІСЕ було встановлено, що на підставі висновків експерта-товарознавця №3205 від 28.11.2005 та експерта-будівельника №271/05 від 28.11.2005 загальний розмір матеріального збитку, завданого позивачеві внаслідок пожежі, яка сталася 29.08.2005, становить 71769 грн., в тому числі вартість товару та обладнання становить 50142,00грн., збитки, нанесені торгівельному павільйону - 21627,00грн.

Висновком судової пожежно-технічної експертизи №3114/20 від 06.05.2008 Одеського НДІСЕ встановлено наступне: осередок пожежі знаходився в районі підлоги лівого дальнього кута приміщення магазину „Діамант”; найбільш імовірною причиною пожежі у приміщенні магазину „Діамант” стало малокалорійне джерело у вигляді тліючого тютюнового виробу (або подібного по потужності джерела енергії), який було занесено ззовні через щілину між металевою зовнішньою стінкою магазину та бетонною основою.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що встановлені експертом обставини є такими, що підпадають під дію пункту 12.1 розділу 12 договору страхування, який передбачає, що не підлягають відшкодуванню страховиком збитки, витрати чи видатки, яких зазнав страхувальник внаслідок загибелі чи пошкодження застрахованого майна, зокрема, якщо безпосередньою причиною настання страхового випадку стало порушення встановлених законом чи іншими нормативними актами правил і норм безпеки чи інших аналогічних норм.

Матеріали справи містять надані позивачем докази дотримання встановлених законом правил і норм безпеки, в тому числі пожежної, а саме: копія договору №055/518 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом державної служби охорони при МВС України від 04.06.2005, на підставі якого охорону застрахованого об'єкту здійснював відділ Державної служби охорони при УМВС України в Миколаївській області; довідка Первомайського відділення Державної служби охорони ВДВС при УМВС України в Миколаївській області від 26.08.2008 №960, з якої вбачається, що при обстеженні об'єкту 29.08.2005 (після надходження сигналу тривоги) нарядом встановлено, що цілісність об'єкту не порушено, а сигнал „тривога” викликало значне задимлення приміщення. Наступні сигнали з об'єкту надійшли в результаті відкриття об'єкту матеріально-відповідальною особою в присутності нарядів пожежної охорони та ВДСО і діями працівників пожежної охорони.

Також матеріали справи містять Акт первинного обстеження стану технічного укріплення приміщень об'єкта з рекомендаціями щодо обладнання КТС (технічне завдання) від 22.06.2005, з якого вбачається, що у торгівельного павільйону було дві вхідні металеві двері обладнані врізними замками; металопластикові вікна посилені ззовні металевими ставнями; стіни, стелі та підлога металеві, посилені з внутрішньої сторони металевими ґратами. Вказаним актом позивачеві було рекомендовано обладнати об'єкт засобами охоронно-тривожної сигналізації.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд про безпідставність доводів апелянта щодо порушення позивачем встановлених законом чи іншими нормативними актами правил і норм безпеки чи інших аналогічних норм щодо застрахованого об'єкту. В зв'язку з чим, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, посилання апелянта на пункт 12.1 розділу 12 договору, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_1. в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з розміром страхового відшкодування у сумі 71769,00грн., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про страхування” франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 договору безумовна франшиза за страховими випадками, передбаченими пунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.5, 3. 1.6 становить 0,2% від страхової суми об'єкта.

Відповідно до розділу 3 договору, пунктом 3.1.1 передбачено такий страховий ризик, як пожежа, яка сталася 29.08.2005 в застрахованому об'єкті - торгівельному павільйоні „Діамант”, що розташований по вул. Одеській, 125-Д в м. Первомайськ.

Зважаючи на вищевикладене, розмір страхового відшкодування, стягнутий з відповідача на користь позивача, повинен бути зменшений на суму безумовної франшизи, яка становить 143,54грн. (71769,00*0,2%), а рішення суду першої інстанції в частині стягнення страхового відшкодування змінено на зазначену суму.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 150000,00грн. суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1167,1168 ЦК України, на яких ґрунтуються вимоги позивача, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України. Моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001, визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що через неправомірні дії відповідача він переніс моральні та душевні страждання та фізичні захворювання, в зв'язку з чим звертався до лікарів.

Оскільки такі твердження позивача є недоведеними та такими, що не підтверджуються наявними в справі доказами, зокрема, позивачем не доведено, що саме з вини відповідача він був вимушений звертатися до лікарів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не надано обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в зв'язку з безпідставністю та недоведеністю.

Зважаючи на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 у справі №17/9 підлягає зміні згідно пункту 1 частини 1 статті 104 ГПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Таким чином, в зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції пілягають перерозподілу судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статей 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача та відповідача пропорційно до задоволених апеляційних вимог згідно статей 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 36, 44, 49 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Професійний захист” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 у справі №17/9 в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Професійний захист” на користь Приватного підприємства ОСОБА_1 71769,00 (сімдесят одної тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. збитків страхового відшкодування та в частині розподілу судових витрат змінити.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 у справі №17/9 викласти в наступній редакції:

„Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Професійний захист” (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2, код 32774935, р/р 265013013486 в АБ „Старокиївський банк” м. Києва, МФО 321477), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Приватного підприємства ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р не відомий) 71625,46грн. (сімдесят одну тисячу шістсот двадцять п'ять грн. 46 коп.) збитків страхового відшкодування, 716,25грн. (сімсот шістнадцять грн. 25 коп.) державного мита, 36,11грн. (тридцять шість грн. 11 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2853 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 60 грн. судових витрат за проведення судових експертиз.”

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 у справі №17/9 залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного підприємства ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р не відомий), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Професійний захист” (04211, м. Київ, вул. Приозерна, 2, код 32774935, р/р 265013013486 в АБ „Старокиївський банк” м. Києва, МФО 321477) 0,62грн. (шістдесят дві коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №17/9 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя

 Судді

 08.12.08 (відправлено)