Ухвала суду № 27221928, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/52008/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2012 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року

по справі № 2а/1270/2596/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

третя особа -Акціонерне товариство «Харків-Ресурс»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2012 року № 0002338013, № 0002348013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2012 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш»з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року, складено акт № 84/08-3/30009065 від 03.03.2012р., в якому зафіксовані порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: до складу валових витрат безпідставно включено витрати по взаємовідносинах з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», чим завищено валові витрати на суму 4 541 572 грн., у т.ч.: за 2010 рік - на суму 975 981 грн.; за І квартал 2011 року - на суму 1 500 745 грн.; за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 2 064 846 грн.; занижено податок на прибуток у сумі 1 094 095 грн., в т.ч.: за 2010 рік - на суму 243 955 грн.; за І квартал 2011 року - на суму 375 186 грн.; за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 474 914 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.7 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, а саме: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 117 184 грн., зокрема, за грудень 2010 року на суму ПДВ 117 184 грн.

- п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, 5.7 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, а саме: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 755 136 грн., а саме: січень 2011 року на суму ПДВ 79 885 грн., лютий 2011 року на суму ПДВ 107 890 грн., квітень 2011 року на суму ПДВ 285 080 грн., травень 2011 року на суму ПДВ 256 007 грн., липень 2011 року на суму ПДВ 26 274 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.03.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0002338013 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 908 188,50 грн., в т.ч.: 872 320 грн. основного платежу та 35 868,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0002348013 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 248 890 грн., в т.ч.: 1 094 095 грн. основного платежу та 154 795,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач посилався на нікчемність угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами.

Також судами встановлено, що факт придбання продукції та послуг у АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання транспортно-експедиційних послуг, рахунками, податковими накладними, які складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Оплата отриманої продукції підтверджена відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.

На дату здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Товари та послуги, отримані позивачем від АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», були оприбутковані та використані позивачем на господарські витрати для виробництва власної продукції, забезпечення роботи обладнання, а також перевезення комплектуючих для виробництва власної продукції та доставки власної продукції контрагентам позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. «а»п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 цього Закону господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 та пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені з урахуванням, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено реальність господарських операцій за договорами між позивачем та АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», з підтвердженням відповідними первинними бухгалтерськими документами, судовий висновок про безпідставність нарахування грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим та таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2012 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний