Ухвала суду № 27226671, 01.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1310/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Мартиненко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі -Відповідача) у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000022600 від 06.03.2012р. про донарахування зобов'язання з ПДВ на суму в розмірі 133 531, 60 грн. та штрафних санкцій на суму в розмірі 33 382, 90 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Альфа-Ленд»є юридичною особою, що зареєстрована 16.11.2004р. Вишгородською РДА Київської області.

Приватне підприємство «Фірма «Володар»є юридичною особою, що зареєстрована 29.07.2002р. Вишгородською РДА Київської області.

30.06.2011р. між позивачем та ПП «Фірма «Володар»було укладено договір № 30/06-11 на поставку будівельних матеріалів.

З 20.02.2012р. по 24.02.2012р. ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача при формуванні податкового кредиту за рахунок ПП «Фірма «Володар»за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 24.02.2012р. № 355/23-1/33279914.

Податковий орган дійшов висновку, що ПП «Фірма «Володар»створено та здійснювало фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, у контрагента відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по взаєморозрахунках з позивачем, а отже, правочини, укладені між ТОВ «Альфа-Ленд»та ПП «Фірма «Володар»носять нікчемний характер.

На підставі акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000022600, яким ТОВ «Альфа-Ленд»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 166 914,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 133 531,60 грн., штрафними (фінансовими) санкціями -33 382,90 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги пояснення засновника ПП «Фірма «Володар», відсутність основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача, первинної документації, доказів отримання товару, не доведення позивачем того, що послуги придбавалися із метою їх використання у господарській діяльності, є підстави для висновку про безтоварність господарських відносин, тобто лише їх документальне оформлення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п.п. «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 ПК України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що у контрагента позивача на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників не має, директор, бухгалтер та засновник в одній особі є громадянкою Росії, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мала та будь-яких документів цього підприємства не складала та не підписувала.

Ні суду першої інстанції на його вимогу, ні суду апеляційної інстанції первинних документів, підписаних належною (уповноваженою) особою, які б підтверджували факт прийому-передачі будівельних матеріалів, докази зважування товару, переміщення його по складським приміщенням, товаро-транспортні накладні чи інші докази, які підтверджують марку та номерні знаки автомобільного транспорту, яким перевозився товар, представником позивача суду надано не було.

Крім того, характер взаємовідносин між позивачем та ПП «Фірма «Володар»дає підстави суду вважати, що договір укладений між ними має ознаки нікчемності з огляду на ст. 203 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні від 01.07.2011р. № 22, від 05.07.2011р. № 51, від 07.07.2011р. № 71, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за липень 2011 року, від імені ПП «Фірма «Володар»підписані невстановленою особою, а саме: ОСОБА_3, в той час як, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з моменту реєстрації та на час розгляду справи директором приватного підприємства «Фірма «Володар»є ОСОБА_4, яка надала пояснення, що за період господарської діяльності підприємства документи фінансово-господарської діяльності не виготовляла та не виписувала, звітність до податкових органів не подавала та не підписувала, статут підприємства не розробляла та не підписувала, фінансово-господарських операцій не проводила та на всі вищевказані дії від свого імені нікого не уповноважувала.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні, тому вимоги адміністративного позову задоволенню не підлягають.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 156, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ленд»-залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.