Постанова № 27237108, 31.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31.10.2012 р. Справа № 2а-4752/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Алекс - Юг", (вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030)

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

провизнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення - рішення від 16.05.2012року № 0004842220, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі -контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ "АЛЕКС-ЮГ", за результатами якої складено акт від 11.04.2012 р. № 205/22-200/30397293 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ "АЛЕКС-ЮГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37104463) за період грудень 2011 р.", та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004842220 від 16.05.2012 р. про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37500,00грн. (з яких 25000,00грн. за основним платежем, 12500грн. за штрафними санкціями), зазначивши на неправомірність призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивач зазначає про порушення податковим органом положень пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 ст. 78, ст. 79 ПК України щодо відсутності підстав направлення запиту для отримання інформації щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" у грудні 2011 р., відсутності підстав для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки з цього приводу. Обґрунтовуючи доводи про неправомірне визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, позивач посилався на підтвердження податкового кредиту за грудень 2011 р. по постачальнику ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" первинними документами, а саме: договором поставки, податковою накладною, видатковою накладною, банківськими виписками та іншими документами, що свідчать про проведення розрахунків, які є достатньою підставою для відтворення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" в податковому обліку з податку на додану вартість. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що придбані товари, підприємство використовувало для господарської діяльності, з метою безпосереднього використання при наданні послуг готельного комплексу "Олександрівський", який належить позивачу.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність проведеної перевірки та відповідність висновків акта перевірки фактичним обставинам справи, що слугувало підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Стосовно вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

В період з 05.04.2012 по 06.04.2012 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «АЛЕКС-ЮГ»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" за грудень 2011 р.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт за №205/22-200/30397293 від 11.04.2012 року, відповідно до якого ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року на 25000,00грн..

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 20.1.4);

під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу (п. 20.1.2);

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції (п. 20.1.28);

для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом (20.1.6).

Підпунктом 78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Посадові особи відповідача, діючи в межах своїх повноважень та відповідно до приписів вказаних вище норм, здійснили заходи щодо організації та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПрАТ "АЛЕКС-ЮГ", результати якої оформлені актом від 11.04.2012 р. № 205/22-200/30397293, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимог про скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6).

Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2)

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).

Приписами ст.1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову в Україні" встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгах (після контрагентів позивача за другими, третіми та іншими ланцюгами) постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

При розгляді справи встановлено, що за наслідками перевірки контролюючим органом складено акт за №205/22-200/30397293 від 11.04.2012 року, відповідно до якого ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2011 року на 25000,00грн.. Підставою для вказаних висновків контролюючого органу є умовивід відповідача про безтоварність господарської операції, вчиненої позивачем з ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" за період, що був предметом перевірки, в зв'язку з наявністю у контролюючого органу відомостей про те, що ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" мало відносини в ланцюгу постачання товарів з ТОВ «КС Альянс Сервіс», яким не подано звітність за результатами діяльності в грудні 2011 р., та директор якого також є керівником іншого підприємства з ознаками "фіктивності". Також податковий орган вказує на відсутність у ТОВ "ТРК Альянс" необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності (відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0004842220 від 16.05.2012р., яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37500,00грн. (основний платіж - 25000,00 грн., штрафні санкції - 12500,00грн.).

В процесі розгляду справи встановлено, що в перевіреному періоді позивачеві ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" проводилась поставка предметів індивідуального користування, які надаються клієнтам готельного комплексу "Олександрівський", а саме: гребінець (1500 шт.), лопатка для взуття (2500 шт.), мило 20гр. (2500 шт.), набір для гоління (2500 шт.), набір для чищення зубів (2500 шт.), набір для шиття (2500 шт.), пакети для білизни (2500 шт.), шампунь 35млг (2500 шт.), шапочка для душу (2500 шт.), тапочки одноразові (3500 шт.), освіжувач повітря (820 шт.), серветка для взуття (2000 шт.). Оплата вартості товару (послуг) та податку на додану вартість у складі вартості товару (послуг) була здійснена позивачем в повному обсязі. Реальність вказаних операцій поставки підтверджена в судовому засіданні первинними документами, в тому числі договором поставки, видатковою накладною, податковою накладною, випискою з журналу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками, а також свідченнями ОСОБА_1 (яка працює керуючим готелем), яка в судовому засіданні пояснила про обставини доставки постачальником товарно-матеріальних цінностей позивачу. Доставку малогабаритного товару на адресу позивача здійснювалась самостійно контрагентом та рахунок ТОВ "ТРК АЛЬЯНС", що не передбачає оформлення товарно-транспортної накладної за участю отримувача товарно-матеріальних цінностей. Крім того, сторона-отримувач не наділена повноваженнями щодо примусового зобов'язання контрагента до оформлення товарно-транспортної накладної.

Отримані товари були використані позивачем в господарській діяльності, що підтверджується актом списання товарно-матеріальних цінностей.

Отже, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "ТРК АЛЬЯНС", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям.

Таким чином, господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентом (ТОВ "ТРК АЛЬЯНС").

Стосовно контролюючого органу про нікчемність правочинів між ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" та ПАТ «Алекс-Юг»в зв'язку з порушенням контрагентами по ланцюгу постачання товарі (послуг) ТОВ "ТРК АЛЬЯНС", з якими позивач не мав жодних стосунків, приписів цивільного законодавства, суд вважає їх (висновки) невмотивованими, виходячи з наступного.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Із приписів статті 228 ЦК України слідує, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Посилання відповідача в акті перевірки на статтю 203, статтю 215 є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, діюче законодавство не надає права відповідачу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період недійсними. Статтею 20 Податкового кодексу України не визначено права органів ДПС України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання, та імперативно застосовувати наслідки нікчемності правочинів.

В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства. Відповідач не спростував доводи позивача, які в свою чергу підтверджені допустимими та достатніми доказами, про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій з контрагентом ТОВ "ТРК АЛЬЯНС".

Для віднесення витрат підприємства до валових витрат та відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відстеження та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) господарських операцій, вчинених контрагентами платника податку (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг)).

Право на включення затрат в валові витрати та сплаченого у складі вартості товарів податку на додану вартість до податкового кредиту залежить від взаємовідносин з першими контрагентами-постачальниками та не ставиться в залежність від дій постачальників за ланцюгами контрагентів (тим більше в третьому ланцюгу) та не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими органами. Чинне законодавство не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин. Якщо контрагенти по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Наявність у ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" (контрагент позивача) окремих господарських відносин з підприємством - недобросовісним суб'єктом господарювання, не може бути підставою для визнання нікчемними та безтоварними правочинів, здійснених в подальшому контрагентами таких підприємств та, в свою чергу з підприємствами, які здійснювали господарські операції з контрагентами.

Таким чином, будь-яких достатніх та допустимих доказів на підтвердження умовиводів про безтоварність господарських операцій між позивачем і його безпосередні контрагентом та наявність ознак фіктивності суб'єктів господарювання в ланцюгу постачальників, в тому числі рішень судів в кримінальному, цивільному, господарському або адміністративному судочинстві, відповідачем не надано. Зазначення в акті перевірки припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність правочинів є беззмістовними та грубо порушують приписи нормативних актів щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними).

За таких обставин, висновки відповідача про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ "ТРК АЛЬЯНС" не можуть бути взяті в обґрунтування правомірності дій контролюючого органу, оскільки базуються тільки на здогадах, що не підтверджені фактичними даними.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності в третьому четвертому ланцюгах постачання. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість добросовісному учаснику господарських операцій Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від суб'єктів господарювання в третьому та четвертому ланцюгах постачання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету (тим більше контрагент контрагента позивача), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника господарських операцій щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування ПДВ у зв'язку з недобросовісністю суб'єкта господарювання у третьому ланцюгу постачання порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес»АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність»може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування»отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом»і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.»Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива). Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»від 18.03.2004 р. № 1629-IV визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії, а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якого в адміністративному судочинстві покладено тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснених позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність господарської операції, проведених між позивачем та ТОВ "ТРК АЛЬЯНС", є безпідставними.

Вищенаведене вказує на обґрунтованість вимог в частині скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення та є підставою для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 16.05.2012 року №0004842220.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути судові витрати в сумі 375 (триста сімдесят п'ять) гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства "Алекс - Юг"" (код ЄДРПОУ 30397293).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний