Постанова № 27226625, 25.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1792/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" жовтня 2012 р. м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»(далі -позивач, ТОВ, ТОВ «Пісківський завод скловиробів») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2011 року форми «Р»№0001052300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 493 528,75 грн., де 1 194 823,00 грн. - основний платіж, 298 705,75 грн. - штрафні санкції, форми «П»№0001062300/0, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2010 року на 930 462,00 грн. та за 2 квартал 2011 року на 175 312 811,00 грн., всього на 176 243 273,00 грн., форми «У»№0000202200/0, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 2 листопада 2011 року № 0001062300/0 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 175 061 715, 00 грн. та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 2 листопада 2011 року № 0000202200/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ «Пісківський завод скловиробів»та податковим органом подані апеляційні скарги. ТОВ «Пісківський завод скловиробів»просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. ДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з ухваленням нового рішення в цій частині з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції податковим органом проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21.10.2011 №711 /23-33894121 (далі - Акт №711).

Висновками Акту №711 зафіксовано порушення позивачем п. 6.1, ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток), пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5.5 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 2, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 181 022 567,00 грн., в тому числі: за 1 півріччя 2010 року у сумі - 28 871 314,00 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 5 709 756,00 грн., за 2010 рік у сумі 5 709 756,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 194 823,00 грн.; встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 47 511 978,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 175 312 811,00 грн.; статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»із змінами та доповненнями), розрахунки по експортному контракту з фірмою Bul Vita Ltd, Болгарія проведені з простроченням термінів розрахунків.

За результатами перевірки та на підставі Акту №711 податковий орган 02.11.2011 року прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р»№0001052300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 493 528,75 грн., де 1 194 823,00 грн. - основний платіж, 298 705,75 грн. - штрафні санкції, форми «П»№0001062300/0, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2010 року на 930 462,00 грн. та за 2 квартал 2011 року на 175 312 811,00 грн., всього на 176 243 273,00 грн., форми «У»№0000202200/0, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 грн.

Актом перевірки встановлено, що на порушення п. 6.1, ст. 6 Закону про прибуток ТОВ в І півріччі 2010 року не відкориговано рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства на суму 28 871 314,00 грн., в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік, яке встановлено за результатами попередньої перевірки та зафіксовано в акті перевірки від 26.08.2010 №557/23-33894121 (далі - Акт №557). З наявного в матеріалах справи Акту №557 судом першої інстанції встановлено, що проведеною перевіркою відображеного показника від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2010 року в сумі 197 741 561,00 грн. встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 04.9 Декларацій «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»всього в сумі 28 871 314,00 грн. Зокрема, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року у загальній сумі 28 528 312,00 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати»всього у сумі 22 911 993,00 грн. Завищення полягає у порушенні п. 1 Постанови №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток», оскільки позивачем включено до складу валових витрат курсові різниці, розраховані на суму заборгованості на кінець 2 та 3 кварталів 2009 року по кредитним договорам. Так, відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»та відомостей «валові витрати - податковий облік», наданих Товариством до перевірки, від'ємні курсові різниці, розраховані на суму заборгованості по кредитним договорам, за 9 місяців 2009 року склали всього у сумі 22 911 993,00 грн., у т.ч. за 3 кв. 2009 року в сумі 22 911 993,00 грн. В той же час, в Акті №557 зафіксовано, що на порушення ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», п. 1.32 ст.1 та п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток, Товариство у 2 кварталі 2009 року реалізувало власну продукцію за цінами, нижче собівартості на суму 5 636 782,00 грн., тобто, валові витрати в розмірі 5 636 782,00 грн., пов'язані з виготовленням зазначеної вище власної продукції, використані не в господарській діяльності, в результаті чого встановлено завищення валових витрат за 2009 рік на суму 5 636 782,00 грн.

В Акті №711 відповідач зазначає, що порушення позивача щодо корегування від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 28 871 314,00 грн. призвело до невірного визначення рядка 04.9 «від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»Декларацій за 9 місяців 2010 року та за 2010 рік в частині визначення 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010, в результаті чого завищено від'ємного значення (збитки) за 9 місяців 2010 року та за 2010 рік у розмірі - 5 709 756,00 грн.

При подачі декларації за 2010 рік позивач задекларував суму збитків в розмірі 930 462,00 грн. Таким чином, при визначенні податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні форми «Р»№0001052300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 493 528,75 грн., де 1 194 823,00 грн. - основний платіж, 298 705,75 грн. - штрафні санкції, Податковим органом враховано завищення від'ємного значення (збитки минулих років) в сумі 5 709 756,00 грн., визначено об'єкт оподаткування в сумі 4 779 794,00 грн. ( - 930 462 + 5 709 756) та нараховано податок на прибуток в сумі 1 194 823,00 грн., що становить 25% від об'єкту оподаткування в сумі 4 779 794,00 грн. відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того що, рішення форми «П»№0001062300/0 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 175 061 715,00 грн. є неправомірним, оскільки в період до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України щодо визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств не діяли, а діяв Закон про прибуток.

Таким чином, позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, вірно керувався положеннями саме вказаного Закону та правомірно включив кошти в сумі 175 061 715,00 грн. до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 11.10.2012 року.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»ПК України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Вищевказана норма передбачає включення до витрат ІІ кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року відповідно до вимог законодавства.

Абзац 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Вищевказана норма передбачає порядок обрахування у 2011 році від'ємного значення оподаткування наростаючим підсумком без встановлення жодних особливостей щодо методології його розрахунку за підсумками І кварталу 2011 року.

Законодавством чітко закріплена можливість врахування в складі валових витрат першого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а також подальше включення всього без виключення від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками першого кварталу 2011 року до повного його погашення у витрати другого кварталу 2011 року та його значення у рядку «06.6» податкової декларації з податку на прибуток.

Так, пункт 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачає, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Отже, позивач в новій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом Державної України від 28.02.2011 року за № 114, яка складалася за ІІ квартал 2011 року, і по якій відповідач проводив перевірку, для відображення розрахованого за результатами І кварталу 2011 року об'єкта оподаткування використав рядок об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року).

Так, рядок 07 «об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності»дорівнює рядку 01 «доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування»за мінусом рядка 04 «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування», який в свою чергу вираховується як сума рядка 05 «витрати операційної діяльності, в тому числі:»та рядка 06 «інші витрати», який в свою чергу (рядок 06) вираховується як сума рядків з 06.1 по 06.6 включно, а рядок 06.6 в декларації за ІІ квартал 2011 року і є тим від'ємним значенням об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, який відповідно до п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Отже, враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем до витрат підприємства за другий квартал 2011 року правомірно включено розраховане від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року в сумі 175 061 715,00 грн., оскільки вказана сума є саме результатом розрахунку об'єкта оподаткування відповідно до викладених вище правових норм, а не результатом, як зазначає відповідач, господарської діяльності Товариства за перший квартал 2011 року.

А отже позивачем, на відміну від відповідача, вірно застосовано положення частини 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Аналогічна думка висвітлена у Інформаційному листі ВАСУ від 13.09.2012 р. N 2019/12/13-12.

Крім того, згідно з пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, в судовому засіданні, представник відповідача підтвердила про правомірність формування позивачем від'ємного значення в сумі 175 061 715,00 грн.

Але при цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті постанови не правомірно підтвердив правомірність зменшення податковим органом суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток за 2010 рік на 930 462,00 грн. виходячи з наступного.

Товариством у 2009 році, під час зупинення дії Постанови КМУ від 26 серпня 2009 року №895 згідно Указу Президента України, до валових витрат включено збитки в сумі 28 548 775,00 грн., а саме 22 911 993,00 грн. від перерахунку балансової вартості заборгованості (від'ємні курсові різниці) по валютних кредитних договорах та 5 636 782,00 грн., що, утворились в результаті реалізації власної продукції за цінами нижче собівартості.

На думку колегії, суд першої інстанції, помилково врахував доводи відповідача, зазначаючи, що Позивач не правомірно включив до складу валових витрат 22 911 993,00 грн. від перерахунку балансової вартості заборгованості (від'ємні курсові різниці) по валютних кредитних договорах, так як згідно рішення Конституційного суду України від 13.01.2010 року №2-уп/2010 Постанова КМУ від 26 серпня 2009 року №895 на даний час є чинною, а отже податковий орган правомірно зобов'язав позивача здійснити коригування від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 22 911 993,00 грн. Така помилка сталась через те, що судом першої інстанції не уважно досліджено, а тому і не враховано абзац 3 п.4. Ухвали Конституційного суду України від 13.01.2010 року №2-уп/2010 де чітко зазначено, що Постанова вичерпала свою дію і є нечинною.

Статтею 7 Господарського кодексу України передбачено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Отже, як вбачається з цієї норми, Закони України мають вищу силу ніж Постанови КМУ.

Тому, враховуюче вище викладене та керуючись статтею 67 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом дії позивача, щодо включення до валових витрат 22 911 993,00 грн. від перерахунку балансової вартості заборгованості (від'ємні курсові різниці) по валютних кредитних договорах, слід вважати правомірними та такими, що не суперечать вимогам ст. 7 чинного на той час Закону про прибуток (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97).

З урахуванням встановлених обставин та наявних у справі матеріалів, колегія суддів вважає, що позивачем доведено та економічно обґрунтовано суми збитків, які виникли у Товариства станом на 01.01.2011 року за попередні звітні періоди господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що пеню за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 грн. ТОВ визначено на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі Закон №185). Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що по ВМД №182784 від 21.08.2009 року граничний термін надходження валютної виручки 17.02.2010 року, по ВМД №183067 від 29.09.2009 року - 28.03.2010 року, по ВМД №183115 від 02.10.2009 року - 31.03.2010 року, по ВМД №183342 від 30.10.2009 року - 28.04.2010 року. Відповідно до статті 4 Закону №185 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Встановлено, що 08 лютого 2010 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України прийняв постанову про прийняття справи до провадження за № 41б/2010 з виконання позовних вимог по стягненню боргу з фірми Bul Vita Ltd, Болгарія в розмірі 18 426,86 євро.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

25.06.2010 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято рішення про задоволення позову про стягнення з фірми Bul Vita Ltd, на користь Товариства боргу станом на день розгляду справи в загальному розмірі - 16 611,99 грн. В той же час, справу АС №41б/2010 про стягнення з Bul Vita Ltd на користь Товариства боргу в частині стягнення 6 976,00 євро було припинено у зв'язку з погашенням Bul Vita Ltd цієї частини боргу.

Таким чином, оскільки кошти в сумі 6 976,00 євро нерезидентом добровільно погашено і це стало причиною припинення (закриття) провадження у справі, а в решті вимог позов Товариства задоволено, то суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для поновлення строків і нарахування пені за їх порушення за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. В той же час, на момент прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом позовної заяви Товариства (08.02.2010 року) строки для нарахування пені ще не настали (17.02.2010 року, 28.03.2010 року, 31.03.2010 року, 28.04.2010 року).

Отже, колегія суддів вважає законною та обґрунтованою постанову суду першої інстанції в частині якою встановлено безпідставність нарахування відповідачем у рішенні форми «У»№0000202200/0 пені за порушення термінів розрахунків у розмірі 11 680,86 грн. по взаємовідносинах з Bul Vita Ltd.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття податковим органом рішення від 02.11.2011 року форми «Р»№0001052300/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 493 528,75 грн., де 1 194 823,00 грн. - основний платіж, 298 705,75 грн. - штрафні санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині задоволені позову, прийшов до висновку, що у 2 кварталі 2009 року товариство реалізувало власну продукцію за цінами, нижче собівартості на суму 5 636 782,00 грн., тобто, валові витрати в розмірі 5 636 782,00 грн., пов'язані з виготовленням зазначеної вище власної продукції, використані не в господарській діяльності, в результаті чого встановлено завищення валових витрат за 2009 рік на суму 5 636 782,00 грн. Крім того, суд зазначив, що в порушення чинного законодавства позивачем безпідставно за І півріччя 2010 року не відкориговано рядок 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства на суму 28 871 314,00 грн., в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік, яке встановлено за результатами попередньої перевірки та зафіксовано в Акті №557.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Преамбула Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон 2181, який діяв на момент складання Акту №557) визначає, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З аналізу норм вказаного закону вбачається, що контролюючий орган може визначити платнику податків податкове зобов'язання, яке знайде своє відображення у податковому-повідомленні-рішенні. Відтак, за результатами будь-якої перевірки, якщо встановлюються факт порушення податкового законодавства, обов'язковою умовою є винесення податкового повідомлення-рішення, яке в подальшому, у разі незгоди платник може оскаржити у встановленому законом порядку.

Мотивуючи рішення про відмову в задоволені позову в частині суд першої інстанції посилається на висновки Акту №557, яким відображеного показника від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2010 року в сумі 197 741 561,00 грн. нібито встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 04.9 Декларацій «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»всього в сумі 28 871 314,00 грн. Зокрема, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року у загальній сумі 28 528 312,00 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати»всього у сумі 22 911 993,00 грн. Завищення полягає у порушенні п. 1 Постанови №895 «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на прибуток», оскільки позивачем включено до складу валових витрат курсові різниці, розраховані на суму заборгованості на кінець 2 та 3 кварталів 2009 року по кредитним договорам. Так, відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»та відомостей «валові витрати - податковий облік», наданих Товариством до перевірки, від'ємні курсові різниці, розраховані на суму заборгованості по кредитним договорам, за 9 місяців 2009 року склали всього у сумі 22 911 993,00 грн., у т.ч. за 3 кв. 2009 року в сумі 22 911 993,00 грн.

В той же час, колегія суддів зазначає, що жодного податкового повідомлення рішення за результатами вказаної перевірки податковим органом винесено не було. Акт перевірки - це лише службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами. Фактично, в акті перевірки викладена суб'єктивна думка перевіряючого. Складання вказаного вище акта не спричинило виникнення будь-яких прав і обов'язків у підприємства чи ДПІ, він також не породив правовідносин, що могли б бути предметом спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наведені в акті факти і висновки можуть бути лише підставою, якщо з ними погодиться уповноважена на те особа, для прийняття органом владних повноважень відповідного рішення і лише за наслідками такого рішення можуть виникнути правовідносини, що можуть порушувати права платника податків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Контроль за здійсненням господарської діяльності полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами господарського законодавства України.

Чинне законодавство передбачає, що державний контроль за додержанням податкового законодавства здійснюється органами державної податкової служби.

В той час, як Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань і наданих їй повноважень, здійснює державний контроль за додержанням установленого порядку затвердження та застосування цін і тарифів у міністерствах і відомствах, на підприємствах, в установах, організаціях державних та інших форм власності; перевіряє обґрунтованість затверджуваних міністерствами й відомствами, об'єднаннями, підприємствами та організаціями в межах їх компетенції, незалежно від форм власності й господарювання, цін і тарифів, стан організації та ефективності роботи відомчого контролю за цінами; координує роботу єдиної системи органів державного контролю за цінами з іншими контролюючими органами та громадськими об'єднаннями.

Відтак, встановлювати за якою ціною товариство реалізовує власну продукцію не належить до повноважень податкових органів.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що суд першої інстанції необґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року №0001062300/0 лише в частині, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати його в цілому.

Крім того, підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року №0001052300/0.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення в частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою позовні задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" -задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року -скасувати в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року №0001052300/0 та №0001062300/0 в частині.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2011 року №0001062300/0 та №0001052300/0 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 листопада 2011 року №0001062300/0 та №0001052300/0.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 30 жовтня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.