Ухвала суду № 27221640, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/49548/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представника відповідача -Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Альфа»

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року

у справі № 2а/0270/5872/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Альфа»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Альфа»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000273500 від 09.09.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мангуст-Альфа»з питань дотримання податкового законодавства при проведенні правових відносин з платником податків ПП торгова фірма «Арт-Експопром»за період з 01.04 по 30.06.2009р., складено акт № 87/3530/33553184 від 09.08.2011р., в якому встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 2 916 667 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.09.2011р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000273500 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 645 834 грн., в т.ч.: 2 916 667 грн. основного платежу та 729 167 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 01.04.2009р. між ТОВ «Мангуст-Альфа» (покупець) та ПП торгова фірма «Арт-Експопром»(постачальник) укладено договір поставки № 120, згідно якого останній зобов'язується поставити, а перший -прийняти та оплатити товар.

09.06.2009р. між ПП торгова фірма «Арт-Експопром»(зберігач) та ТОВ «Мангуст-Альфа»(поклажодавцем) укладено договір зберігання, згідно якого, перше безоплатно зберігає передане йому майно, і зобов'язується повернути останньому у цілісності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір зберігання від 09.06.2009р. укладений у м. Луганську, однак акт передачі майна зі зберігання, що є додатком № 2 до договору зберігання складений у м. Луцьку.

Судами попередніх інстанцій зазначено про неможливість прослідкувати яким чином повертався товар позивачу зі зберігання, оскільки договір укладений у м. Луганську, акт передачі майна зі зберігання у м. Луцьку, а видаткова накладна була видана у м. Луганську.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач виходив з нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Мангуст-Альфа»та ПП Торгова фірма «Арт-Експопром», оскільки відсутній факт сплати коштів покупцем постачальнику та самої поставки товару; відсутністю доказів на підтвердження транспортування товару за договором зберігання від 09.06.2009 року; .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем доведено правильність та правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки порушення, які встановлені в акті перевірки, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процессу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. п. 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри; перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з абз. 1, 2, 4 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки, в судовому порядку встановлено непідтвердження належними первинними документами формування податкового кредиту за червень 2009 року на суму 2 916 667 грн., тому нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Альфа»залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний