Постанова № 27216499, 25.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5313/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представника позивача Бублєйнікова О.Л.

представника відповідача Масленнікової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5313/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 85 089 656,00 грн. за декларацією за серпень 2011 року та не нарахування пені через несвоєчасне повернення такої заборгованості, зобов'язання нарахувати пеню в сумі 2 681 116,49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року та відобразити нараховану суму пені у картці особового рахунку, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.4 а. с. 180-184), просило:

- визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання Головному УДКС України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» ПДВ за декларацією за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00 грн. та не нарахування пені на суму такої бюджетної заборгованості через несвоєчасне повернення такої заборгованості;

- зобов'язати СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби нарахувати пеню у розмірі 2 681 116,49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за уточнюючою декларацією за серпень 2011 року та відобразити у картці особового рахунку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» нараховану суму пені на розмір заборгованості з бюджетного відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 20.12.2011 ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку па додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00 грн.

Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування не надійшла на рахунок позивача, залишок заборгованості становить 85 089 656,00 грн.

18.01.2012 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено довідку від 18.01.2012 № 169/08-5/32292929 «Про результати камеральної перевірки ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2011 року».

Перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 96 608 076,00 грн., 85 089 656,00 грн. - заявлені до повернення на розрахунковий рахунок підприємства, та 11 518 420,00 грн. - заявлені до зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах. В порушення строків, встановлених ст. 200 Податкового кодексу (далі - ПК) України, сума бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на рахунок підприємства не надходила. Таким чином, станом на 31.05.2012 невідшкодована сума податку складає 85 089 656,00 грн.

У подальшому, 31.05.2012 за рахунок позитивного нарахування задекларованого в декларації за квітень 2012 року податку в сумі 67 249 405,00 грн. зазначена сума була самостійно зарахована позивачем у зменшення його податкового зобов'язання на підставі п. 200.6 ст. 200 ПК України, а решта 16 361 239,00 грн. як і раніше, в порушення права позивача на отримання бюджетного відшкодування, не було відшкодовано до 30.06.2012. Тому, прострочення загалом склало майже 5 місяців, загальна сума пені складає 2 681 116,49 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року в цій справі у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовної заяви.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби висловила згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Зокрема, зазначалось, що з 20.02.2012 відповідно до плану-графіку проведення перевірок працівниками СДПІ було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011. Перевірка позивача тривала протягом півріччя і період, за який ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» заявлено до відшкодування ПДВ, а саме серпень 2011 року, перевірявся податковим органом як під час камеральної перевірки, так і під час планової перевірки. За час проведення перевірки сума заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ була використана платником податків в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Станом на 01.07.2012 залишок невідшкодованої суми ПДВ за серпень 2011 року відсутній.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник податкового органу. Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 16.12.2002 (т. 4, а. с. 186-187), знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

20.12.2011 ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку па додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00 грн. (т. 1, а. с. 17).

У відповідності до вимог пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахуванням сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, за результатами якої складено довідку від 18.01.2012 №169/08-5/32292929 (т. 1, а. с. 12-16).

У висновках довідки зазначено, що перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» у декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку за серпень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 96 608 076,00 грн.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.18 статті 200 ПК України передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Матеріалами справи не підтверджено право позивача на автоматичне бюджетне відшкодування податку, проте ця обставина не нівелює право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальних умовах, визначених статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наявними матеріалами справи підтверджено право ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 85 089 656,00 грн.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу не відшкодовано задекларовану суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у розмірі 85 089 656,00грн.

Також судом встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, про що складено акт від 20.06.2012. Плановою перевіркою було охоплено період, в якому задекларовано суму бюджетного відшкодування, тобто серпень 2011 року. За результатами перевірки зменшено бюджетне відшкодування за серпень 2011 року в розмірі 1 614 535,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 076 357,00 грн., штрафна санкція - 538 178,50 грн. (термін нарахування в КОР 20.07.2012).

Крім того, протягом квітня - травня 2012 року ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» за наслідками проведення господарської діяльності декларувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість до сплати в бюджет, однак нараховані суми платником податків не сплачувались, а зараховувались з наявної переплати, утвореної в результаті декларування бюджетного відшкодування, а саме за рахунок позитивного нарахування задекларованого в деклараціях за квітень - травень 2012 року.

Тобто, заявлена позивачем до відшкодування сума ПДВ у розмірі 85 089 656,00 грн. дійсно була використана для зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, які виникли у наступних податкових періодах.

Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 87.1 статті 87 ПК України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Тобто, якщо станом на дату проведення нарахування грошових зобов'язань у платника обліковуються надміру сплачені суми з відповідного платежу, то такі нараховані грошові зобов'язання в автоматичному режимі погашаються за рахунок наявної переплати.

З вище викладеного вбачається, що ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» свідомо погодилось на зарахування наявної переплати в КОР платника в рахунок погашення самостійно визначених податкових зобов'язань за квітень - травень 2012 року.

