Ухвала суду № 27223971, 17.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р. Справа № 22530/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі за позовом виробничо-комерційного підприємства «Олімп» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

виробничо-комерційне підприємство «Олімп» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000461601/0 від 26.11.2009 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 26 листопада 2009 року №0000461601/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що 18.11.2009 р. працівниками Любомльської МДПІ проведено документальну невиїзну(камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість виробничо-комерційного підприємства «Олімп», поданої за вересень 2009 року. За результатами перевірки складено акт № 200/16-21750260 від 18.11.2009 року «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» згідно якого протягом останніх 12 календарних місяців підприємство здійснювало фінансово-господарську діяльність, обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців становить 1 532 329 (один мільйон п'ятсот тридцять дві тисячі триста двадцять дев'ять) гривень. Сума бюджетного відшкодування згідно розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2009 року складає 3 007 ( три тисячі сім) гривень. Однак за даними перевірки частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування становить 2 174 гривень.

Платник ВКП «Олімп» відповідає вимогам законодавства щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, не відноситься до осіб, вказаних у підпункті 7.7.11, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Причиною заявлення суми бюджетного відшкодування по декларації поданій за вересень 2009 року є придбання зерна. ВКП «Олімп» підприємство - експортер. Основні види товару, по яких декларуються суми до відшкодування - зерно, паливно - мастильні матеріали. Звіркою даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування, із даними поданих платником копій первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів (послуг), та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних (як за попередній податковий період, так і за поточний) встановлено, що фактично сплачена сума ПДВ отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) менша на 833 гривень від задекларованої суми в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2009 року згідно пп. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 року за № 224/14915 за результатами перевірки складає 2 174 гривень.

На порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.12.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054 на момент перевірки не підтверджено факт оплати товару на суму 833,33 гривень. ВКП «Олімп» до розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2009 року віднесено ПДВ в сумі 833,33 гривень по податковій накладній №8, виписаній СВК «Нива». Розрахунки із вказаним постачальником проведені не грошовими коштами, а зараховані бартерними розрахунками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Суд першої інстанції зазначив, що «під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальниками в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них», однак при цьому не врахував, що особливість бартерної (товарообмінної) операції в цілях оподаткування податком на додану вартість полягає в тому, що у кожного із її учасників виникають податкові зобов'язання, як у постачальника, та право на податковий кредит, як у покупця, по кожній з балансуючих операцій в межах бартерної (товарообмінної) операції.

Такий порядок податкового обліку бартерної (товарообмінної) операції в цілях оподаткування відповідає положенням підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 02.03.2000 р. № 1523-ІІІ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щодо напрямків використання сум податку на додану вартість, оскільки при бартерній (товарообмінній) операції відсутній розрахунок грошовими коштами, а отже і відсутнє перерахування податку до бюджету.

Пунктом 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» наведений вичерпний перелік операцій щодо розпорядження майном, які підлягають узгодженню з податковим органом. Поряд з цим закон надає платнику податків право здійснювати вільне розпорядження активами: майном та немайновими правами, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків, а саме, готової продукції, товарів і товарних запасів робіт та послуг без згоди з податковим органом лише за умови, що такі операції здійснюються виключно за кошти та за пінами, не нижчими за звичайні.

Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою податкове повідомлення-рішення залишити в силі.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ВКП «Олімп» зареєстроване як юридична особа 16.01.1997 року Любомильською районною державною адміністрацією Волинської області та здійснює свою господарську діяльність у сфері оптової торгівлі зерном. Податковою декларацією з ПДВ за вересень 2009 року, поданою до Любомльської МДПІ 20.10 2009 року, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі 3007 грн. Згідно акту Любомльської МДПІ про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 18.11.2009 року №200/16-21750260 встановлено порушення ВКП «Олімп» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 року на 833 грн. Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 листопада 2009 року №0000461601/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2009 року у розмірі 833,00 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно п.п. 7.7.2 «а» п.7.7 ст. 7 зазначеного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, маг від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів(послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під фактичною сплатою отримувачем суми податку слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них. При цьому Закон не встановлює спеціальних вимог щодо форми проведення розрахунків між постачальниками та отримувачем товарів(послуг). Не вимагається оплати вартості придбаних товарів чи послуг виключно коштами. Тому проведення отримувачем розрахунків із постачальниками за придбані товари та послуги в іншій формі, ніж грошова, враховується під час визначення фактично сплаченої в ціні придбаних товарів чи послуг суми ПДВ. Зазначене стосується також і розрахунків в межах бартерних операцій, в тому числі шляхом заліків взаємної заборгованості отримувача і постачальника, під час яких не передбачається використання коштів. Таким чином, будь-які суми ПДВ, які виявилися оплаченими платником податку в складі ціни придбаних товарів(послуг) в результаті проведення відповідних розрахунків між постачальниками таких товарів(послуг) та їх отримувачем, повинні враховуватися при визначенні сум бюджетного відшкодування незалежно від способу обраних контрагентами розрахунків.

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив. що згідно п.1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поняття бартеру розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пунктом 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачаєтеся зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва(обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що ВКП «Олімп» згідно видаткової накладної №ОЛ-000021 від 21.08.2009 року поставило СВК «Нива» зерно пшениці в кількості 10 т на суму 15300 грн.. в тому числі ПДВ 2500 грн. та виписало податкову накладну №68 від 21.08.2009 року, а згідно видаткової накладної №179 від 26.08.2009 року СВК «Нива» поставив позивачу зернофураж в кількості 10 т на загальну суму 5000 грн.. в тому числі ПДВ 833,33 грн. та виписав податкову накладну № 8 від 26.08.2009 року, розрахунок за поставлене позивачем зерно пшениці СВК «Нива» здійснило шляхом перерахування коштів в сумі 10000 грн.. в тому числі ПДВ 1666.67 грн., на розрахунковий рахунок ВКП «Олімп» а на решту суми поставки, а саме 5000 грн., в тому числі ПДВ 833.33 грн., між ВКП «Олімп» та СВК «Нива» був проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог (бартер), то суд першої інстанції правильно вважав, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, бо Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено, що оплата повинна проходити саме в грошовій формі, тобто, дія п.п. 7.7.2 «а» п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується також і на бартерні операції, в складі яких уже врахований ПДВ, нарахований позивачем відповідно до п.4.2 ст. 4 згаданого Закону.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі № 2а-19555/09/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

В.В. Святецький