Ухвала суду № 27221643, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/29421/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" (далі - ТОВ "Монсанто Україна") звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року в задоволені позову ТОВ "Монсанто Україна" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Монсанто Україна" задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року скасовано. Позовні вимоги ТОВ "Монсанто Україна" задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Київською регіональною митницею проведено перевірку ТОВ "Монсанто Україна" за період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року. На зазначеного періоду позивачем періодично за вказаними контрактами ввозилось комерційне зерно, подавались митні декларації, які приймались відповідачем і зерно випускалось в обіг на митну територію України.

За результатами перевірки було складено акт від 25.02.2011 року №4/11/100000000/21681926.

Результатами перевірки встановлено порушення підприємством вимог п.3 ч.2 ст. 267 МК країни в частині недекларування ліцензійних платежів, що в свою чергу призвело до заниження митої вартості імпортованих товарів, яка відповідно до ст. 261 МК України є базою нарахування податкових зобов'язань. А далі вказано, що також було порушено вимоги ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог п. 4.3 цього Закону. Позивач, при винесенні податкового повідомлення форми «Р»послався з вказаних вище підстав на п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п.п. 123.1 ст. 123 ПК України.

На підставі Конвенції між урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, ратифікованої Законом України від 26.05.1995 року №180/95-ВР, яка набула чинності 05.06.2000 року, між позивачем та компаніями, зареєстрованими в США, зокрема, «Деклаб Дженетік Корпорейшен»та «Монсанто Текнолоджи ЛЛК», були укладені ліцензійні угоди на продаж комерційного зерна кукурудзи, соняшника та інших культур, розділами 3.1 та 3.2 яких, в ст. 3 Відшкодування, передбачалась виплата роялті, а додатком Б встановлювався їх розмір. Зміст розділів 3.1 та 3.2 вказував, що з урахуванням видачі Ліцензіату Ліцензії згідно з положеннями цієї угоди, Ліцензіат зобов'язаний сплатити Ліцензіару роялті за використання тієї кількості Комерційного насіння, яка була продана щорічно за ціною, встановленою у додатку Б до цієї угоди: кожного року ця ціна може змінюватись за взаємною згодою сторін. Ліцензіат зобов'язувався у реально можливі строки, протягом строку дії цієї угоди сплатити Ліцензіару роялті. Його розмір визначається виходячи з кількості Комерційного насіння, проданого протягом року та продажної ціни нетто на насіння, що було продане. Переведення грошей у долар США здійснюється за курсом валют, встановленим Національним банком України на день підписання Акту прийому та використання вищевказаних ексклюзивних прав.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що віднесення роялті до складу митної вартості товару можливе лише у випадку віднесення його до ціни товару за договором чи контрактом або якщо роялті є умовою продажу таких товарів, що цілком узгоджується зі змістом ст. 267 МК України, яка і лягла в основу акту від 25.02.2010 року, згідно з п. 3 ч. 2 якої, при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, зокрема роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

П.п 54.3.2 ст. 54 ПК України вказує, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчить про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податковій (митній) декларації, уточнюючих розрахунках.

У відповідності з ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Але, порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобі та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України своєю Постановою від №339 від 09.04.2008 року відніс визначення грошових зобов'язань за результатами перевірок у порядку Податкового кодексу України. А Податковим кодексом, згідно з ст. 41 встановлено, що порядок контролю встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. З огляду на те, що такого органу на момент перевірки не було.

П. 10.3 ст. 10 Закону України №168/97-ВР та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України №2181, згідно з якими, передбачено, що за умови прийняття вантажно-митних декларацій, пропуску товару на митну територію України та згоди з відомостями, зазначеними імпортером, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань.

П.п. 54.3.2 ст. 54 ПК України зазначає про обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, якщо, зокрема дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчить про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У даному конкретному випадку йдеться про суми, заявлені у митних деклараціях, а не про суми роялті, які не вносились у митні декларації на момент їх подання при ввозі товару на митну територію України і які стали предметом перевірки тільки у 2011 році.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач не мав підстав направляти їм податкове повідомлення з підстав, передбачених п.п. 54.3.2 ст. 54 ПК України.

Ст. 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган у разі здійснення донарахування грошового зобов'язання, надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, (а не податкове повідомлення форми «Р», як мало місце у даному випадку).

Також суд апеляційної інстанції знайшов порушення в порядку і підставах нарахування сум грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, строків давності, передбачених ст. 102 ПК України з огляду на період, охоплений перевіркою, визначення суб'єкта відповідальності за правильність оформлення митної декларації, тощо.

З вищезазначених підстав суд апеляційної інстанції задовольнив позов ТОВ «Монсанто Україна»та скасував повідомлення форми «Р» від 17.03.2011 року №70 Київської регіональної митниці.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішень не надано належної правової оцінки тому, що відповідачем наводились доводи та надавались докази того, що митна вартість товару повинна базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірки відповідно до вимог Митного кодексу України.

Також суди не прийняли до уваги та не надали оцінку доказам відповідача які стосуються сплати ліцензійних платежів за використання прав на сорти рослин, а також не включення ТОВ «Монсанто Україна»ліцензійних платежів за використання права на сорти рослин до митної вартості.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року -скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров