Ухвала суду № 27222164, 18.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року м. Київ К-518/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі №2-а-6943/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Світла»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Світла»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Регіон Світла») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.11.2007 №0003892301/0 та №0003902301/0; від 01.02.2008 №0003892301/1 та №0003902301/1; від 29.02.2008 №0003892301/2 та №0003902301/2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2008, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проводенаь планова виїзна документальна перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт перевірки від 12.11.2007 №2544/23-02/34506224/257.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.11.2007 №0003892301/0 та №0003902301/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27529,00 грн. за основним платежем та 10643,00 грн. - штрафні санкції, за допущені порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1, п.п. 5.9, п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також з податку на додану вартість у розмірі 9265,00 грн. за основним платежем та 4633,00 грн. - штрафні санкції, за допущені порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено помилковість тверджень відповідача, що в порушення вимог п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валові доходи за 4 квартал 2006 року у розмірі 42039,00 грн. у зв'язку з не включенням до складу валових доходів вартості безоплатно отриманих товарів.

Відповідно до п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Зазначена норма Закону чітко визначає, що до валового доходу включаються саме вартість безоплатно отриманих товарів, тобто ключовою умовою для збільшення валового доходу є безоплатність наданих платнику податків товарів. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем від ТОВ «Світлотехніка-Херсон»товари отримані за оплатним договором з відповідним оформленням первинних документів, а отже судами зроблений вірний висновок про помилковість тверджень відповідача про безоплатність отриманих товарів внаслідок технічної помилки у видатковій накладній постачальника.

Стосовно порушень позивачем вимог п.п. 5.9, п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про помилковість доводів відповідача стосовно того, що наявність акту виконаних робіт не дає можливості встановити використання їх у власній господарській діяльності, при цьому сам факт надання послуг податкова інспекція в акті перевірки не спростовує, будь-яких відомостей відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами договору, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства у акті не зазначено, матеріали справи не містять доказів, що послуги надані позивачу за відповідними договорами не були пов'язані з веденням господарської діяльності.

Доводи касаційної скарги стосовно порушення позивачем п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанції на час проведення перевірки у позивача була податкова накладна ТОВ «Світлотехніка-Херсон» від 29.11.2007 №1381, але як зазначено відповідачем, в ній не вказано номенклатуру товару, отриманого від продавця, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податку на додану вартість в розмірі 9265,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що недоліки у заповненій податковій накладній не свідчать про її недійсність та не спростовують факт здійснення господарської операції та сплати позивачем податку.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова