Ухвала суду № 27221464, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К-5967/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010

у справі № 2-а-19878/08

за позовом Кишинського сільського споживчого товариства

до Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської області

про визнання рішення нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним рішення ДПІ в Олевському районі Житомирської області від 21.02.2008 № 0000112302 в частині нарахованої штрафної (фінансової) санкції на загальну суму 217987, 80 грн.

ДПІ в Олевському районі Житомирської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 4 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Рішення від 21.02.2008 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 291127,8 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 14.02.2008 № 23-121/03/13574180 за період з 01.01.2005 по 30.09.2007, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 вказаного Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у здійсненні позивачем розрахункових операцій при перевищенні їх граничного розміру річного обсягу, визначеного у п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336, без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Встановивши факт перевищення передбаченого у п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій, виходячи із положень Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121, якою визначено терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та дозволено таким суб'єктам до настання зазначених термінів здійснювати розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій, судами встановлено обов'язок Кишинського сільського споживчого товариства впровадити у місячний термін після встановленого строку реєстратора розрахункових операцій, незалежно від використання розрахункових книг.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкової інспекції підстав застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції за порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за умови закінчення строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені вказаним вище Законом належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта господарювання за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим задоволення позову у частині вимог про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій на суму 217987,80 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло