Постанова № 27227671, 05.11.2012, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 1/2220/140/2012

2220/2658/2012

П О С Т А Н О В А

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді -Головко Н.П.,

секретаря -Обезюк І.І.,

з участю прокурора - Сафроняка Р.В.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

законного представника неповнолітнього підсудного -ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей -Гайдайчука Ю.П.,

представника кримінальної міліції в справах дітей -Карася В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з початковою загальною освітою, учня 9 класу ЗОШ № 2, не працюючого, раніше не судимого,

в скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,

встановив:

31 травня 2012 року близько 18 години неповнолітній ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою вчинення крадіжки чужого майна, відкрили вікно, через яке ОСОБА_6, проник в будинок АДРЕСА_2, що належить потерпілому ОСОБА_8 та таємно викрали телевізор марки «Електрон», моделі Ц382Д, вартістю 155грн. та три покривала, вартістю 198грн., заподіявши потерпілому збитків на загальну суму 353грн.

В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у таємному викраденні чужого майна визнав повністю, пояснив, що дійсно 31 травня 2012 року близько 18 години, він разом з ОСОБА_7, на пропозицію останнього прийшли до будинку по АДРЕСА_2, у якому ніхто не проживає, і він за вказівкою ОСОБА_7 через вікно проник у будинок, щоб знайти щось цінне. Побачивши телевізор та покривала, повідомив про це ОСОБА_7 та підніс їх до вікна, після чого по черзі передав вказані речі ОСОБА_7 Зазначив, що він не хотів вчиняти крадіжку чужого майна, але ОСОБА_7 наказав йому залізти через вікно у будинок, при цьому лаявся, оскільки перебував у нетверезому стані.

Крім визнання вини, вина ОСОБА_6 стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_8, з яких слідує підтвердження факту виявлення слідів проникнення до будинку, що належить йому на праві власності та виявлення зникнення телевізора та трьох покривал. Викрадене майно йому повернуто, претензій не має.

Крім того, факт вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння стверджується протоколом огляду місця події, з якого слідує, що місцем вчинення злочину є одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_2, саме те, на яке вказали потерпілий та підсудні (а.с.13-14).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 вбачається, що під час проведення вказаної слідчої дії, останній добровільно та послідовно розповідав про обставнини проникнення до будинку потерпілого та викрадення майна (а.с.84-87).

Протоколом огляду домоволодіння ОСОБА_7 підтверджується виявлення та вилучення телевізора та трьох покривал, що були викрадені з будинку потерпілого 31 травня 2012 року (а.с.19-20).

Згідно висновку товарознавчої експертизи вартість наданих на дослідження телевізора марки «Електрон»моделі Ц382Д станом на 31.05.2012 року становить 155грн., трьох покривал -198грн (а.с.42-46).

Оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність участі ОСОБА_6 у вчиненні ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст.185 КК, кваліфікуючими ознаками якого є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ст. 18 КК України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно ч.2 ст. 22 КК України за крадіжку (ст.185 КК України) кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на час вчинення злочину минуло чотирнадцять років.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6, останній народився 24 березня 1998 року, тобто на час вчинення інкримінованого злочину, йому виповнилося чотирнадцять років.

Згідно зі ст. 433 КПК України судом вжито заходів для встановлення стану здоров'я та загального розвитку неповнолітнього ОСОБА_6, щодо якого з'ясовані дані про розумову відсталість, не пов'язану з душевним захворюванням, у зв'язку з чим щодо останнього призначено стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу.

Відповідно до висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 150 від 29 серпня 2012 року ОСОБА_6 на момент скоєння інкримінованого йому діяння та на теперішній час виявляв та виявляє легку розумову відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю, внаслідок чого не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_6 не в повній мірі розуміє фактичні обставини справи. У ОСОБА_6 діагностовано відставання в розумовому розвитку від нормального для цього віку рівня інтелектуального розвитку. ОСОБА_6 виявляє аномалію розвитку особистості у вигляді олігофренії в ступені легко вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю. Фактичний розвиток неповнолітнього ОСОБА_6 відстає від досягнутого віку. По інтелектуальних показниках ОСОБА_6 не досяг рівня повноцінного понятійного мислення, що виражається в наглядно-образному характері мислення, недостатньою динамікою і недорозвитком мисленевих операцій, а також примітивністю умовиводів, скудним запасом шкільних знань, які не відповідають вимогам шкільної програми та емоційно-вольовою нестійкістю. Фактичний розвиток ОСОБА_6 на час вчинення інкримінованого йому злочину відповідає віку в межах 13 років.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»у разі підтвердження висновком експертизи наявності у неповнолітнього розумової чи психічної відсталості (не пов'язаної із психічним розладом) такого ступеня, за якого він за розвитком не відповідає віку, про який свідчать документи про народження, суд має поставити на розгляд питання щодо визнання неповнолітнього таким що не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність та можливе застосування примусових заходів виховного характеру.

Прокурор заперечив проти застосування примусових заходів виховного характеру, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, а тому відповідно до чинного законодавства, до нього не можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Адвокат ОСОБА_1 просив застосувати щодо ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру у виді застереження та обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.

Неповнолітній ОСОБА_6, його законний представник ОСОБА_9 та представник служби в справах дітей підтримали клопотання адвоката.

Беручи до уваги, що у неповнолітнього наявна розумова відсталість (не пов'язана із психічним розладом) такого ступеня, за якого він за розвитком не відповідає віку, про який свідчать документи про народження, суд приходить до висновку про необхідність визнання неповнолітнього ОСОБА_6 таким, що не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність та необхідність застосування примусових заходів виховного характеру.

При обранні виду примусового заходу суд враховує, ступінь тяжкості кримінального діяння, його наслідки, роль та участь ОСОБА_6, дані про його особу, умови життя, виховання, поведінку, ставлення до вчиненого діяння, навчання, а також дані про його сім`ю.

ОСОБА_6 виховується у неповній сім'ї матір'ю, що має статус матері одиначки, в свідоцтві про народження батько зписаний відповідно до ст. 135 ч.1 Сімейного кодексу України (зі слів матері). біологічний батько не приймає участі у його вихованні.

За даних конкретних обставин на думку суду до ОСОБА_6 слід застосувати примусові заходи, передбачені ст.105 КК у вигляді застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягають у забороні відвідувати з 22 години до 7 години ранку наступного дня громадські місця, справно відвідувати школу та закінчити її.

Обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 97, 105 КК України, керуючись ст. ст. 7-1, 9, 447 КПК України, суд,-

постановив:

ОСОБА_6 визнати таким, що не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

На підставі ст. 105 КК України застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру у виді: застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до його поведінки, що полягають у забороні з 22 години до 07 години ранку наступного дня відвідувати громадські місця, справно відвідувати школу та закінчити її.

Обмеження дозвілля і заборони з 22 години до 7 години ранку наступного дня знаходитись у громадських місцях встановити ОСОБА_6 до виповнення повноліття.

Кримінальну справу провадженням закрити.

Обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб з моменту її проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя