Рішення № 27211870, 23.10.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 18/945/12

За позовом Приватного підприємства "Хорольська механізована пекарня", 37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. 8 Березня, 47/2

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_1

про стягнення 53402,03 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Ткаченко С.С.

від відповідача: ОСОБА_1

В судовому засіданні 23.10.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення боргу в розмірі 53402,03 грн., в т.ч. 49368,45 грн. боргу за договорами оренди № 77 від 25.06.2009 року та № 78 від 25.06.2009 року, а також 4033,58 грн. боргу за договором на поставку хлібобулочних, кондитерських виробів, круп, мінеральної води та безалкогольних напоїв № 353 від 01.07.2009 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про їх уточнення (збільшення) за № 179 від 12.07.2012 року (т. 1, а.с. 122).

Відповідач у судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позов б/н від 19.06.2012 року (т. 1, а.с. 42-45) проти задоволення позовних вимог заперечує частково та вважає, що позивачу було повернуто товарно-матеріальні цінності у більшому обсязі та сплачено первісну вартість споживчих товарів у більшому розмірі, ніж вказується у позовній заяві та розрахунку ціни позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Приватним підприємством "Хорольська механізована пекарня" (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) були укладені договори оренди за № 77 від 25.06.2009 року та № 78 від 25.06.2009 року (т. 1, а.с. 9-14), відповідно до яких орендодавець у порядку та на умовах, визначених даними договорами, зобов'язався передати орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування частини нежитлових приміщень (далі - об'єкт 1), обладнання та інвентар (далі - об'єкт 2), а також споживчі товари (далі - об'єкт 3), що належать орендодавцю на праві власності (п. п. 1.1. договорів).

Згідно п. 12.1. договорів оренди № 77 та № 78 від 25.06.2009 року (далі - договір оренди № 77 та договір оренди № 78) ці договори укладаються терміном на 3 роки з дня їх підписання сторонами та вважаються продовженими на ті ж терміни, якщо за місяць до закінчення термінів дії договорів жодною зі сторін не буде заявлено про протилежне.

Відповідно до п. 1.5. договорів оренди № 77 та № 78 об'єкти оренди передаються орендареві з метою організації торгівлі споживчими товарами.

Як вбачається зі змісту п. 1.2. вищевказаних договорів, частини нежитлових приміщень, що, з-поміж іншого, є об'єктами оренди, являють собою приміщення магазинів № 2 по вул. К.Маркса, 72 у м. Хорол Полтавської області загальною площею 80,02 м2 (договір оренди № 77) та № 1 по вул. 8 Березня, 47/2 у м. Хорол Полтавської області загальною площею 70,5 м2 (договір оренди № 78).

Відповідно до п. п. 1.3.1., 1.4.2. договорів оренди № 77 та № 78 вартість обладнання, інвентарю та споживчих товарів визначається актами прийому-передачі.

За змістом п. п. 2.1., 2.3., 2.4. договорів оренди № 77 та № 78 акти прийому-передачі об'єктів оренди складаються та підписуються членами утвореної сторонами двосторонньої комісії протягом 5 календарних днів з моменту підписання договорів, погоджуються орендарем та затверджуються орендодавцем. Орендар вступає у користування об'єктами оренди одночасно із підписанням даних актів прийому-передачі сторонами.

На виконання умов спірних договорів оренди позивачем згідно актів прийому-передачі б/н від 30.06.2009 року (т. 1, а.с. 116, 117) було передано відповідачу товар на загальну суму 123235,11 грн., в т.ч. на суму 25934,53 грн. за договором оренди № 77 та на суму 97300,58 грн. за договором оренди № 78. Факт передачі відповідачеві товару у вказаному обсязі підтверджується також копіями актів результатів перевірки цінностей б/н від 30.06.2009 року (т. 1, а.с. 15, 16).

Відповідно до п. 3.5. договорів оренди № 77 та № 78 орендар сплачує орендодавцю первісну вартість за об'єкти 3 (споживчі товари), прийняті згідно актів прийому-передачі, щомісячно рівними частинами протягом 3 місяців.

Як вказується у позовній заяві, відповідач в порушення своїх зобов'язань за договорами оренди відшкодував позивачеві первісну вартість товарів лише частково на загальну суму 29000,00 грн.

25.04.2010 року в зв'язку з передачею споживчих товарів новому орендареві комісією у складі представників сторін та нового орендаря проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, переданих відповідачу за спірними договорами оренди, за результатами якої було виявлено нестачу товару на суму 9671,58 грн. та наявність зіпсованого товару на суму 8478,66 грн., про що свідчать дані відповідного акту б/н від 25.04.2010 року (т. 1, а.с. 17). Як зазначається позивачем у позовній заяві та заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог № 179 від 12.07.2012 року, вищевказані обставини мали наслідком повернення відповідачем споживчих товарів із подальшою їх передачею новому орендареві лише на суму 45826,79 грн.

За таких обставин 27.04.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 35 (т. 1, а.с. 64) із пропозицією про дострокове розірвання договору оренди № 77 на підставі п. 12.2. цього договору за згодою сторін. Як вказується сторонами у позовній заяві та відзиві на позов, даний договір оренди розірвано за взаємною згодою 27.04.2010 року.

Крім того, 05.05.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 124 (т. 1, а.с. 19) з вимогою про відшкодування залишку первісної вартості товарів, що підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення (т. 1, а.с. 25). У відповідь на дану претензію відповідач здійснив часткове погашення первісної вартості споживчих товарів на суму 10100,00 грн., про що зазначається ним у відзиві на позов та не заперечується позивачем у позовній заяві.

Враховуючи часткову сплату первісної вартості споживчих товарів на суму 39100,00 грн. та повернення споживчих товарів на суму 45826,79 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача залишок первісної вартості споживчих товарів у розмірі 38308,32 грн.

За змістом п. п. 3.1. 3.4. договорів оренди № 77 та № 78 орендна плата за даними договорами за об'єкти 1, 2 разом становить відповідно 3000,00 грн. та 5000,00 грн. (з ПДВ) на місяць, починаючи з моменту підписання актів прийому-передачі. Орендар повинен сплачувати орендну плату за об'єкти 1, 2 щомісячно до 15 числа місяця, в якому відбувалась оренда.

Керуючись положеннями п. п. 3.1. 3.4. спірних договорів оренди позивач, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з липня 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 11060,13 грн. з урахуванням здійснених останнім часткових оплат.

Під час дії спірних договорів оренди між Приватним підприємством "Хорольська механізована пекарня" (продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір на поставку хлібобулочних, кондитерських виробів, круп, мінеральної води та безалкогольних напоїв № 353 від 01.07.2009 року (т. 1, а.с. 22), відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання виготовляти та передавати у власність покупця хлібобулочні, кондитерські вироби, крупи, мінеральну воду та безалкогольні напої (далі - товар) в асортименті та кількості згідно його замовлення, а покупець - приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього договору (п. п. 1.1., 1.2. договору).

У відповідності до п. 10.1. договору на поставку хлібобулочних, кондитерських виробів, круп, мінеральної води та безалкогольних напоїв № 353 від 01.07.2009 року (далі - договір поставки) даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.07.2010 року.

За змістом приписів п. п. 2.1., 2.2. договору поставки товар постачається покупцеві на підставі замовлення, поставка здійснюється на умовах самовивозу. При цьому відповідно до п. п. 2.7., 2.9. договору поставки прийом покупцем продукції проводиться по якості та кількості згідно чеків або товарно-транспортних накладних продавця та в присутності водія-експедитора, до обов'язків якого входить піднесення продукції до входу в торгівельне (чи інше) приміщення (будівлю).

Згідно п. 3.2. договору поставки розрахунки за виготовлену продукцію здійснюються покупцем готівкою у касу підприємства без відстрочки платежу.

Як вказується позивачем, на виконання умов договору поставки відповідачеві було поставлено товар на суму загальну 4033,58 грн., що підтверджується копіями відповідних товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с. 123-126), який не був оплачений відповідачем не зважаючи на вимогу позивача за № 124 від 05.05.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач також просить суд стягнути з відповідача заборгованість за товар, що був переданий йому за договором поставки, в розмірі 4033,58 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

У відповідності до ч. 1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Нормою ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Як було вказано вище, обов'язок відповідача сплатити позивачеві первісну вартість споживчих товарів, переданих за спірними договорами оренди, встановлено п. 3.5. даних договорів. Обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за цими договорами оренди та вартість товару, переданого за договором поставки, передбачено п. п. 3.1., 3.4., 5.2. договорів оренди № 77 та № 78, п. п. 3.2., 4.3. договору поставки, ст. ст. 691, 692, 762 ЦК України, ст. 285 ГК України.

Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Дослідивши наявні у справи письмові докази, заслухавши надані представником позивача та відповідачем усні пояснення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення первісної вартості споживчих товарів у розмірі 38308,32 грн. з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджуються факт передачі позивачем за договорами оренди № 77 та № 78 і факт прийняття відповідачем споживчих товарів на загальну суму 123235,11 грн. Про вказані обставини свідчать, зокрема, копії відповідних актів прийому-передачі б/н від 30.06.2009 року, актів результатів перевірки цінностей б/н від 30.06.2009 року, а також пояснення сторін, що були занесені до протоколу судового засідання від 23.10.2012 року (т. 2, а.с. 14). Окрім того, зазначені обставини були встановлені вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 20.02.2012 року по справі № 1-165/11 (т. 1, а.с. 18), який набрав законної сили.

Слід зазначити, що висновком судово-бухгалтерської (судово-економічної) експертизи № 960 від 12.10.2012 року (т. 2, а.с. 5-8) визначено іншу вартість переданих за спірними договорами оренди споживчих товарів, але у відповідності до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється судом за загальними правилами оцінки доказів. Тож у даному випадку суд, керуючись ст. 43 ГПК України, з урахуванням наведеного вище вважає, що наявними у справі доказами та поясненнями сторін підтверджується вартість споживчих товарів, переданих за договорами оренди № 77 та № 78, саме у розмірі 123235,11 грн.

Разом із тим, суд погоджується із вказаним висновком судового експерта в частині проведення між сторонами взаєморозрахунку на суму 1357,86 грн. та сплати відповідачем позивачеві вартості споживчих товарів у сумі 29260,05 грн. Дані обставини підтверджуються також наявними у справі копіями відповідних накладних (т. 1, а.с. 89-92), квитанцій та платіжних доручень (т. 1, а.с. 72-83), оборотною відомістю (т. 1, а.с. 26-30), поясненнями сторін, що були занесені до протоколу судового засідання від 23.10.2012 року. При цьому експертом цілком обгрунтовано не взято до уваги накладні № 0035 від 03.02.2010 року та № 0039 від 03.03.2010 року (т. 1, а.с. 84, 85), оскільки вказані накладні не містять підпису в графі "Прийняв", внаслідок чого не можуть свідчити про передачу товару.

Так само наданими до справи доказами, а також занесеними до протоколу судового засідання від 23.10.2012 року поясненнями сторін підтверджуються факт повернення відповідачем позивачеві споживчих товарів на загальну суму 45826,79 грн. та факт сплати відповідачем вартості споживчих товарів у розмірі 10100,00 грн. (крім вказаної вище вартості товарів у розмірі 29260,05 грн.). Останнє не заперечується сторонами ані у позовній заяві, ані у відзиві на позов, але не було взято до уваги судовим експертом через те, що сплата відбулася поза межами періодів, визначених у питаннях, які були поставлені на вирішення судової експертизи.

З урахуванням наведеного правомірними, обгрунтованими та підтвердженими відповідними доказами є позовні вимоги про стягнення з відповідача 36690,41 грн. вартості споживчих товарів, що були передані за договорами оренди № 77 та № 78, тобто за виключенням часткової сплати в розмірі 39360,05 грн., взаєморозрахунку на суму 1357,86 грн. та повернення товару на суму 45826,79 грн.

Доводи відповідача стосовно повернення позивачеві зіпсованого відповідно до акта результатів перевірки цінностей б/н від 25.04.2010 року товару на суму 8478,66 грн. судом відхиляються як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу по орендній платі за договорами оренди № 77 та № 78 в розмірі 11060,13 грн. та заборгованості по оплаті поставлених за договором поставки товарів у розмірі 4033,58 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи оборотної відомості, орендна плата згідно спірних договорів оренди сплачувалася відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків. Разом із тим, позивачем вказаних рахунків та доказів їх виставлення відповідачеві до суду надано не було.

Відповідно до п. 3.1. договорів оренди № 77 та № 78 загальний розмір орендної плати за місяць становить 8000,00 грн., з яких: 3000,00 грн. за договором оренди № 77 та 5000,00 грн. за договором оренди № 78. Натомість, поданий позивачем розрахунок (відомість) орендної плати (т. 1, а.с. 127) свідчить про наявність додаткових нарахувань, окрім встановлених п. 3.1. договорів оренди. Так, у липні 2009 року позивачем було додатково нараховано 3783,29 грн., сума нарахування за серпень 2009 року склала 12812,42 грн. тощо. Підстав такого нарахування орендної плати позивачем у заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог за № 179 від 12.07.2012 року не наведено. Викладене свідчить про невідповідність нарахувань орендної плати приписам п. 3.1. спірних договорів оренди і позбавляє суд можливості перевірити їх правильність. При цьому дані висновку судової експертизи в цій частині не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вирішення питання щодо правомірності нарахування орендної плати у томі чи іншому розмірі відноситься до компетенції суду.

Обгрунтовуючи заборгованість по оплаті товару, що був поставлений за договором поставки, в сумі 4033,58 грн. позивач посилається на копії товарно-транспортних накладних, зокрема: № 358626 від 23.01.2010 року, № 346357 від 18.12.2009 року, № 307967 від 08.09.2009 року, № 345050 від 15.12.2009 року, № 351239 від 31.12.2009 року, № 351596 від 03.01.2010 року, № 360011 від 27.01.2010 року, № 361316 від 31.01.2010 року, № 296035 від 07.08.2009 року, № 336135 від 21.11.2009 року, 298664 від 14.08.2009 року та № 330475 від 06.11.2009 року. Разом із тим, вказані товарно-транспортні накладні в контексті положень п. п. 2.7, 2.9. договору поставки та з огляду на приписи Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України за № 363 від 14.10.1997 року, не можуть свідчити про фактичне одержання товару відповідачем, оскільки містять лише підпис особи, що отримала даний товар для перевезення без зазначення посади та прізвища цієї особи, у той час як відомості про одержувача товару (посада, прізвище, ім'я та по-батькові, підпис) в них відсутні.

Окрім того, згідно із п. п. 1.1., 2.2. договору поставки товар має поставлятися відповідачу на підставі відповідних заявок, але таких заявок позивачем до суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі за договорами оренди № 77 та № 78 в сумі 11060,13 грн., а також боргу по оплаті поставлених за договором поставки товарів у сумі 4033,58 грн.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Хорольська механізована пекарня" (37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. 8 Березня, 47/2, р/р 26008500041677 у відділенні ПАТ "Креді Агріколь банк" м. Хорол, МФО 300614, код ЄДРПОУ 05518747) - 36690,41 грн. заборгованості та 1105,82 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 29.10.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.