Рішення № 27216058, 24.10.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року справа № 5020-900/2012За позовом Спільного українсько-німецького підприємства „Марком"

у формі Товариства з обмеженою відповідальністю,

ідентифікаційний код 14364757

(04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій",

ідентифікаційний код 36127359

(99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141, корпус В, кв. 40)

про стягнення 803 008,39 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Спільне українсько-німецьке підприємство „Марком" у формі ТОВ) -Меркулова К.О. -представник, довіреність № 132/08 від 20.08.2012;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій") -Рудюк І.В. -представник, довіреність № 03/01/12 від 03.01.2012.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду м. Севастополя (далі -суд) перебуває справа за позовом Спільного українсько-німецького підприємства „Марком" у формі ТОВ (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" (далі -відповідач) про стягнення 803 008,39 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.10.2012 /том 2, арк. с. 62/).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу (на умовах відстрочки платежу) № 6332 від 26.08.2011 в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар.

У судовому засіданні, призначеному на 10.10.2012, відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /том 2, арк. с. 61/, із якого убачається, що позовні вимоги він визнає частково: за виключенням вартості повернутої продукції та погашеної заборгованості.

В судовому засіданні 24.10.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.10.2012), та просила їх задовольнити.

Відповідач заявив клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи /том 3, арк. с. 4/. Клопотання обґрунтоване тим, що за укладеним між сторонами Договором здійснено велику кількість поставок; повернення товару та платежів. Акт звірення взаємних розрахунків між сторонами станом на 22.10.2012, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 803 008,39 грн, з боку відповідача не підписаний. Водночас, за даними Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" його заборгованість перед позивачем становить 335 720,98 грн. Таким чином, на думку відповідача, необхідним є проведення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки встановлення дійсного розміру заборгованості потребує спеціальних знань.

Представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що матеріали справи містять всі без винятку первинні документи, які повністю підтверджують розмір заборгованості відповідача та дозволяють суду прийняти законне й обґрунтоване рішення за результатами обговорення всіх обставин справи. Висновок експертизи є одним з доказів, який не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про судову експертизу" судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, що відображено у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Як убачається з матеріалів справи, сторонами надані первинні документи, які підтверджують факти здійснення відповідних господарських операцій (видаткові накладні, накладні на повернення), а також банківські виписки про рух коштів на рахунку позивача та платіжні доручення на перерахування коштів. Причому вказані докази не є суперечливими.

За викладених обставин, підстави для призначення судово-бухгалтерської експертизи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2011 між Спільним українсько-німецьким підприємством „Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 6332 (на умовах відстрочки платежу) (далі -Договір) /том 1, арк. с. 9-10/.

Договір підписаний сторонами, підписи скріплені печатками, а отже є чинним.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався продати у власність Покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості (далі -Товар), а Покупець зобов'язувався протягом дії цього Договору купувати Товар і своєчасно сплачувати його вартість.

Згідно із пунктом 2.7 Договору непроданий Товар може бути повернутий Продавцю з наступною заміною на інший, за згодою сторін.

Ціна на Товар вказується у накладній (специфікації) у національній валюті України (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату Товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 14 діб від дати приймання товару.

Судом установлено, що позивач виконував свої зобов'язання за Договором належним чином, а саме поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 289 492,94 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними /том 1, арк. с. 16-24; 26-47; 49-60; 62-88; 90-99; 101-103; 106-144; 147-152; том 2, арк. с. 36/ та актами розбіжностей до певних накладних /том 1, арк. с. 25, 61, 89, 100/.

Відповідач прийняв товар, зазначений у вказаних накладних, про що свідчать підписи повноважних осіб відповідача на цих накладних, які скріплені печаткою чи штампом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій".

На виконання умов Договору відповідач сплатив позивачеві 130 605,98 грн, в тому числі: 11.10.2011 -20 605,98 грн, 23.02.2012 -20 000,00 грн; 24.02.2012 -20 000,00 грн; 07.03.2012 -20 000,00 грн; 14.03.2012 -20 000,00 грн; 16.03.2012 -10 000,00 грн; 23.03.2012 -10 000,00 грн; 26.03.2012 -10 000,00 грн, що підтверджується Довідкою банку про рух коштів за рахунком позивача /том 2, арк. с. 11/, а також повернув частину товару на суму 388,74 грн позивачеві, про що свідчать прибуткові ордери на повернення товару /том 1, арк. с. 104-105; 145-146/.

Таким чином, відповідач умови Договору в частині своєчасної і у повному обсязі оплати отриманого товару порушив, внаслідок чого у нього перед позивачем станом на 06.08.2012 утворилась заборгованість у сумі 1 158 498,22 грн (1 289 492,94 -130 605,98 -388,74).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 6332 від 26.08.2011 (на умовах відстрочки платежу) спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Після подачі позову відповідач сплатив ще 180 000,00 грн, а саме: 08.08.2012 -20 000,00 грн; 09.08.2012 -20 000,00 грн; 10.08.2012 -20 000,00 грн; 13.08.2012 -20 000,00 грн; 14.08.2012 -20 000,00 грн; 15.08.2012 -20 000,00 грн; 16.08.2012 -20 000,00 грн; 17.08.2012 -20 000,00 грн; 21.08.2012 -20 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями /том 2, арк. с. 65-73/ та Довідкою банку про рух коштів за рахунком позивача /том 2, арк. с. 159/, та повернув частину товару на загальну суму 175 489,83 грн, що підтверджується накладними на повернення, наданими сторонами /том 2, арк. с. 74-98, 121-153/.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 803 008,39 грн (1 158 498,22 -180 000,00 -175 489,83).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 26.08.2011 між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 6332 (на умовах відстрочки платежу) /том 1, арк. с. 9-10/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Отже, саме договір № 6332 від 26.08.2011 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 4.3 Договору встановлений строк виконання Покупцем (відповідачем) зобов'язання щодо оплати отриманого Товару на умовах відстрочки платежу на 14 діб від дати приймання товару.

Отже, поставлена позивачем партія Товару за видатковою накладною № 8У006675 від 08.09.2011 на суму 9 516,96 грн (перша партія) підлягала оплаті відповідачем не пізніше ніж в строк до 22.09.2011 включно, а за накладною № 8У001583 від 09.04.2012 (остання партія Товару) -в строк до 23.04.2012 включно.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач постійно порушував строки оплати отриманого Товару, оскільки перша оплата (20 605,98 грн) надійшла на рахунок позивача лише 11.10.2011, наступна (20 000,00 грн) -23.02.2012, а остання (20 000,00 грн) -21.08.2012. При цьому станом на день звернення до суду (07.08.2012) заборгованість відповідача становила 1 158 498,22 грн, а станом на день прийняття рішення у справі -803 008,39 грн.

Таким чином, наданими до матеріалів справи доказами в їх сукупності підтверджується факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 803 008,39 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що вказана позивачем сума боргу є завищеною /том 2, арк. с. 61/, проте в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на підтвердження цієї обставини не надав.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата Продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 803 008,39 грн та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 23 169,96 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з останнього на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій" (ідентифікаційний код 36127359; 99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141, корпус В, кв. 40; п/р 26002962507525 в ПАТ „Перший український міжнародний банк", м. Донецьк, МФО 334851, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного українсько-німецького підприємства „Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 14364757; 04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9; п/р 26007007672001 в ПАТ „Креді Агріколь Банк", м. Київ, МФО 300614, або на інші рахунки) 803 008,39 грн (вісімсот три тисячі вісім грн 39 коп.), а також судовий збір у сумі 23 169,96 грн (двадцять три тисячі сто шістдесят дев'ять грн 96 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2012.

Суддя підпис В.О. Головко