Постанова № 27236673, 25.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

12:45 год.

25.10.2012 р. справа № 2а-2738/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Сухарнікова В.І.,

представників відповідача: Бойко О.В., Богданової А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ЮНІФРУТ УКРАЇНА", вул. Чкалова, 209/1, кв. 32, м. Миколаїв, 54003

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.12 р. № 0000712301, визнання дій протиправними керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:45 год.

25.10.2012 р. справа № 2а-2738/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Сухарнікова В.І.,

представників відповідача: Бойко О.В., Богданової А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "ЮНІФРУТ УКРАЇНА", вул. Чкалова, 209/1, кв. 32, м. Миколаїв, 54003

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.12 р. № 0000712301, визнання дій протиправними В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" (далі - позивач, ТОВ "Юніфрут Україна") до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2012 р. № 0000712301, а також визнати протиправними дії відповідача щодо визнання недійсними даних наведених у деклараціях з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за червень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2011 р. про обсяги придбання та продажу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним дотримані всі вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України) для формування податкового кредиту, зокрема посилається на наявність у нього всіх первинних бухгалтерських документів.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення (т. 2 а. с. 20-21), в яких навів такі доводи. В ході перевірки позивача виявлено факт господарських взаємовідносин з ПП "Ліст-Юг", яке, на думку ДПІ, має ознаки фіктивності, адже його перевіркою встановлено відсутність необхідних матеріально-технічних умов для здійснення будь-якого виду господарським діяльності. Крім того, вказав на неподання під час перевірки товарно-транспортних накладних, які при наданні послуг з перевезення, є обов'язковим первинним бухгалтерським документом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив таке.

В квітні 2012 р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень, серпень, вересень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Біоз-Аксон", за вересень 2011 р. по взаємовідносинах з ПП "Тісона", за жовтень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Флорена-Плюс", за грудень 2011 р. по взаємовідносинах з ПП "Ліст-Юг". Результати перевірки оформлені актом від 25 квітня 2012 р. № 1187/22-200/24778980 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 180-233).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушені вимоги:

- ст. ст. 203, 215, 216, 226, 629, 650, 655, 658, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а дані, наведені в декларації з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 р. про обсяги придбання та продажу є недійсними;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.1., 198.2., 198.6. ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 363907,79 грн. та завищено податковий кредит за грудень 2011 р. на суму 1776,24 грн. по підприємству ПП "Ліст-Юг".

На підставі акту перевірки, 11 травня 2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1776,24 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 444,06 грн. (т. 1 а. с. 178).

Як встановлено судом, 1 листопада 2011 р. позивач уклав з ПП "Ліст-Юг" договір № 0111 перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а. с. 19-20). За умовами цього договору, ПП "Ліст-Юг", яке виступило перевізником, брало на себе зобов'язання надати ТОВ "Юніфрут Україна" - замовнику, послуги з перевезення вантажу (п. 1.1. договору), перевізник забезпечує надання автомобілів для перевезення вантажу (п. 3.3.).

Суд звертає увагу на дані акту про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Ліст-Юг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "НВП", ТОВ "ВВС-Фарм" за період з 1 жовтня 2011 р. до 31 грудня 2012 р., в якому зазначено, що основними видами діяльності ПП "Ліст-Юг", які підприємство фактично здійснювало в цей період, є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (т. 2 а. с. 23-27). В акті перевірки позивача зазначено, що підприємство за адресою, зазначеною в договорі не знаходиться, на запит ДПІ УДАІ УМВС України в Миколаївській області надано відповідь про відсутність у ПП "Ліст-Юг" транспортних засобів (т. 1 а. с. 209, 211, 212).

Суд вважає, що підприємство, яке займається оптовою торгівлею, об'єктивно не може надати послуги з перевезення, адже оптова торгівля та перевезення є суттєво різними видами господарської діяльності, які потребують зовсім різних господарських передумов, матеріальної бази, працівників. Крім того, відсутність у ПП "Ліст-Юг" власних транспортних засобів також викликає у суду сумнів в можливості надати позивачу послуги з перевезення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 р. Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля, вважається обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363) визначають товарно-транспортну накладну як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно п. 11 пп. 11.1. Правил № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, з наведених норм можна зробити висновок про те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який засвідчує перевезення вантажу, а між позивачем та ПП "Ліст-Юг" було укладено саме договір перевезення.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач під час перевірки не надав інспектору товарно-транспортні накладні щодо перевезення ПП "Ліст-Юг" товару позивача (т. 1 а. с. 216).

Представник позивача в судовому засіданні такий факт заперечив і вказав на те, що товарно-транспортні накладні надавались, але безпідставно не були враховані інспектором. Разом з тим додатком до акту перевірки є реєстри товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем під час перевірки (т. 1 а. с. 235-240), в яких відсутні товарно-транспортні накладні від ПП "Ліст-Юг". Серед наданих позивачем документів до суду, товарно-транспорті накладні від ПП "Ліст-Юг" також відсутні.

Позивач вказує на три товарного-транспортні накладні від 1, 2 і 5 листопада 2011 р., як на підставу нарахування в грудні 2011 р. податкового кредиту за договором з ПП "Ліст-Юг" (т. 2 а. с. 8-10). Разом з тим, ці товарно-транспортні накладні видані не ПП "Ліст-Юг", а ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_6, третя накладна взагалі не містить назви автопідприємства.

Представник позивача наполягає на тому, що ці перевезення були виконані саме ПП "Ліст-Юг", яке тільки залучило до перевезення інших автоперевізників, які і зазначені в товарно-транспортних накладних.

Суд знаходить ці доводи позивача безпідставними, адже ТОВ "Юніфрут Україна" укладено договір саме з ПП "Ліст-Юг", тобто цивільні правовідносини виникли виключно між ТОВ "Юніфрут Україна" і ПП "Ліст-Юг". Аналіз договору дозволяє стверджувати, що обов'язок виконати перевезення покладався позивачем саме на ПП "Ліст-Юг" і договір не передбачав можливості виконання його умов іншим суб'єктом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 11.5. Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує саме замовник (вантажовідправник), яким в даному спорі є позивач. Позивач не пояснив суду, яким чином він міг виписати товарно-транспортні накладні на інші підприємства, з якими у нього відсутній договір і про які він навіть не обізнаний.

Таким чином, сукупність встановлених судом обставини, а саме:

- покладення позивачем обов'язку здійснити перевезення на підприємство, яке не має власних транспортних засобів, основним видом діяльності якого є оптова торгівля;

- відсутність у позивача товарно-транспортних накладних ПП "Ліст-Юг";

свідчать про ненадання послуг саме від ПП "Ліст-Юг".

Доводи позивача фактично зводяться до того, що ПК України для формування податкового кредиту вимагає від платника податку тільки наявність податкових накладних, які у нього мались, а тому правове значення має саме наявність податкової накладної, в той час як інші обставини не можуть впливати на правомірність формування податкового кредиту.

Суд має зазначити, що первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні лише документарно оформлюють фактично здійснену господарську операцію і мають силу документів, на підставі яких платник податків визначає власні податкові зобов'язання і має право формувати податковий кредит, тільки в тому разі, коли за такими документами стоїть реальна господарська операція, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину. Сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій.

Приписи ст. 44 п. 44.1. ПК України забороняють платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції і саме тими суб'єктами, які зазначені в цих документах. Відповідно, вказані документи не можуть вважатися первинними, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, або вона виконана іншими суб'єктами.

З приводу вимоги позивача визнати протиправними дії відповідача щодо визнання недійсними даних наведених у деклараціях з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2011 р., суд зазначає таке.

ДПІ перевіряла господарські правовідносини позивача з такими контрагентами, як з ТОВ "Біоз-Аксон" за червень, серпень, вересень 2011 р., з ПП "Тісона" за вересень 2011 р., з ТОВ "Флорена-Плюс" за жовтень 2011 р. і з ПП "Ліст-Юг" за грудень 2011 р. Хоча акт перевірки і містить висновки відповідача про порушення позивачем вимог ЦК України і ПК України під час виконання договорів з усіма переліченими суб'єктами господарювання, але підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали порушення, допущені позивачем при визначенні податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ПП "Ліст-Юг" за грудень 2011 р., тобто оцінка відповідачем договорів позивача із ТОВ "Біоз-Аксон", ПП "Тісона", ТОВ "Флорена-Плюс" як нікчемних, не стала підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ і нарахування штрафу з цього приводу і не вплинула на спірне податкове повідомлення-рішення. Це ж підтверджується і розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а. с. 179).

Відповідач не має права актом перевірки вносити зміни до податкової звітності платника податків. Такий висновок суду підтверджується ст. 44 п. 44.1 абз. 3 ПК України, відповідно до якої у випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу, тобто у випадку недійсності правочину, позивач наділений правом, а не обтяжений обов'язком вносити відповідні зміни до декларації з ПДВ.

Таким чином, позивач безпідставно заявляє вимогу про визнання протиправними дій ДПІ про визнання недійсними даних податкових декларацій за червень, серпень, вересень, жовтень 2011 р., оскільки в даний період податковий кредит ним формувався на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Біоз-Аксон", ПП "Тісона", ТОВ "Флорена-Плюс", відносно яких ДПІ хоча і зробила висновок про "безтоварність" правочинів, але не нарахувала податки, а в грудні 2011 р. податковий кредит формувався на підставі податкових накладних ПП "Ліст-Юг" і суд погоджується із висновком ДПІ про завищення податкових зобов'язань з ПДВ і недоплату до бюджету цього податку по останньому контрагенту.

Щодо посилань позивача на закриття справи про адміністративне правопорушення відносно головного бухгалтера ТОВ "Юніфрут Україна" ОСОБА_5, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 72 ч. 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На думку позивача, постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва (т. 2 а. с. 11) вже вирішено питання відсутності порушень податкового законодавства з боку ТОВ "Юніфрут Україна".

Разом з тим, в рамках даної адміністративної справи розглядаються не правові наслідки дій головного бухгалтера ТОВ "Юніфрут Україна" щодо якого прийнято постанову суду, а правові наслідки дій відповідача - податкового органу, а тому у даному випадку адміністративній суд не пов'язаний висновками місцевого суду.

Як передбачено ст. 123 п. 123.1. ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафні санкції в сумі 444,06 грн. (1776,24х25/100=444,06) Позивач своїх заперечень проти розміру штрафних санкцій суду не надавав.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

29 жовтня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз