Ухвала суду № 27221242, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/6092/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р.

у справі №2-3629/09/1412

за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

до ОСОБА_5

про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач) про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 р. позов задоволено, визнано недійсними установчі документи (свідоцтво про державну реєстрацію) відповідача з дати реєстрації, а саме -з 15.12.2004 р., визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_1 з моменту реєстрації -з 27.01.2005 р., визнано недійсними всі первинні бухгалтерські та податкові документи (товарні, податкові накладні) -з моменту реєстрації відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон», за змістом яких останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без мін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стало встановлення ним факту здійснення відповідачем фіктивного підприємництва.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач на прохання свого брата ОСОБА_6 погодився за винагороду зареєструватись фізичною особою -підприємцем. У той же час, фінансово-господарською діяльністю безпосередньо відповідач не займався та наміру здійснювати самостійну підприємницьку діяльність направлену на отримання прибутку у нього також не було.

Встановлені судом першої інстанції обставини стали підставою для висновку, що реєстрація Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 була здійснена всупереч інтересам держави та з метою ухилення від оподаткування, відтак установчі документи, свідоцтво платника податку на додану вартість, всі первинні та бухгалтерські документи були визнані судом недійсними.

Із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нібулон»з тих підстав, що таке рішення безпосередньо стосується його прав, свобод, інтересів та обов'язків, що стало причиною для звернення із апеляційною скаргою.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон»щодо порушення його інтересів при розгляді даної справи ґрунтуються на наступному.

Так, при перевірці податковим органом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон»з питань дотримання вимог податкового законодавства по звітним деклараціям за червень 2008 р. -грудень 2010 р. (акт перевірки від 29.01.2011 р. №336/40/14291113) було встановлено наявність фінансово-господарських операцій між названим товариством та відповідачем.

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон», наявність рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 р. про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів відповідача, свідчить на користь висновку про порушення ним положень Закону України «Про податок на додану вартість»у частині включення до складу податкового кредиту сум на підставі податкових накладних отриманих від відповідача, як таких, що виписані з порушенням законодавчих вимог та не можуть вважатись належним доказом правомірності формування податкового кредиту, що стало причиною для зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 р. №0000100040).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість таких доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон»та визнала достатність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства та закриття провадження у справі.

Між тим, суд касаційної інстанції не може погодитись із таким рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За змістом положень ч. 1 ст. 185 КАС України право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 47 Кодексу особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві можуть мати виключно особи у разі якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Нібулон»обставини не свідчать на користь висновку, що судом було вирішено питання безпосередньо його прав, свобод, інтересів чи обов'язків.

Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, відтак у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон»про скасування рішення суду першої інстанції, яким визнано недійсними установчі та реєстраційні документи відповідача, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав товариства.

За умов, наведених товариством, належним способом захисту його прав має бути вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 р. №0000100040, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У зв'язку із зазначеним судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, а прийняте рішення таки, що підлягає скасуванню.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно копії актового запису про смерть від 12.10.2010 р. №63, вчиненого Надбузькою сільською радою Миколаїівської області та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Миколаївській області відповідач по справі ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно положень ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Кодексу, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З огляду на те, що судовою колегією встановлено законність прийнятого судом першої інстанції рішення та у зв'язку зі смертю особи, яка була стороною у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання рішення суду першої інстанцій таким, що втратило законну силу, та закриття провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210 -231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. у справі №2-3629/09/1412 скасувати.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 р. у справі №2-3629/09/1412 визнати таким, що втратило законну силу.

Провадження в адміністративній справі №2-3629/09/1412 закрити.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

Суддя О.М. Нечитайло