Рішення № 27211875, 30.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2012 Справа № 18/1770/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа", вул. Половка, 64-Д, м. Полтава, 36010

про стягнення 24 742,38 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2 (див. протокол судового засідання);

від відповідача: не з'явилися.

30.10.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа" 24 742,38 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.12.2010 р. договору поставки товарів № 53, з яких 24 742,38 грн. основний борг за період з 15.06.2012 р. по 05.07.2012 р..

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 06.09.2012 р. про порушення провадження у даній справі та п. 3 ухвали суду від 16.10.2012 р. про відкладення розгляду даної справи) не виконав, про причини неявки суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

05.08.2010 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Полтавська соціальна мережа" (покупець) укладено Договір поставки № 53 (далі - договір поставки, а.с. 18-20), за умовами якого постачальник зобов'язувався здійснювати постачання товарів покупцю (далі-товар), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити отриманий товар у кількості, по найменуваннях та цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару (п. 1.1 Договору поставки).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- поставка товару здійснюється на умовах DDP до місця призначення товару згідно замовлення покупця. Умови поставки відповідають Міжнародним правилам Інкотермс 2000 (п. 3.2 Договору поставки);

- розрахунки за товар, проводяться у вигляді безготівкових платежів у українській національній грошовій валюті в безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника. Покупець, проводить оплату поставленого товару кожні 5 банківських днів, загальна сума якого становить суму прийнятого товару згідно накладних за даний період. Інший термін і порядок розрахунку може бути передбачений в Додатковій угоді до даного договору (п. 7.2 Договору поставки);

- у разі порушення покупцем строків оплати за отриманий товар, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі 20% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 10.1 Договору поставки);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє один рік від моменту його підпису, та рахується автоматично пролонгованим, якщо ні одна зі сторін не заявила свої наміри розірвати його (п. 12.1 та 12.2 Договору поставки).

05.08.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору поставки, у якій сторони узгодили, викласти п. 7.2 у наступній редакції : "розрахунки за товар, проводяться у вигляді безготівкових платежів у українській національній грошовій валюті в безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника. Покупець, здійснює оплату поставленого товару протягом 21 банківського дня з дати одержання продукції". Дана додаткова угода підписана сторонами та скріплений їх печатками. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, було змінено назву відповідача з "Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Полтавська соціальна мережа" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа". Відповідно до чинного законодавства України було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів останнього в частині зміни найменування.

Згідно письмових пояснень позивача № б/н від 15.10.2012 р. (вх. № 13584д від 16.10.2012 р.) укладений між сторонами Договір поставки був пролонгований останніми відповідно до умов п. 12.2 Договору поставки до 01.12.2012 р..

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару за період з 15.06.2012 р. по 05.07.2012 р. на загальну суму 25 550,98 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с 24-57).

За даними позивача в порушення умов Договору поставки відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним товару в сумі 19 778,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи банківською випискою за червень 2012 р. по рахунку позивача.

Крім того, відповідачем було частково повернуто, а позивачем прийнято товари на загальну суму 432,90 грн..

Між сторонами була проведена звірка розрахунків та складено відповідний акт, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого станом на 01.07.2012 р. за відповідачем рахувалася заборгованість з оплати отриманих від позивача товарів в розмірі 22 322,06 грн. (без урахування заборгованості за отриманий відповідачем товар, що виникла після 01.07.2012 р.) (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 23).

На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складала 24 742,38 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24 742,38 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.12.2010 р. договору поставки товарів № 53, з яких 24 742,38 грн. основний борг за період з 15.06.2012 р. по 05.07.2012 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 24 742,38 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу підтверджені документально і нормами матеріального права та відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша продовольча сімейна мережа" (вул. Половка, буд. 64-Д, м. Полтава, 36010), код ЄДРПОУ 37439732 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), р/р № НОМЕР_2 в Полт. ГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код НОМЕР_1 - 24 742,38 грн. основного боргу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 02.11.2012 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.