Ухвала суду № 27222069, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/50472/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року

у справі № 2а-1670/9404/11

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання неправомірними дій та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві щодо проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001571703 від 19.07.2011 року та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001571703 від 19.07.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання суб'єктом господарської діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Креміньтрансбіт»(код ЄДРПОУ 37015929) за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., складено акт № 5729/1703/НОМЕР_2 від 07.07.2011р., в якому зафіксовано порушення: пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 5 787,87 грн. за листопад 2010 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.07.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001571703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 234,84 грн., у т.ч.: 5 787,87 грн. основного платежу та 1 446,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач виходив з того, що позивачем завищено податковий кредит внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Креміньтрансбіт», а саме: на підставі придбаних товарно-матеріальних цінностей на суму 34 737,24 грн., у тому числі ПДВ - 5 787,87 грн.

Також судами встановлено, що на підставі усної угоди СПД ОСОБА_2 у листопаді 2010 року придбано у ТОВ «Креміньтрансбіт»товарно-матеріальні цінності (блоки дверні, клей, плитка, плінтус, піна монтажна, розчин цементний, сіфон, умивальник, унітаз) на загальну суму 34 727,24 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ «Креміньтрансбіт»позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: рахунок -фактура, видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення, банківська виписка.

На виконання договору № 25-10 на проведення ремонтно-будівельних робіт від 25.10.2010 року використав у власній господарській діяльності при виконанні ремонтних робіт лікувального корпусу Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні по вул. Шевченка, 36 у м. Полтаві придбані товарно-матеріальні цінності, що відображено в актах приймання виконаних будівельних робіт за листопад-грудень 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач під час проведення перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ; спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно; виявлені недоліки в оформленні податкових накладних від імені ТОВ «Креміньтрансбіт»(відсутній підпис чи розшифровка прізвища особи, яка її склала; зазначення іншої адреси, ніж адреса реєстрації); не надання товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1, абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Однак, судами попередніх інстанцій вказаних норм законодавства враховано не було та не було досліджено товарність операцій в розрізі виконаних робіт із застосуванням придбаних у контрагента матеріалів в подальшій господарській діяльності СПД ОСОБА_2; не досліджено питання можливості самовивозу позивачем придбаного товару, а також питання щодо виявлених недоліків в оформленні податкових накладних у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; не встановлено факту наявності чи відсутності реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача -ТОВ «Креміньтрансбіт»на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного суду України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний