Ухвала суду № 27220183, 11.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/38005/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012

у справі № 2а-13620/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна»

до Київської регіональної митниці

про визнання нечинним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна»(далі -позивач, ТОВ «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці (далі -відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення від 16.08.2011 №179.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 30.06.2011 №7/11/100000000/33603685.

На підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем абз. 2 статті 267 Митного кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення 16.08.2011 №179 форми «Р», яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 підпункту 123.1 статті 123 та пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 838788,10 грн., у тому числі штрафні санкції 152970,04 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередньої інстанцій, виходили з того, що позивачем при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не було додано подальших витрат, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які позивач повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбано за умовами договору купівлі-продажу від 02.09.2005 №05/06 у компанії Winkowski Sp. г.о.о. (Польща)товар - журнали, тобто конкретну кількість об'єктів матеріального світу примірників журналів, які були створені (надруковані) за кордоном на замовлення позивача, та ввезені на митну територію України.

За зазначеним договором позивачем не сплачувалися роялті чи ліцензійні платежі, або вартість будь якого іншого твору, надрукованого в журналі.

При цьому позивачем за умовами договору купівлі-продажу від 02.09.2005 №05/06 придбано тільки матеріальний об'єкт (поліграфічний продукт), натомість можливість продажу кожного конкретного примірника журналу для позивача обумовлена оплатою вартості інтелектуальної власності, яка міститься в кожному журналі (фотографії, статті, малюнки).

Саме зазначені платежі і сплачувалися позивачем за умовами зовнішньоекономічних договорів, та повинні були бути включені до митної вартості ввезених позивачем товарів.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у зв'язку з тим, що вони є передчасними, а отже необґрунтованими.

Пункт 3 частини 2 статті 267 Митного кодексу України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто, умовою включення роялті та ліцензійних платежів до митної вартості товару є виконання двох умов -такі платежі стосуються оцінюваних товарів та такі платежі покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів.

Таким чином, при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, виходячи зі змісту статті 267 Митного кодексу України та чинного законодавства про право інтелектуальної власності, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, слід додавати роялті у тому випадку, коли покупець сплачує їх на виконання умови продажу оцінюваних товарів.

Проте, судами не було надано належної правової оцінки зазначеним обставинам, не було з'ясовано, чи передбачені ліцензійними угодами та договором купівлі-продажу виплата роялті на користь продавців як обов'язкова умова продажу товару, чи сплачено роялті на користь безпосередніх продавців товару або через третіх осіб та чи пов'язані сторони за ліцензійними угодами із договором купівлі-продажу.

Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню судами першої та апеляційної інстанцій.

Частинами 4 та 5 статті 11 КАС України визначено, що на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм права, не було досліджено усіх обставин справи.

За таких обставин, висновок судів про відмову у позові зроблено без належного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова