Постанова № 27237320, 24.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15:55 год.

24.10.2012 р. справа № 2а-2226/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Баришнікова А.О.,

представника відповідача: Радчича О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ "Магазин № 100", вул. Радянська, 9/1, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправними і скасування частково податкових повідомлень-рішень від 13.04.12 р. № 0003422250, № 0003432250, від 24.04.12 р. № 0003872250 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003422250 в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 26192,0 грн., податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003432250, в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 46230,0 грн., податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 р. № 0003872250, в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 265538,0 грн., визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ПАТ "Магазин № 100" судовий збір в сумі 2913,94 грн. з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:55 год.

24.10.2012 р. справа № 2а-2226/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Баришнікова А.О.,

представника відповідача: Радчича О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПАТ "Магазин № 100", вул. Радянська, 9/1, м. Миколаїв, 54017

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправними і скасування частково податкових повідомлень-рішень від 13.04.12 р. № 0003422250, № 0003432250, від 24.04.12 р. № 0003872250 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось приватне акціонерне товариство "Магазин № 100" (далі - позивач, Магазин) до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003422250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 26192,0 грн., визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003432250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 46230,0 грн.

Під час розгляду справи, позивач подав заяву, якою доповнив первинні вимоги, вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 р. № 0003872250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 265538,0 грн. (а. с. 29-30).

Стаття 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв.

Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог, подав письмову заяву, яка відповідає вимогам ст. 106 КАС України, а податкове повідомлення-рішення, яке позивач просить скасувати в своїй заяві, прийнято за наслідками тієї ж перевірки, що і попередні рішення, вимоги про скасування яких заявлені в позові, суд приймає заяву позивача до розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що законодавством не встановлено порядку обліку товарних запасів, а тому застосовувати до нього штрафні санкції за неведення такого обліку протиправно.

Відповідач адміністративний позов не визнав, в своїх запереченнях (а. с. 59-60, 141-142), зазначив, що перевіркою позивача встановлено порушення порядку обліку товарних запасів, який відповідач ототожнює з наявністю у позивача накладних на товар.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та запереченнях на нього.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив наступне.

4 квітня 2012 р. працівниками ДПС у Миколаївській області проведена фактична перевірка Магазину щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За наслідками перевірки складено акти від 5 квітня 2012 р. № 0050/14/00/22/13859267 і № 0051/14/00/22/13859267, а також акт від 9 квітня 2012 р. № 0052/14/00/22/13859267 (далі - акт перевірки № № 0050, 0051, 0052 відповідно) (а. с. 10-11, 16-17, 31-36).

В актах перевірки, серед іншого, зазначено про здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

На підставі акту перевірки № 0050 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003422250, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 26278,0 грн., № 0003432250, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 46316,20 грн., від 24 квітня 2012 р. № 0003872250, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 266984,0 грн. (а. с. 8, 14, 54). Позивач оскаржує вищезазначені рішення тільки в частині застосовування штрафів за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, в сумі 26192,0 грн., 46230,20 грн. і 265538,0 грн. відповідно, погоджуючись із застосуванням штрафів за інші порушення.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Стаття 3 ч. 1 п. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

В самому Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відсутні норми, які б визначали порядок ведення обліку товарних запасів - він тільки містить відсильну норму про те, що такий порядок встановлюється законодавством. Таким чином, для того, що відповідач міг стверджувати про порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, він повинен послатись на законодавчо встановлений порядок ведення такого обліку.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також наказами Міністра фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" (всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів не встановлений. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси" також не передбачає документів за якими товари обліковуються на місці реалізації.

На запитання суду представник відповідача та допитані в якості свідків перевіряючи послались на те, що позивач повинен мати накладні, тобто відповідач ототожнює облік товарних запасів із наявністю накладних. Разом тим, жоден нормативний акт не визначає, що облік товарних запасів ведеться саме шляхом обліку накладних. Крім того, варто зазначити, що товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації.

Посилання позивача на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" безпідставне, адже зазначена стаття тільки визначає, що передумовою для бухгалтерського обліку є первинні документи, але в якому саме порядку ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації, ця норма не визначає. Більш того, відповідно до ч. 3 цієї статті, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, тобто дані первинних документів тільки переносяться до документів синтетичного та аналітичного обліку, що також спростовує висновок відповідача про те, що облік товарних запасів ведеться саме шляхом обліку накладних.

Також варто зазначити, що ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведена норма Закону передбачає відповідальність за реалізацію товару, який не облікований належним чином, тобто відповідач повинен встановити одночасну наявність двох умов: 1) відсутність обліку товарів і 2) реалізація необлікованих товарів.

Окрім того, що відповідач так і не зміг надати пояснень, яким чином повинен вестись облік товарних запасів, ним не доведено і факту продажу такого товару.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжні доручення № 13727 від 18 квітня 2012 р. на суму 725,94 грн. та платіжне доручення № 14133 від 3 травня 2012 р. на суму 2188,0 грн. (а. с. 3, 56), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 2913,94 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003422250 в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 26192,0 грн., податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 р. № 0003432250, в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 46230,0 грн., податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 р. № 0003872250, в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 265538,0 грн., визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ПАТ "Магазин № 100" судовий збір в сумі 2913,94 грн. з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

26 жовтня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз