Ухвала суду № 27222321, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/49728/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.Аза участю секретаряМартиненко І.В.та представників сторін: від позивачаДанькевич І.В.від відповідачаСучок С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012

у справі № 0670/12374/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд»

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Генпідряд»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (правонаступником якої є відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182301 від 24.11.2011 та № 0000222301 від 23.02.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000182301 від 24.11.2011 та № 0000222301 від 23.02.2012.

Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні касаційної інстанції скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засідання проти касаційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Малинською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правовідносин ТОВ «СТС-Генпідряд»з ТОВ «Будівельне управління 26»та ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14»за серпень 2011 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.201.4, ст.201, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та за результатами якої складено акт № 196/23-12/32375423 від 14.11.2011.

За наслідками перевірки, на підставі вказаного акту перевірки Малинською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182301 від 24.11.2011, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 275 707,00 грн. (з яких 275 706,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції);

- № 00002223010 від 23.02.2012, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137 852,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції щодо отримання товару та надання послуг від ТОВ «Шляхо-будівельне управління №14»та ТОВ «Будівельне управління 26»підтверджені наданими позивачем первинними документами, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку та свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, оскільки він не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СТС-Генпідряд»(як покупцем) та ТОВ «Шляхо-будівельне управління № 14»(як постачальником) було укладено договір поставки будівельних матеріалів від 01.04.2011 № 01-04ШБУ, предметом якого є поставка товару в асортименті та кількості згідно специфікацій, видаткових накладних та за умовами якого товар поставляється на умовах EXW-склад постачальника.

Крім того, між ТОВ «СТС-Генпідряд»(як замовником) та ТОВ «Будівельне управління 26» (як підрядником) укладено договори підряду № 14/06БМР від 14.06.2011, № 01/06БМР від 01.06.2011 та № 01.08бмр від 01.08.2011, предметом яких є будівельні роботи по реконструкції майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, та будівельні роботи на об'єкті «Українский НДІ онкології та радіології МОЗ України»за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 33-43.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними даними контрагентами, позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2011 року.

Збільшуючи податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що перевіркою не було встановлено факт передачі товару від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) документів, що засвідчують їх транспортування, а тому, на думку перевіряючих, операція з оприбуткування, приймання-передачі товару позивачем не проводилась, а отже, операції позивача не мали реального характеру.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, за змістом наведених норм законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Проте, у даному випадку судами обох інстанцій не було досліджено питання щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами та доказів, які б це підтверджували, не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій та господарської діяльності позивача, з огляду на те, що позивачем замовлялись будівельні роботи на об'єктах, які не належать позивачу та віддалені від його місцезнаходження.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, та, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин і прийняти обґрунтоване та законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 у справі № 0670/12374/11 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний