Постанова № 27237311, 15.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2012 року № 2а-9698/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Фірми «Крас»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення №0000552270 від 12.04.2012 р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Фірми «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000552270 від 12 квітня 2012 року прийняте ДПІ У Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки викладені в акті перевірки зроблені із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового, господарського, цивільного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування заперечень Відповідач зазначає, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Медімпорт-Україна», що мають ознаки фіктивності, а отже, договірні відносини між Позивачем та його контрагентом, на думку Відповідача є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в IV кварталі 2010 р. у сумі 5 631 578 грн.

В матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фірми «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту Позивач) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Медімпорт-Україна»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2012 р. №19/1-23-70-19128010 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в IV кварталі 2010 р. у сумі 5 631 578 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано заперечення до Податкового органу, за результатом заперечень Податковим органом Листом від 10.04.12 р. №1358/10/22-70 повідомлено було Позивача, що перевірка проведена у відповідності до законодавства, а отже, підстав для скасування висновків Акту перевірки не вбачається.

На підставі висновків Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552270 від 12.04.2012 р., яким Позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 7 039 472,00 грн. з них за основним платежем 5 631 578,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1 407 894,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано скаргу до ДПС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві було прийнято Рішення від 22.06.2012 р. №3776/10/12-114, яким податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Медімпорт-Україна» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір №02/070 від 23.12.2012 р. (надалі по тексту Договір №02/070).

У відповідності до п. 1.1 Договору №02/070, Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник оплатити та прийняти товар (далі Обладнання), перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості яких зазначені відповідно до Специфікації (додаток №1), що додається до цього Договору і є невід'ємною частиною. Постачальник зобов'язується поставити Обладнання на умовах DDР кінцевий пункт призначення (Інкотермс 2000), а саме: 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Медична, 6, Комунальний заклад «Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області»на далі (Одержувач). Поставка обладнання передбачена для виконання договору №208 від 24.12.2010 р. укладеного між Фірмою «КРАС»у формі Товариства з обмежено відповідальністю та Виконавчим комітетом Калуської міської ради.

Згідно п.2.2 вищезазначеного Договору, загальна вартість цього Договору включає всі витрати, визначені в пункті 1.2 Договору, та гарантійне обслуговування обладнання і складає 22 526 310,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 Договору №02/070, Обладнання, що поставляється за даним Договором, внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Операції з продажу такого обладнання не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

До даного Договору було підписано специфікацію до Договору №02/070 від 23 грудня 2010 р. на придбання Системи рентгенодіагностичної універсальної та комп'ютерного томографу на загальну суму 22 526 310,00 грн.

Крім того, між Позивачем (Учасник), з одного боку, та Виконавчим комітетом Калуської міської ради (Замовник), з іншого боку, було укладено Договір №208 про закупівлю товарів за державні кошти від 24.12.2010 р. (надалі по тексту Договір №208).

У відповідності до п. 1.1 Договору №208, Учасник зобов'язується поставити Замовникові товари -устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (33.10), зазначені у Додатку 1, а Замовник -прийняти та оплатити такі товари. Найменування, зазначені у Додатку 1. Кількість товару, зазначені у Додатку 1 (п. 1.2 Договору №208). Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені від реального фінансування видатків (п. 1.3 Договору №208).

Згідно п.3.1 вищезазначеного Договору, ціна цього Договору становить 48 180 840,00 грн. без ПДВ. Обладнання ПДВ не оподатковується, згідно Закону України «Про податок на додану вартість»(п. 5.1.7). Ціна за одиницю товару, зазначена у Додатку 1.

До даного Договору було підписано Специфікація, в якій відображено 90 найменувань апаратури.

Між Позивачем (Поклажодавець), з одного боку, та ТОВ «Медімпорт-Україна»(Зберігач), з іншого боку, було укладено Договір про відповідальне зберігання №02/070/1 від 27.12.2010 р. (надалі по тексту Договір №02/070/1).

У відповідності до п. 1.1 Договору №02/070/1, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), згідно з актом приймання на відповідальне зберігання.

Згідно п.2.2 Договору №02/070/1, Зберігач зобов'язаний: виключити можливість вилучення, отриманих на зберігання ТМЦ; виключити можливість доступу третіх осіб до ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання; на вимогу Поклажодавця проводити транспортування прийнятих на зберігання ТМЦ; Поклажодавець не відшкодовує Зберігачу видатків у зв'язку з проведенням зазначених операцій та інші.

Відповідно до п. 3.1 Договору №213, Послуги відповідального зберігання проводяться на безоплатній основі.

Також, між Позивачем (Зберігач), з одного боку, та Виконавчим комітетом Калуської міської ради (Поклажодавець), з іншого боку, було укладено Договір про відповідальне зберігання №213 від 27.12.2010 р. (надалі по тексту Договір №213).

У відповідності до п. 1.1 Договору №213, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), згідно з актом приймання на відповідальне зберігання.

Згідно п.2.2 Договору №213, Зберігач зобов'язаний: виключити можливість вилучення, отриманих на зберігання ТМЦ; виключити можливість доступу третіх осіб до ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання; на вимогу Поклажодавця проводити транспортування прийнятих на зберігання ТМЦ; Поклажодавець не відшкодовує Зберігачу видатків у зв'язку з проведенням зазначених операцій.

Відповідно до п. 3.1 Договору №213, Послуги відповідального зберігання проводяться на безоплатній основі.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Додатками до Договорів, Актами приймання-передачі майна, Актами здачі-прийняття робіт по пуско-наладці та передачі в експлуатацію медичного обладнання, видатковими накладними, податковими накладними, платіжним дорученням, специфікаціями (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки було отримано постанову від 11.04.2012 р. від ОВС ГСУ ДПС України, в якій зазначено, СУ ПМ ДПА України розслідується кримінальна справа №69-116, порушена відносно ряду СГД та їх керівників за ознаками складу злочину передбачених ст. 27, ч. 5 ст. 212, ч. 3 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено факт «фіктивності»ТОВ «Бе Консалтінг Юкрейн»та ТОВ «Асгільдія»

Крім того, Відповідач зазначає, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 -директора ТОВ «Медімпорт-Україна»прийняв рішення про покупку апаратури (комп'ютерний томограф) у підприємства ТОВ «Нудвін»з метою подальшому перепродажу фірмі «Крас». Після здійснення фінансово-господарських операцій між підприємствами, товар залишився на зберіганні у ТОВ «Нудвін», так як складське приміщення ТОВ «Медімпорт-Україна»не було придатне для зберігання медичного обладнання.

Відповідно до протоколу допиту, жодного разу ОСОБА_3 зазначеного томографа не бачив, на матеріальному зберіганні на підприємстві ТОВ «Медімпорт-Україна»він не знаходився. Зазначений томограф так і не був поставлений на підприємство, місцезнаходження товару ОСОБА_3 не відомо.

Таким чином, Відповідачем зроблено висновок, що обладнання Позивачу не поставлено, укладені договори не спрямовані на реальне настання правових наслідкік, що обумовлені договором.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушуєть публічний порядок.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться Листи Головного лікаря Калуської Центральної районної лікарні від 16.03.2012 р. №605 та від 15.06.2012р. №1319 в яких зазначено, що комп'ютерний томограф та Система рентгенодіагностична універсальна поставлені, установлені та працюють, а умови Договору №208 виконані в повному обсязі.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000552270 від 12 квітня 2012 року підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 17.07.2012 р. по справі за № К/9991/72255/11; від 12.07.2011 р. по справі за № К/9991/11753/12; від 02.08.2012 р. по справі №К/9991/20740/12; по справі К/9991/1464/11 від 22.08.2011 р.; К/9991/15429/11 від 22.06.2011 р.; Постанова ВСУ від 31.01.2011р.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552270 від 12 квітня 2012 року прийняте ДПІ У Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук