Рішення № 27215393, 25.10.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 2-1558/12

Провадження № 2/2601/2287/12

25.10.2012 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, -

встановив:

В грудні 2011 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія ПЗУ Україна»(надалі -позивач) звернулася у Голосіївський районний суд міста Києва із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі -відповідачі) про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 20.12.2006 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВА/3772831 (Тип1) відповідно до якого позивач взяв на себе обов'язок в разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого транспортного засобу автобуса 116», який належить відповідачу ОСОБА_2 здійснити виплату страхового відшкодування на користь третіх осіб, яким під час такої ДТП заподіяна шкода.

30.06.2007 року трапилась ДТП за участі названого застрахованого транспортного засобу та третьої особи -гр. ОСОБА_3, який керував автомобілем Nissan. Застрахованим автобусом Neoplan 116 у момент скоєння ДТП керував відповідач ОСОБА_1 який на той час перебував у трудових відносинах із ОСОБА_2, як водій транспортного засобу.

15.12.2008 року до позивача звернувся страховик потерпілої особи із заявою про відшкодування шкоди заподіяної під час ДТП, а тому 09.02.2008 року позивач відшкодував страховику третьої особи суму страхового відшкодування у розмірі 24990 гривень. Вважаючи себе наділеним правом регресної вимоги до відповідачів, позивач вимагає відшкодування йому в порядку регресу суми страхового відшкодування на користь страховика потерпілого, оскільки відповідачі не повідомили позивача про страхову подію.

В судовому засіданні представник позивача уточним позовні вимоги і просив стягнути солідарно з відповідачів суму регресу, представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог до останнього, відповідач ОСОБА_1 заперечив у задоволенні позову посилаючись на те, що повідомив про ДТП свого роботодавця, власника застрахованого транспортного засобу -ОСОБА_2

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача і відповідача на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2006 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВА/3772831 (Тип1) відповідно до якого позивач взяв на себе обов'язок в разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого транспортного засобу автобуса 116», який належить відповідачу ОСОБА_2 здійснити виплату страхового відшкодування на користь третіх осіб, яким під час такої ДТП заподіяна шкода (а.с.4).

30.06.2007 року трапилась ДТП за участі названого застрахованого засобу та третьої особи -гр. ОСОБА_3, який керував автомобілем Nissan. Застрахованим автобусом Neoplan 116 у момент скоєння ДТП керував відповідач ОСОБА_1 який на той час перебував у трудових відносинах із ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні ДТП і притягнений до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Такі обставини підтверджуються: довідками УДАІ ГУ МВС України від (а.с.7-9), Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 липня 2007 року.

Згідно із Актом спеціаліста-товарознавця від 5 липня 2007 року №301матеріальна шкода заподіяна володільцю автомобіля Nissan становить 35220,22 гривень (а.с.11-22).

Відповідно до даних платіжного доручення №012041 від 01 серпня 2007 року страховик потерпілої особи ЗАТ СК «Кредо-Класик»виплатило постраждалій особі ОСОБА_3 28558,51 гривень страхового відшкодування в межах страхового ліміту (а.с.24) відповідно до Договору добровільного страхування транспортного засобу №011002/437025007 від 5 квітня 2007 року укладеного між ними (а.с.25).

Як вбачається з платіжного доручення №1658 від 09 лютого 2009 року (а.с.34) позивач перерахував страховику постраждалої особи суму страхового відшкодування у розмірі 24990 гривень і після цього звернувся із регресною досудовою вимогою до відповідача ОСОБА_1 (а.с.35) мотивуючи свої вимоги тим, що останній всупереч п.33.1.2 ч.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не повідомив позивача (страхову компанію) про настання страхового випадку.

Відповідач ОСОБА_1 своїм листом від 22 квітня 2009 року відмовився виконати регресні вимоги посилаючись на обставини того, що він був лише водієм застрахованого транспортного засобу, і одразу після ДТП повідомив власника застрахованого автобуса ОСОБА_2 про обставини обґрунтовуючи свої дії усною домовленістю між ним та ОСОБА_2, що у випадку ДТП саме на останнього покладається обов'язок повідомляти страхову компанію про страховий випадок. Такої ж позиції відповідач ОСОБА_1 притримувався і під час дачі пояснень в суді, зазначивши, що така домовленість є усною, а повідомлення власнику він здійснив за телефоном, а відтак доказів повідомлення ОСОБА_2 про ДТП представити не зміг.

Аналогічну регресну досудову вимогу було направлено відповідачу ОСОБА_2 на яку останній 20.07.2011 року відповів відмовою (а.с.38), посилаючись на обставини того, що він не є особою винною у ДТП, не керував транспортним засобом, а відтак, не може нести цивільно-правової відповідальності.

Виходячи із обставин встановлених під час судового розгляду, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимозі солідарного стягнення суми страхового відшкодування з відповідачів, частково задовольняючи позов лише щодо стягнення регресної суми з відповідача ОСОБА_1, як водія транспортного засобу винного у скоєнні ДТП мотивуючи свої висновки наступним.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи відповідальної за заподіяння шкоди.

Станом на момент вчинення ДТП, а саме 30.06.2007 року, діюча на той час редакція Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачала у п.33.1.2 ч.33.1 ст.33 вимогу про те, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, в ході судового засідання було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не вжив заходів повідомлення страховика. В той же час такий обов'язок не законом покладається на власників транспортного засобу, а саме на учасників ДТП, яким відповідач ОСОБА_2 не є, а тому об'єктивно міг бути і не обізнаним із обставиною ДТП протягом трьох днів, оскільки керувала транспортним засобом інша особа -водій.

Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виділяє водія транспортного засобу у якості самостійного учасника страхових правовідносин і самостійним правовим статусом, що має свої права та обов'язки, які не завжди тотожні із статусом власника чи страхувальника транспортного засобу.

Так, відповідно до пп.ґ п.38.1.1. ч.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в чинній редакції на момент виникнення таких правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначені законом.

Таким чином, законодавець виділяє страховика і водія транспортного засобу у якості окремих учасників правовідносин і акцентує увагу, що вимога відшкодування є альтернативною -до страхувальника або водія який не повідомив про факт страхової події. Отже, у випадку стягнення страхового відшкодування позивач має визначитись із колом альтернативних відповідачів, оскільки законодавець в даному конкретному випадку правозастосування не передбачає солідарного стягнення.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 перебуваючи водієм транспортного засобу, як було встановлено судом і не спростовано відповідачем, не повідомив про факт ДТП, що є страховою подією, то суд вважає, що саме на нього має покладатись обов'язок відшкодування регрес них вимог.

А тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, суд, в той же час, визначає відповідальною особою ОСОБА_1, чим задовольняє позов частково.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до правил ст.88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(п/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 20782312) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(п/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 20782312) судовий збір у розмірі 249,90 гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя