Ухвала суду № 27233673, 20.06.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/8656/2012 року

Провадження № 4-с/0907/48/2012 року

У Х В А Л А

20 червня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Яремій Г.В.

секретаря судового засідання Мельник Н.С.,

за участю скаржника ОСОБА_1, представника відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, представника ПАТ «Ерсте банк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 31192952 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості, яка полягає у не надісланні йому постанови про відкриття виконавчого провадження; визнання незаконною бездіяльності державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 31192952 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості, яка полягає у не надісланні йому постанови про оголошення розшуку майна боржника; визнання незаконними дій державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 31192952 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості щодо винесення постанови про оголошення розшуку майна боржника в частині оголошення розшуку транспортного засобу SKODA Octavia Elegance 2.0., д.н.з. НОМЕР_1; скасування постанови про оголошення розшуку майна боржника в частині оголошення розшуку транспортного засобу SKODA Octavia Elegance 2.0., д.н.з. НОМЕР_1, винесену державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 31192952 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості.

В судовому засіданні 20 червня 2012 року скаржник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні оскаржуваних виконавчих дій та прийнятті оскаржуваного рішення.

Представник Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції проти вимог скарги заперечив, посилаючись на те, що при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 31192952 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Представник Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» проти вимог скарги ОСОБА_1 заперечив, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, Судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 (вул. Зелена, 50, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693, місцезнаходження м. Київ, вул. Прорізна, 6) заборгованість за кредитним договором № 014/0321/3/09160 від 17 січня 2008 року в сумі 318079 грн. 59 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 (вул. Зелена, 50, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (код ЄДРПОУ 34001693, місцезнаходження м. Київ, вул. Прорізна, 6) 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1700,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1: Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року в частині стягнення пені в розмірі 31 408, 75 грн. змінено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за пенею в розмірі 6000 грн., визначивши загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 292 670 грн. 84 коп.; в решті рішення залишено без змін.

3 лютого 2012 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області по вищевказаній цивільній справі видано виконавчий лист.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 5 статті 124 і частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України, а обовязковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обовязковість судових рішень гарантується згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обовязкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до цього принципу постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, є обовязковими для всіх субєктів правовідносин, яких у той чи інший спосіб стосується судове рішення.

Як зазначив в судовому засіданні скаржник ОСОБА_1, станом на даний час Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2011 року, змінене Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року, ним не виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок надсилання документів виконавчого провадження визначено статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження ВП № 31192952 від 14 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості.

Як зазначено скаржником ОСОБА_1, при винесенні зазначеної постанови, державним виконавцем було порушено вимоги частини 5 статті 25 та частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не направлено на його адресу копії постанови про відкриття виконавчого провадження, чим порушено його права, як боржника у виконавчому провадженні.

В той же час, як підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження копією поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 7601822851150, вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулося на адресу відділу державної виконавчої служби з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив вірність адреси, зазначеної на поштовому конверті, однак обґрунтованих пояснень з приводу неотримання ним кореспонденції суду не надав.

Вищевказане свідчить про необґрунтованість та безпідставність вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 31192952 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості, яка полягає у не надісланні йому постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому в задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Порядок оголошення розшуку врегульовано статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Розшук боржника фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком боржника фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено Судом, Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_2 про розшук майна боржника ВП № 31192952 від 18 квітня 2012 року оголошено розшук майна: AUDI 80 1.8, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3; SKODA Octavia Elegance 2.0 і, д.н.з. НОМЕР_4, що належить боржнику ОСОБА_1.

Вищевказану постанову скаржник вважає незаконною, оскільки, на його думку, для оголошення розшуку майна не було правових підстав, оскільки автомобіль НОМЕР_5 перебуває під забороною відчуження, тип обтяження застава рухомого майна, на підтвердження чого скаржником надано копію Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 8 грудня 2009 року.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що вказаний витяг датований 8 грудня 2009 року, а аналогічного витягу станом на час розгляду скарги скаржником не надано.

Крім того, скаржником не надано Суду належних доказів на підтвердження того, що він повідомляв державного виконавця про обтяження забороною відчуження автомобіля НОМЕР_5, оскільки в матеріалах виконавчого провадження такі докази відсутні.

Суд також звертає увагу на те, що жодних доказів протиправності дій та постанови державного виконавця в частині оголошення розшуку іншого автомобіля AUDI 80 1.8, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, скаржником Суду не надано.

До того ж, в якості підстави зазначеної вимоги скаржник посилався на порушення державним виконавцем вимог статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано порядок звернення стягнення на заставлене майно.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Зі змісту законодавчого визначення поняття «звернення стягнення» випливає, що оголошення розшуку майна боржника не тотожне зверненню стягнення та не охоплюється його межами, оскільки оголошення розшуку передує в часі вчиненню державним виконавцем дій щодо звернення стягнення на майно (арешту, вилученню та примусовій реалізації).

Крім того, Суд звертає увагу на те, що в поданій до суду скарзі ОСОБА_1 оскаржує лише постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про розшук майна боржника, а також дії державного виконавця, повязані з їх винесенням. Інші дії, рішення, чи бездіяльність державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 31192952 не є предметом оскарження за скаргою ОСОБА_1

Доказів на підтвердження того, що при винесенні постанови про розшук майна боржника ВП № 31192952 від 18 квітня 2012 року державним виконавцем було порушено порядок оголошення розшуку майна боржника, визначений статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не надано, а Судом не встановлено.

Необґрунтованими є також посилання ОСОБА_1 на факт невідправлення державним виконавцем на його адресу копії постанови від 18 квітня 2012 року про розшук майна боржника, оскільки в матеріалах виконавчого провадження міститься супровідний лист від 18 квітня 2012 року № 04-В9 6447/6448, зі змісту якого вбачається, що вищевказану постанову було направлено на адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією, що не суперечить вимогам закону.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною 3 статті 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 за скаргою на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, - є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. При винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про розшук майна боржника державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження» та прав ОСОБА_1, як боржника.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 209-210, 383, 384, 385, 386, 387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3330/2011 від 3 лютого 2012 року, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Яремій Г.В.