Постанова № 27236909, 19.10.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2913/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Озара О.Я.,

представника позивача: Грома А.М.,

представника відповідача: Кічури Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Військової частини А1349 до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2012 року Військова частина А1349 (далі -позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі по тексту відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року про застосування штрафу в розмірі 734,72 гривень.

Позовні вимоги, з урахуванням доповнення до адміністративного позову, мотивовані тим, що орган державної податкової інспекції протиправно, в порушення статті 126 Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»застосував до нього штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 734,72 гривень. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та доповнень до неї, зазначив, що 24.12.2009 року Військовою частиною А1349 сплачено заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 3875,44 гривень із зазначенням призначення платежу «за листопад 2009 року», частину суми якої відповідачем протиправно зараховано в рахунок погашення зобов'язання з цього податку за період травня 2006 року в розмірі 3673,50 гривень.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, суду надав письмове заперечення проти заявленого позову мотивоване тим, що податковим органом правомірно податковим повідомленням-рішенням за №0004281592 від 13.09.2012 року за порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1217 календарних днів, сплаченого позивачем 28.12.2009 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3673,50 гривень застосовано штраф у розмірі 734,70 гривень та за затримку на 155 днів, сплаченого 31.01.2007 року цього ж зобов'язання в розмірі 0,10 гривень застосовано штраф в розмірі 0,02 гривень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, Військова частина А1349 є правонаступником 26 Гарнізонного будинку офіцерів Повітряного командування «Захід»відповідно до рішення «Про правонаступництво»за №09735387 від 29.08.2006 року, якій внаслідок правонаступництва перейшли податкові зобов'язання 26 Гарнізонного будинку офіцерів Повітряного командування «Захід», в тому числі з сплати податку на додану вартість.

В період з 10.03.2005 року до 11.06.2007 року Військова частина А-1349 була зареєстрована платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за №12883383.

13.09.2012 року Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності Військової частини А1349 з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за №7364/1592/08174283 від 13.09.2012 року (а. с. 11).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 13.09.2012 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0004281592 застосував до Військової частини А1349 штраф у розмірі 734,72 гривень.

Підставою для визначення вказаного зобов'язання слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного ним грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21991,38 гривень, граничний термін слати якого настав 29.08.2006 року. Частину такого зобов'язання з податку на додану вартість позивачем сплачено 31.01.2007 року в розмірі 0,10 гривень із затримкою на 155 дні та 28.12.2009 року із затримкою на 1217 днів сплачено даного зобов'язання в розмірі 3673,50 гривень.

Як наслідок, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та у відповідності до статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1217 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3673,60 гривень та за затримку на 155 днів сплати такого зобов'язання в розмірі 0,10 гривень, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0004281592 від 13.09.2012 року застосував до Військової частини А-1349 штраф у розмірі 20% вказаних сплачених грошових зобов'язань в загальному розмірі 734,72 гривень (а. с. 10).

Вирішуючи питання про правомірність застосування органом державної податкової служби оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0004281592 від 13.09.2012 року до Військової частини А-1349 штрафу в частині 0,02 гривень за затримку на 155 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 0,10 гривень, суд застосовує норми права, які були чинні на момент визначення позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість та погашення податкового боргу в розмірі 0,10 гривень, та зазначає наступне.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно підпункту 15.1.2 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналогічні норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»містяться в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування органом державної податкової служби штрафу за допущення порушення податкового законодавства можливо в межах строків давності визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та статтею 102 Податкового кодексу України.

В даному випадку порушення позивачем податкового законодавства, а саме несвоєчасна сплата 0,10 гривень податку на додану вартість за травень 2006 року, сплата якого здійснена 31.01.2007 року, а тому з цього ж часу розпочався перебіг строків давності визначених зазначеними нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Податкового кодексу України. Відповідачем штраф застосований 13.09.2012 року, тобто поза межами строку давності, який завершився 31.01.2010 року.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року в частині застосування штрафу в розмірі 0,02 року, в наслідок пропущення відповідачем 1095 денного строку давності для застосування вказаних штрафних санкцій, є протиправним.

Вирішуючи питання про правомірність в частині застосування органом державної податкової служби оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0004281592 від 13.09.2012 року до Військової частини А-1349 штрафу в частині 734,70 гривень за затримку на 1217 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3673,50 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Судом встановлено, що платником податків самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21991,38 гривень, граничний термін сплати якого настав 29.08.2006 року.

24.12.2009 року Військова частина А1349 звернулася до обслуговуючого банку про списання зі свого рахунку 3875,44 гривень та перерахування цієї суми на відповідні рахунки отримувача із зазначення призначення платежу -«ПДВ за листопад 2009 року». Зазначені кошти банком списано із рахунків позивача та перераховано 28.12.2009 року на рахунок відповідного отримувача. Вказані обставини підтверджуються копією платіжного доручення за №848 від 24.12.2009 року (а. с. 33).

Згідно пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк, серед іншого, визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України»та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України Правління Національного банку України Постановою Національного банку України за №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Згідно пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті платіжне доручення -розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно пункту 1.7 Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

Згідно підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Отже, право визначити призначення платежу за листопад 2009 року належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченим у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення даних правовідносин та на момент погашення податкових зобов'язань) не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, зарахував частину сплаченого Військовою частиною А-1349 податкового зобов'язання за листопад 2009 року в рахунок погашення попереднього податкового боргу в розмірі 3673,50 гривень, а тому і відсутня сплата податку на додану вартість в розмірі 3673,50 гривень з простроченням на 1217 днів.

Аналогічна правова позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так в Ухвалі, за скаргою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька в справі за позовом комунального підприємства «Тепломережа»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України зазначив, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Як наслідок, самостійне зарахування податковим органом сплаченого позивачем податкового зобов'язання за листопад 2009 року, у рахунок податкового боргу за інший податковий період, який не вказаний в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року в частині застосування штрафу в розмірі 734,70 гривень протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року про застосування штрафу до Військової частини А1349 в розмірі 734,72 гривень, а позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0004281592 від 13.09.2012 року про застосування штрафу до Військової частини А1349 в розмірі 734,72 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.10.2012 року.