Черговість зменшення переплат при проведенні в картках особових рахунків нарахувань податкових зобов'язань з ПДВ визначена Наказом Державної податкової адміністрації України від 26.12.2005 № 601 «Про затвердження Порядку обліку податку на додану вартість».

Відповідно до п. 7 зазначеного Наказу, черговість погашення (зменшення) переплат при проведенні в КОР нарахувань податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках, повідомленнях-рішеннях відбувається в календарному порядку, а за наявності переплат з однаковими датами встановлюється такий порядок погашення:

1) переплати, утворені за рахунок зайво внесених сум ПДВ;

2) переплати, утворені за рахунок сум бюджетного відшкодування, задекларованих у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів;

3) переплати, утворені за рахунок сум бюджетного відшкодування, заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку;

4) за відсутності переплати виникає недоїмка.

Таким чином, якщо на момент терміну сплати самостійно визначених податкових зобов'язань згідно декларацій з податку на додану вартість за квітень - травень 2012 року, на особовому рахунку ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» була відсутня переплата з податку на додану вартість та ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» не сплатило визначену суму податкових зобов'язань, у підприємства виник податковий борг.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Станом на 01.07.2012 позивачем повністю використано заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 85 089 656,00 грн. шляхом зарахування з переплати нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ та відповідачем правомірно зменшено залишок задекларованої суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 614 535,50 грн. за рахунок позитивного нарахування задекларованого в деклараціях за квітень - травень 2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги платника податків щодо визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі 85 089 656,00 грн., суд першої інстанції послався на те, що у підприємства відсутня сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2011 року, що підтверджується довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» по декларації за серпень 2011 року (т. 4, а. с. 137).

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати пеню за несвоєчасне повернення суми ПДВ з подальшим відображенням у картці особового рахунку у розмірі 2 681 116,49 грн., місцевий суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Із аналізу вказаної норми закону випливає, що пеня може бути нарахована тільки у разі наявності заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.

Оскільки станом на 01.07.2012 року заборгованість із відшкодування ПДВ відсутня, то вимога позивача про нарахування пені за несвоєчасну сплату сум відшкодування ПДВ є безпідставною.

Крім того, суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити наступне.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Підпунктом 8 пункту 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що принципом бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України до видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не передбачені видатки на сплату пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Тому у задоволенні зазначеної вимоги також слід відмовити.

Проте, із такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відсутність суми бюджетної заборгованості з ПДВ, списаної СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби 30.06.2012 року в рахунок погашення податкових зобов'язань позивача за квітень-травень 2012 року, на час пред'явлення адміністративного позову, не означає відсутність протиправної бездіяльності цього відповідача з січня по червень 2012 року в частині не нарахування ним пені.

Так, починаючи з 20.01.2012, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на виконання пункту 200.12 ПК України був зобов'язаний у п'ятиденний строк подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, втім цієї вимоги він не виконав, що не знайшло належної оцінки судом першої інстанції.

Викладена у пункті 200.12 ПК України норма є імперативною і зобов'язує орган державної податкової служби в межах п'ятиденного строку подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Листом Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби від 20.07.2010 встановлено, що підтвердження суми бюджетного відшкодування податковим органом слід розуміти як узгодження платником податку, суми такого відшкодування з податковим органом шляхом підтвердження заявленої до відшкодування платником суми податку на додану вартість актом проведеної перевірки. Після виконання цих вимог сума бюджетного відшкодування вважається підтвердженою податковим органом.

Порушення прав позивача полягає і в тому, що протягом періоду протиправної бездіяльності СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби з ненадання висновку Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області щодо сплати відшкодування ПДВ він був позбавлений права спрямовувати кошти зі свого грошового обігу на своєчасне підтримання операційної готовності, виплату заробітної плати, фактично витрачаючи їх на кредитування бюджету.

Через недотримання вимог податкового законодавства СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, позивач замість своєчасного отримання на свій рахунок належного йому бюджетного відшкодування вимушений був отримати (з істотним порушенням строків відшкодування) зарахування належної йому суми у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, втім такий спосіб для позивача є недоцільним через те, що відволікаються його обігові кошти, що не було враховано судом першої інстанції.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Судом не досліджено, а відтак і не надано належної оцінки недотриманню СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби обов'язку з нарахування пені, що є логічним продовженням його протиправних дій.

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було належним чином врахована позиція позивача, що викладена в адміністративному позові та письмових поясненнях з приводу наявності порушень з боку СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

Далі, погашення боргу бюджету у вигляді пені за порушення строків відшкодування сплачених до бюджету сум податків не відноситься до видатків бюджету тільки тому, що відповідно до підпункту 14 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України його віднесено не до видатків, а до витрат бюджету. Цим також підтверджується неправильність висновку суду про те, що «жодний нормативний акт не визначає пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості, як заборгованість бюджету та необхідність її стягнення саме з Державного бюджету України». Так, підпункт 14 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України разом з пунктом 200.23 статті 200 ПК України це визначає. Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що «суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення». Отже, якщо пеня нараховується на суму основної заборгованості, то вона є частиною цієї заборгованості.

Підпункт 14 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначає, що погашення боргу бюджету є його витратами. Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Окрім зазначеного, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення помилково взято до уваги аргументи відповідачів про відсутність в державному бюджеті на 2012 рік запланованих видатків на сплату пені. Адже відповідно до абзацу 2 підпункту 2 частини першої пункту 9 розділу 6 Бюджетного Кодексу України, якщо для відшкодування шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

Висновки місцевого суду, що пеня не може бути нарахована, оскільки станом на день подання позову відсутня заборгованість бюджету, а пеня може бути нарахована тільки у разі наявності такої заборгованості, спростовуються наступним.

Позивачем в позові ставиться питання про нарахування пені за період, коли сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не була йому відшкодована, тобто, за період з січня 2012 року по червень 2012 року (включно). При цьому позивачем в розрахунку пені (т.4 а. с. 185) враховано факт зменшення суми бюджетного відшкодування в зв'язку з прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 року, зменшення за рахунок позитивного нарахування ПДВ 30.05.2012 року та 30.06.2012 року.

Доводи СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо проведення ними планової перевірки (у зв'язку з чим зупиняється порядок та строки відшкодування ПДВ) не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

У приписах пункту 200.10 статті 200 ПК України зазначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків, затверджена Наказом Державної податкової служби від 06.07.2012 № 591, зазначає, що загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Отже, за умови отримання відповідачем заяви позивача про бюджетне відшкодування 20.12.2011 остаточний термін, коли працівниками податкового органу повинна бути закінченою така перевірка, спливав 19.02.2012.

Відповідач стверджує, що 20.02.2012 він розпочав планову комплексну перевірку. Оскільки пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що тільки за результатами камеральної, або позапланової документальної виїзної перевірки податковий орган має право направити повідомлення про зниження бюджетного відшкодування, чи визначити завищення такого відшкодування, то наслідки будь-якої іншої перевірки, в тому числі планової комплексної перевірки не можуть братися до уваги, через те, що вони мають різні правові підстави для їх проведення та терміні проведення. До того ж, у рамках перевірок, що не пов'язані з поверненням бюджетного відшкодування, податковий орган у випадку виявлення порушень спрямовує податкове повідомлення-рішення, а за наслідками перевірки бюджетного відшкодування спрямовується податкове повідомлення.

Але проведене відповідачем 28.04.2012 зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 1 479 012,00 грн. (із загальних 85 089 656,00 грн.) відбулося за повідомленням-рішенням № 0000078022 від 12.04.2012 за актом зовсім іншої перевірки позапланової перевірки від 29.03.2012 № 4/23-00/32292929. Зазначена перевірка була розпочата за Постановою слідчого податкової міліції не з питань перевірки бюджетного відшкодування за серпень 2011 року, а з питань своєчасності та правильності нарахувань та перерахувань до бюджету-податку на додану вартість за грудень 2011 року - січень 2012 року, отже за іншими податковими періодами.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного

відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Фактично ж СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби не проводив ніякої позапланової виїзної перевірки, не надсилав за наслідками такої позапланової виїзної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ позивачу податкових повідомлень в порядку пункту 200.14 статті 200 ПК України, а відтак у нього були відсутніми підстави для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні 85 089 656,00 грн.

Акт камеральної перевірки не містить і визначення підстав для подальшої позапланової виїзної документальної перевірки правильності нарахування суми бюджетного відшкодування.

За наслідками камеральної перевірки платнику податку не було спрямовано жодного з зазначених у підпунктах а,б,в пункту 200.14 статті 200 ПК України податкового повідомлення, тому сума бюджетного відшкодування вважалася узгодженої, але вона не повернута позивачеві на його розрахунковий рахунок у визначений у законі термін.

Тому, одразу після закінчення камеральної перевірки, починаючи з 20.01.2012, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на виконання пункту 200.12 статті 200 ПК України був зобов'язаний у п'ятиденний строк подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, втім цієї вимоги він не виконав.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позову.

В повному обсязі постанову виготовлено 29 жовтня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/5313/2012 - скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про відшкодування податку на додану вартість в сумі 85 089 656,00 грн. за декларацією за серпень 2011 року та не нарахування пені через несвоєчасне повернення такої заборгованості, зобов'язання нарахувати пеню в сумі 2 681 116,49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за серпень 2011 року та відобразити нараховану суму пені у картці особового рахунку - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування Приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» податку на додану вартість за декларацією в сумі 85 089 656,00 грн. за серпень 2011 року та не проведення нарахування пені на суму такої заборгованості.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби нарахувати на суму бюджетної заборгованості пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у сумі 2 681 116, 49 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією за серпень 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов