Ухвала суду № 27222288, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/34858/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Волошині В.М.

за участю представників сторін:

позивача: Галюти М.Г., Короленко О.М.,

Ніцоса А.А.,

відповідача Домославського П.М., Левківського М.І.,

Невмержицького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012

у справі № 0670/9935/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Норинський щебзавод»

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Машінвест»

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Норинський щебзавод»(далі по тексту -позивач, ВАТ «Норинський щебзавод») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі по тексту -відповідач, Овруцька МДПІ Житомирської області) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2001 №0000162301, №0000142301, №0000152301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000142301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10296,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2574,00 грн. і винесено нове рішення в цій частині, яким відмовлено в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 11.04.2011 №97/23-01/04865033.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм: п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 55, п. 6.1 ст. 6, пп. 8.1.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 6493366,00 грн., в тому числі: за 2008 рік на 23690570,00 грн., за 2009 рік на 25862139,00 грн., за 2010 рік на 6493366,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 2161971,00 грн.,; пп. 4.4.3 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 10296,00 грн.; п. 5, п. 6, п. 7 «Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», в результаті чого занижено нарахування та сплату платежів за користування надрами для видобування корисних копалин всього на суму 1782823,36 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2011:

№0000162301, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2161971,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 540493,00 грн., разом 2702464,00 грн.;

№0000142301, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10296,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2574,00 грн., разом 12870,00 грн.;

№0000152301, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з плати за користування надрами місцевого значення на суму 1782823,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 445705,84 грн., разом 2228529,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000162301 та №0000152301, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Суди дійшли правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а саме: договорів укладених між позивачем та ТОВ «Машінвест»від 17.09.2010 №17/09, від 22.09.2010 №22/09, від 27.09.2010 №27/09, від 04.10.2040 №04/10, від 11.12.2010 №2-МП;договору укладеного між позивачем та ТОВ «УБК Інвест»від 20.09.2010 №30/09; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Пелен»від 30.09.2010 №30/09; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Енергоінвестхолдинг»від 30.09.2010 №30/09; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Горняк-Юг» від 30.09.2010 №25; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест гарант» від 01.10.2010 №157; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Кримські платіжні системи»від 08.10.2010 №0810; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Комерційний союз «Парадіз»від 09.10.2010 №108; договору укладеного між позивачем та ТОВ «НБУ «Мубіус-Плюс»від 12.10.2010 №12; договору укладеного між позивачем та ТОВ «Альянс-Транс»від 14.11.2010 №1ТР; договору укладеного між позивачем та ВАТ «СКТБ «Комплекс»від 28.12.2010 №28/12-10.

Також є помилковими висновки відповідача про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 38513257,80 грн. по контрагенту ТОВ «Машінвест»та по контрагенту ТОВ «Альянс-Транс», та податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38513351,45 грн. по контрагентам ТОВ «Пелен», ТОВ «Енергоінвестхолдинг», ТОВ «НБУ «Мубіус-Плюс», ТОВ «Кримські платіжні системи», ТОВ «Горняк-Юг», ТОВ «УБК Інвест», ТОВ «Донбас Інвест гарант», ТОВ «Комерційний союз «Парадіз», ВАТ «СКТБ «Комплекс».

Як зазначено судами, відповідач робить висновок про нікчемність договорів на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки на думку відповідача, вказані договори суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Проте, відповідачем не наведено визначених ЦК України ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Крім того, з 01.01.2011 набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України, як на правову підставу для визнання договорів нікчемними. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

Судами вірно зазначено, що п. 18 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної,

державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як зазначено судами, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання В момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зокрема, частиною п'ятою ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, це є однією з підстав недійсності, але не нікчемності правочину.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що правочин, який не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, є оспорюваним, а не нікчемним і може вважатись недійсним лише на підставі рішення суду про визнання його недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.04.2011, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Норинський щебзавод» до ТОВ «Альянс-Транс»про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.11.2010 №1ТР, у зв'язку з відсутності ознак фіктивності.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів є безпідставними та необґрунтованими. Відповідно, позивачем правомірно та обґрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 3851257,80 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 851351,45 грн.

Також, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності донарахування плати за користування надрами.

Судами вірно зазначено, що нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», об'єктом справляння платежу є обсяг погашених або видобутих корисних копалин, який визначається платником за відповідною інструкцією, затвердженою Мінприроди.

Судами вірно зазначено, що відповідно до чинної постанови Кабінету Міністрів України №827 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №747 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», граніт відноситься до корисних копалин місцевого значення, при цьому, щебінь в переліку не зазначений.

Разом із тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що судом апеляційної інстанції правомірно вказано на те, що донарахування податку на додану вартість було здійснено у зв'язку з методологічною помилкою позивача при заповненні декларації з податку на додану вартість, і ніяким чином не пов'язане із висновком відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та його контрагентами.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000142301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10296,00 та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 2574,00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова