Ухвала суду № 27221083, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року м. Київ К-11799/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 року по справі №6/599 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 року, позовні вимоги ПАТ «Укртранснафта»до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.11.20007 №0001914120/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 433663,00грн. у тому числі 202922,00грн. -основного платежу та 230741,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 03.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.4.5.1 п.4.5, п.4.9 ст. 4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР), п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України №334/94-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №894/41-20/31570412 від 24.10.2007, складеного за результатом планової документальної виїзної перевірки ПАТ «Укртранснафта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2007, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.20007 №0001914120/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 433663,00грн. у тому числі 202922,00грн. -основного платежу та 230741,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. За результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача залишено без задоволення, визначені позивачеві податкові зобов'язання без змін.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закон України №168/97-ВР, а саме: несвоєчасно включено до податкового зобов'язання по податку на додану вартість суму у розмірі 258560,00грн.; а також порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закон України №168/97-ВР, а саме: зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені за послуги, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності.

Разом з тим, за результатом розгляду справи судом встановлено, що у 2006 році при нарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ по контрагенту Rosen Europpe b.v., згідно рахунку від 29.02.2006 року №05093106000016 помилково було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 258560,00грн. і в податковому обліку центрального апарата і в податковому обліку філії МН «Дружба»ПАТ «Укртранснафта». При проведенні аудиту, ПАТ «Укртранснафта»було виявлено помилкове зайве нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в податковому обліку центрального апарата ПАТ «Укртранснафта»(запис в реєстрі №13370 від 03.03.2006 року на суму ПДВ 258560,00грн.). Помилкова сума податкового зобов'язання була сторнована в податковому обліку центрального апарата ПАТ «Укртранснафта»(запис в реєстрі №17015 від 01.11.2006 року на суму ПДВ -258560,00 грн.).

Таким чином, сума ПДВ по господарській операції з контрагентом Rosen Europpe b.v. була включена до податкового зобов'язання помилково, відповідно висновки акта перевірки про несвоєчасне включення її до податкових зобов'язань центрального апарату ПАТ «Укртранснафта»не відповідають нормам чинного законодавства.

Правильним є також висновок судів пеоепредніх інстанцій щодо порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закон України №168/97-ВР, оскільки за змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності -отримання доходу.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відповідно до п.п.5.4. п.5.4 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Судом встановлено, що позивачем проводились заходи з метою розповсюдження Інформації, формування та підтримання обізнаності громадськості, органів влади та підприємницьких кіл щодо діяльності філії, тобто вони мали рекламний характер.

Отже, за встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв