Рішення № 27212816, 10.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3644/12 вх. № 3644/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Половинко Б.М. за дов. б/н від 09.08.11 року;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", м. Харків

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ до ТОВ "Агротрейд Продукт", м. Харків полягають у розірванні договорів поставки №ПКП-01/1201/24 від 24.01.2012р. та №КПК-02/1202/17 від 17.02.2012р., що укладені між позивачем та відповідачем з 01.06.2012р.

У судове засідання 10.10.2012р. представник позивача не з'явився, про дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за юридичною адресою, про причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Відповідач скористався правом участі у судовому засіданні, направив свого представника, який проти позовних вимог заперечував, витребуваних ухвалами господарського суду Харківської області від 16.08.2012р. та 03.10.2012р. доказів суду не надав.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача. всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Компанією" РАЙЗ" (далі-Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (далі - Відповідач), укладено два договори поставки №ПКП-01/1201/24 від 24.01.2012р. та №ПКП-02/1202/17 від 17.02.2012р. (далі - Договори). Відповідно до умов відповідач, як постачальник, зобов'язався поставити позивачу, на умовах попередньої оплати Товар - насіння соняшнику.

Відповідно до п. 3.4 Договору, на кожну партію Товару постачальник, до моменту здійснення поставки, в обов'язковому порядку надає покупцеві (Позивачу) оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; копію Сертифікату на насіння України; атестат або свідоцтво на товар.

В п.4.2 Договорів поставки сторони встановили 100% передоплату:

- за договором поставки № ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р. -30% вартості товару (900 000,00 грн.) -до 27.01.2012 року, 70% вартості товару (2 100 000,00 грн.) -в строк до 20.02.2012р.;

- за Договором поставки № ПКП-02/1202-17 від 17.02.2012р. -50% вартості товару (2 250 000,00 грн.) в строк до 22.02.2012р., 50% вартості товару (2 250 000,00 грн.) - до 01.03.2012р.

На виконання зазначених умов договорів позивачем було сплачено 2 000 000,00 гривень за договором поставки № ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р.

Відповідач на виконання договору № ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012р. поставив насіння соняшнику на загальну суму 1 987 500,00 грн., однак, як зазначає позивач, своєчасно не надав зазначені у п.3.4 Договору документи, що на думку позивача мали надаватись в оригіналі, що є суттєвим порушенням умов договорів.

У позовній заяві позивач зазначає, що вже після поставки, йому було надано сканкопії Сертифікатів на насіння соняшнику «Атланта F1»і «Алісон F1». В них, всупереч гарантіям відповідача, вказано виробником насіння не самого Постачальника, а підприємства ( СТОВ «Колос», TOB «Ск-Агро»), що договором не передбачено. Перевіряючи цю обставину, позивач з'ясував, що Постачальника взагалі не внесено до «Державного реєстру виробників насіння і садівного матеріалу у 2011р.», відтак, він законно, від свого імені не може видавати Сертифікати на насіння, що є предметом договору. Також, позивач зазначив у позовних вимогах, що Постачальник виступає не виробником насіння, а посередником при продажу, що в свою чергу, позбавляє позивача права на відшкодування ПДВ в ціні Товару і, як наслідок, збільшує на відповідну величину податку його собівартість (п. 15 Розділу XX Податкового Кодексу України), що ставить його у невигідне, неконкурентне ринкове становище. Враховуючи наведене, позивачем зупинено подальшу передоплату товару, на який немає і не може бути відповідних документів у Постачальника.

Згідно ч.2. ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Позивачем не наведено жодного факту порушення (в тому числі істотного) будь-якої умови зазначених вище договорів.

З приводу договору поставки №ПКП-02/1202-17 від 17.02.2012 позивач у позовних вимогах не вказує на будь-які порушення зі сторони Відповідача, оскільки жодних поставок, користуючись своїм правом згідно п.4.4. договору, Відповідач не здійснював, тому суд вважає, що відстутні підстави для розірвання вказаного вище договору.

Обставини, які Позивач вважає порушенням умов договору №ПКП-01/1201-24 від 24.01.2012 року, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на умовах договору. З приводу необхідності надання оригіналів документів, то пунктом 3.4. договору передбачено надання копії сертифікату на насіння України, а не його оригінал.

Посилання на неможливість оприходування товару позивачем, вказана підстава не відповідає дійсності, адже таке оприходування відбувається на підставі первинних бухгалтерських документів, а саме видаткових накладних, що були підписані Сторонами, та не ставиться в залежність від можливостей програмного забезпечення Позивача.

П. 14. Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. передбачено, що у разі відсутності супровідних документів, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.), складається акт, у якому вказується, які документи відсутні. Складання жодних актів на підтвердження відсутності будь-яких документів в підтвердження своєї правової позиції позивачем суду не надано.

Що стосується посилання позивача на невключення відповідача до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, то позивачем не надано суду доказів залежності виконання ним свого обов'язку за договором від находження або не находження відповідача в такому реєстрі. Договорами не передбачено обов'язок відповідача поставляти насіння виключно власного виробництва.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Загальні підстави для зміни або розірвання договорів, передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.

За правилом, закріпленим у ч.ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріали справи свідчать, що спірні догови є договорами поставки, істотними умовами яких є: предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); порядок здійснення оплати; ціна договору; строк дії договору.

В даному випадку, як на підставу для розірвання договору позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе за договорами зобов'язань. На думку позивача, ненадання оригіналів документів на поставлене насіння та надання насіння інших виробників а не відповідача, є істотним порушенням умов договору.

Однак, враховуючи, що визначення механізму закупівлі насіння з наданням оригіналів сертифікатів на насіння та поставка насіння не власного виробництва не є істотною умовою договору поставки товару, суд не вбачає з боку відповідача істотного порушення умов договору, яке було б підставою для його розірвання.

До того ж, як вже зазначалось вище, в розумінні ч. 2 п. 2 ст. 651 ЦК України істотним порушенням договору другою стороною слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом чи договором. Сторона, яка вважає необхідним розірвати договір, повинна направити пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В даному випадку, належних доказів виконання позивачем вимог ст. 188 ГК України суду, які б підтверджували його наміри розірвати договір суду не надано.

Крім того, п.5. ст.188 Господарського кодексу України зазначає, що судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позовні вимоги стосуються розірвання договору з 01.06.2012р., тобто у супереч встановленому п.5 ст.188 Господарського кодексу України строку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. ст.44, 49 ГПК України.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судовий збір покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Жельне С.Ч.