Ухвала суду № 27222546, 23.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/44071/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Головчук С.В., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до Публічного акціонерного товариства «Поділля-Плюс»про стягнення коштів за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Поділля-Плюс»на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2011 року заступник прокурора м. Хмельницького звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Поділля-Плюс»заборгованості з відшкодування понесених позивачем у липні -вересні 2011 року витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) працівникам відповідача за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - список № 2) в сумі 27324,00 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Поділля-Плюс»на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому заборгованість в сумі 27324,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01 листопада 2011 року у відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому склалась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 відповідно до пунктів «б»- «з»частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ в сумі 27324,00 грн. за липень - вересень 2011 року.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і, показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-ІV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі -Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що на відповідача покладено обов'язок відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам товариства відповідно до пунктів «б»- «з»частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Поділля-Плюс»залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко С.В. Головчук М.І. Мойсюк